"Чотири роки тому я поховала доньку, — пише 56-річна Аліна Мирославівна з Івано-Франківщини. — Але досі не можу її відпустити. Вона мені сниться, а іноді приходить уночі, коли чоловік і внуки сплять. Заспокоює мене, гладить по голові. Завжди приходить у сірому костюмі, в якому її поховали. Після її відвідин хворію".
Листа читає столичний біоенергетик 47-річний Мирослав Олійник:
— Освятіть будинок. Донька приходить, бо ви за нею скорбите. За покійним довго плакати не можна, бо душа не знайде спокою. А потім почне витягувати енергію з живих. Поставте свічку у церкві і подайте за упокій. Душу померлого на землі можуть тримати гріхи. Може, за щось не можете пробачити дитину.
"Моя сестра Інна живе у великому горі, — розповідає у листі киянка Валентина Миколаївна, 57 років. — Вона має двох інвалідів у сім'ї — сина і внука. Та й чоловік часто боліє. Чи буде вона хоч коли-небудь щасливою?".
Надсилає сімейне фото. На ньому Інна Миколаївна із сином, онуком і чоловіком за столом.
— Коли люди оплакують свої проблеми, вони стають ще більші, вирішити їх тоді нереально. Не треба бачити горя в інвалідності. Інна має хороших сина й онука. Треба дякувати Богу, що вони живі. Інвалідність часто посилається людині як випробування. Валентина за рік-півтора успадкує будинок від родички.
"Моя дочка вчиться на третьому курсі желєзодорожнього інституту, — пише 44-річна Іванна із Запоріжжя. — Її багато хлопців на побачення кличуть, дзвонять часто, а вона йти не хоче. Торік зустрічалася з Олегом. Але подзвонила його гражданська жена, плакала і просила одпустити хлопця. Лєна покинула Олега. Тепер така нещасна. Боюся, що сама лишиться".
До листа приклеєне паспортне фото доньки. Мирослав Іванович запалює свічку. Затискує фото дівчини між долонями. Читає молитву із заплющеними очима.
— Ваша донька вийде заміж 2013 року. Але любити свого нареченого не буде. Він за нею упадатиме від щирого серця. Не перешкоджайте їхньому бажанню укласти шлюб. В Олени почуття з'являться після народження первістка.
"У мого сина шизофренія, — розповідає Олена з Житомирщини. — Хворіє давно. Від природи дуже здібний. Багато читає, пише вірші. З того часу, як прочитав Біблію, відмовився від усього мирського. Цілими днями сидить удома".
— Не бачу нічого поганого у тому, що людина відмовилася від усього мирського і почала читати Біблію, а особливо у піст. А от з дому його потрібно виводити, хоча б раз на три дні. Бо у чотирьох стінах може замкнутися у собі.
Під час посту краще відмовитися від статевих стосунків. Особливо суворими є перший та останній тижні посту. Також це хороший час, щоб боротися зі своїми гріховними залежностями. Перестаньте випивати і палити.
3 
1
Коментарі