З головним довгоносиком України, 46-річним Віктором Андрієнком, ми зустрілися в його офісі на Великій Васильківській. Старий будинок з ліпниною, на перших поверхах якого розташувався елітний магазин "Меха". Збиті мармурові сходи. Маленький, наче телефонна будка, ліфт ледь повзе на 5-й поверх.
В Андрієнка тут невеликий кабінет, схожий на комірку. На підлозі у рамках великі фотографії — кадри з його серіалів. Вітається з нами: "Дай Боже!".
Господар садить нас у великі чорні крісла і просить зачекати. А сам — до комп"ютера. Поруч сидить молоденька помічниця Ірина.
— Мені треба, щоб усі актори були помітні в кадрі! — пояснює він їй. — І щоб зйомки почалися зранку, а не в обід. А закінчилися не вночі, а о 18-й!
Довівши Ірину до дверей, повернувся до нас.
Ми працюємо, як Кобзон — або 10 тисяч доларів, або на шару
— Це що? — глянув на диктофон. — Дистанціонка? Взорвати мене хочете? — заговорив голосом "довгоносика".
Я спитала про новий серіал, який Андрієнко знімає на кіностудії імені Довженка.
— Це таке гарне, добре кіно, називається "Весела хата", — він перейшов на "звичайний" голос. — Уже є 12 серій, а буде ще 12. Знімаються Вася Бендас — куди ж без нього — грає офіціанта, Гарік Кричевський, Ані Лорак, Георгій Делієв. Був ще Анатолій Дяченко, але загинув у автокатастрофі. А для Миколи Луценка (який веде "Миколину погоду". — "ГПУ") не знайшлося позитивної ролі. Кажу йому: "Ти все життя в ТЮГу грав Карлсона. Негідників повинні грати добрі люди".
Акторам добре платите?
— Не скажу! Це комерційна таємниця, — в ньому знову прокинувся "довгоносик". — Великих грошей не плачу: спонсорів немає. Самі наколядували — позичили в банку. Ми працюємо, як Кобзон — або 10 тисяч доларів, або на шару. Відмовився тільки один — Валерій Чигляєв. Його замінив москвич Антон Колесников. Такий щасливий був. Вони з Васею Бендасом тут по ресторанах гульбанили. Антону 21 рік, Васі — 30, а обоє схожі на пацанів. Якось пішов з ними до ресторану. Кажу офіціантові: "Я з дітьми. Є у вас щось дитяче — віскі, наприклад? А жінки у вас скільки коштують? Хоча б надувні, щоб діти в басейні не потонули".
Чому шоу "довгоносиків", а не, скажімо, "довговусиків"?
— Бо ніс дуже змінює обличчя, візьміть Буратіно. От Крістіна Орбакайте зробила на носі пластичну операцію — і стала іншою людиною.
Актором мене не брали, бо режисери, в яких знімався, вмирали
Далі мова зайшла про початок кар"єри.
— Ще до закінчення театрального інституту знявся у 20 картинах, але каскадером, — розповів Андрієнко. — Актором мене не брали, бо всі режисери, в яких знімався, вмирали. Перший запросив на роль і через півроку помер. У Йосифа Хейфіца знявся — той помер за рік. Іван Миколайчук запросив — і теж пішов з життя.
Зауважив, що цінував Олега Даля, Інокентія Смоктуновського, Броніслава Брондукова, а перед Леонідом Биковим взагалі "знімав шляпу".
— Погнали нас якось грати в Замисловичі. Це на кордоні з Білорусією, — пригадав він. — Я там захворів, а до лікарні 30 кілометрів. З палицею йду селом — як ото Герасим, який щойно втопив Муму. Туман. Раптом виїжджає біла "Волга". Піднімаю руку. "До лікарні не підвезете?" — питаю. А водій, інтелігентний такий: "Не знаю, хіба що по карті". Я йому хвацько: "Покажу". Дивлюся — десь я цього мужика бачив. А то був Леонід Биков. Отак і познайомилися.
Чому вам не дали "заслуженого"?
— Режисер Роман Балаян попросив мене провести його ювілей, але обов"язково суржиком. У залі, мовляв, націоналісти, на сцені — шовіністи, а нам треба, щоб зрозуміли всі. Я провів. А потім, коли вирішували, чи давати мені "заслуженого", хтось сказав: "Андрієнко української мови не знає. Коли вивчить, тоді й дамо".
Я ж кормлю і маму, і родичів, і різних нахлібників
На роботу пішки ходите чи на машині їздите?
— І пішки ходжу, і на маршрутках їжджу, — неохоче відгукнувся, "машину" пропустивши повз вуха. — Я ні від кого не ховаюся.
У 16 років вже працював монтувальником сцени у запорізькому муздрамтеатрі. Якось на гастролях встав о шостій ранку, вийшов на дорогу, зупинив рефрижератор, і він довіз мене до кіностудії імені Довженка. За один ювілейний карбованець. Тут і лишився. І квартира моя була біля кіностудії, і гуртожиток, де провів кращі роки.
Живу, як нормальні люди, у двокімнатній хрущовці, з жінкою та дитиною. Все життя сплю на долівці. Грошей на велику хату нема. Я ж кормлю і маму, і родичів, і різних нахлібників. Спочатку позичаю, а потім шкодую.
У вас стомлені очі...
— Собачі в мене очі. Відпочивати треба. З сином Валерієм спілкуватися. Йому вже 19, у КПІ вивчає акустику. Каже, що це найкінематографічніша з професій.
А ваша дружина не знімається в кіно?
— А навіщо? — дивується Андрієнко. — Вона балерина, уже пенсіонерка. Викладає.
А як ви відпочиваєте?
— У мене є два місця для відпочинку. В Ужгороді та в Масандрі, у Криму. Там є друзі, які допомагають добре відпочити. А ще інколи їжджу до мами в Запоріжжя. Їй треба робити операцію, а в мене навіть немає часу з нею поговорити.
1 
1
Коментарі