— Питала Бориса, чи хоче повернутися в Україну. Відповів: "Ні. Там мене ніхто не чекає". Коли повідомила, що за невиплату штрафу за порушення правил перебування в Малайзії на нього чекає ув'язнення, сказав: "Краще додому, ніж знову за ґрати", — говорить Тетяна Загребельна з посольства України в Малайзії про колишнього футболіста харківського "Металіста" та київського "Динамо" 55-річного Бориса ДЕРКАЧА.
Понад рік він жив на вулиці у Малайзії. 23 березня потрапив до лікарні. У місті Куала-Лумпур його непритомним підібрали поліцейські. Документів при собі не мав. Каже, їх украли разом із грошима. За прострочену візу має заплатити $2,5 тис. штрафу.
— Деркач звертався до нас за консультацією наприкінці 2017 року, — розповідає Тетяна Загребельна. — Телефонував із Камбоджі. Розповів, що в нього вкрали документи та гроші. Призначили співбесіду. З'явився у стані сильного алкогольного сп'яніння. Сказали, щоб приходив іншим разом. Після того на зв'язок не виходив.
Коли прийшла до нього в лікарню, у виснаженому чоловікові було важко впізнати Бориса. Два роки тому він був високим і накачаним. Тепер від нього залишилася ледь половина. Змогла ідентифікувати Бориса лише за татуюваннями на тілі, які бачила при першій зустрічі. Зараз він у тяжкому стані. Насилу розмовляє. За лікування винен 1030 доларів. Його родичі на зв'язок так і не вийшли.
Борис Деркач почав спортивну кар'єру 1981-го, коли став захисником "Металіста". Через сім років із клубом виграв Кубок СРСР. 1989-го став виступати за "Динамо". Його гол у матчі з московським "ЦСКА" визнали найкращим у сезоні. Попри це, він рідко потрапляв до основного складу команди. Тоді почав грати в казино.
— Перший раз виграв, та наступні візити були вже не вдалими, — розповідав Борис Деркач в одному з інтерв'ю. — Але затягнуло. Почав бувати у казино регулярно. За півроку програв 20 тисяч доларів. На той час це були гроші: за 15 тисяч можна було купити 3-кімнатну квартиру на Хрещатику. Вліз у борги. Треба було щось вирішувати.
Від кредиторів Борис Деркач утік до Туреччини. Там мав підписати контракт із футбольним клубом "Бурсаспор", та не склалося. Згодом отримав запрошення від болгарського клубу "Левскі". Йому дали $25 тис. підйомних. Коли повернувся до Києва, роздав усі борги. Рік виступав за миколаївський клуб "Евіс". Згодом опинився в угорському клубі "Ньїредьхаза".
— Отримував 400–500 доларів на місяць, — згадує Деркач. — Та згодом тренер дав зрозуміти, що на мене особливо не розраховує. В Україну повертатися не хотів. Перебрався до Будапешта, де зв'язався з поганою компанією. Там можна було заробити набагато більше, ніж у футболі. Це мене засмоктало.
1993 року Борис Деркач підстрелив сутенера, який відмовився платити "данину". Отримав 11 років в'язниці.
— Якби відправив когось на той світ, мені б довічний строк припаяли, — каже він. — Сутенера поранив, бо було за що. Та це була найбільша помилка в моєму житті.
Під час спроби втечі із в'язниці його затримали. Дали ще п'ять років. На волю мав вийти 2009-го. Футболіст Олег Лужний дав матері Деркача $10 тис., щоб вона з адвокатом ініціювала переведення сина до української в'язниці. Через дев'ять років його перевели до Ужгорода, потім — до Харкова. Звільнили достроково у квітні 2005-го.
— В ув'язненні працювати відмовлявся. Займався лише спортом, — говорить Борис. — Коли потрапив за ґрати, важив 74 кілограми, як звільнився — 107. У в'язниці покинув палити. Алкоголь можна було в охоронців дістати, але не хотілося.
Після звільнення підробляв таксистом. Через кілька років колишній гравець "Динамо" Ахрік Цвейба допоміг Деркачу влаштуватися скаутом у "Металіст" — він підбирав клубу талановитих гравців. Роботу втратив 2014-го. Знову почав грати в казино і випивати. Дружина Тетяна, з якою прожив у шлюбі 9 років, його покинула. Мають спільних дітей: сина 13-річного Артема і доньку Анну, 11 років.
2017-го Борис Деркач поїхав до Малайзії працювати будівельником. Цьогоріч у січні на нього випадково натрапили туристи в Куала-Лумпурі. Зняли його на відео, яке опублікували у "Фейсбуку". Був у нетверезому стані. За їжу і випивку розповідав туристам історію свого життя.
— Борис дзвонив мені кілька разів. Спочатку з Камбоджі, потім — із Малайзії. Просив грошей, — говорить екс-гравець "Динамо" Олег Саленко, 49 років. — Пропонував допомогти повернутися додому. Але Боря відмовився. Знаю, що він грає у казино — звідси і проблеми. В Азії він опинився не випадково, адже там процвітає напівлегальний гральний бізнес. Під час гри за "Динамо" на зборах утікав ночами. Якось ганяв у казино дві ночі поспіль. Збирався ще, але ми з хлопцями сказали: "Вгомонись".
— З Борисом останнім часом щось дивне діялося, — додає екс-футболіст 57-річний Іван Яремчук. — Він дзвонив мені з Малайзії, я переказував йому гроші. У казино ходили в молодості. На зборах перетиналися з італійськими, французькими футболістами — вони теж грали. Дівчата, алкоголь — усе було. Треба ж було якось розслаблятися. Знаю, що в Харкові Бориса побили.
7 
35413
Коментарі