— Три місяці не минав кашель. Здав аналізи. Наступного дня сказали, що в мене рак крові, — каже киянин 45-річний Володимир Тимощук. Про свій діагноз дізнався дев'ять років тому. У липні в брюссельській онкоклініці йому зроблять трансплантацію кісткового мозку.
— Спершу не повірив. Після повторного підтвердження діагнозу лікарка сказала: "Вам залишилося півроку. Можете протягнути і півтора, якщо продасте квартиру в Києві й машину". Від розпачу мене врятувала Біблія. Читав її по 8-12 годин на день. Там було написано: "Для того, хто створив небо і землю, немає невиліковних хвороб".
Перші два роки приймав ліки нерегулярно.
— Бо якісні препарати дорогі, а доступні лише приглушували біль. У липні 2005-го став почуватися краще. Півроку нічого не пив. Потім погіршало. Наприкінці 2012-го друзі зібрали гроші й відправили мене на лікування до Брюсселя. Там лікувався експериментальним препаратом "Понатініб". Він дав позитивні результати. Тому дозволили робити трансплантацію кісткового мозку.
Володимир Тимощук народився в Рівному. По закінченні факультету кібернетики Київського університету ім. Шевченка заснував фірму. Продає медичне обладнання.
— Доки збирали гроші на операцію, отримав тисячу дзвінків. Найбільше зворушувала допомога від інвалідів та пенсіонерів. Зателефонувала вчителька з міста Старобільськ Луганської області. Сказала, що діти з її гуртка зібрали для мене кошти. На прощання всі хором закричали у слухавку: "Здоров'я вам!".
Із дружиною Тетяною виховують шістьох дітей. Найстарші сини навчаються в Університеті інформаційно-комунікаційних технологій. Наймолодші, 6-річна Тетяна та Андрій, 4 роки, ходять до дитсадка.
— Із Танею познайомилися в університеті. Вона була красива і розумна, але говорила російською. Через це не звертав на неї уваги. Мій друг домовився з нею про побачення. У нього не виходило піти, і він попросив мене бути замість нього. Ми гуляли Києвом. Вирішили сфотографуватися біля будівлі КДБ. Я пожартував: "Доки ми фотографуємося, нас тут знімають іще кілька камер". Не встигли зробити і десятка кроків, як нас оточили співробітники Служби безпеки. Відпустили, як я засвітив плівку.
— Наступного разу пішли з Танею в планетарій. Після того питаю: "Тебе посадити на тролейбус чи допоможеш мені клеїти антирадянські листівки?". Вони були проти кандидата до Верховної Ради комуніста Костянтина Масика. На автовокзалі мене хотів заарештувати міліціонер. Я повалив його на землю. На допомогу йому кинулися троє чоловіків. Заламали мені руки і повели у відділок. Таня стояла осторонь. Знаком показав, аби повідомила нашим друзям. Коли зайшли у відділок, я закрив за міліціонером двері й утік. За рогом зловив таксі. Проїхав 400 метрів, побачив за нами машину з мигалками. Вискочив і побіг до сусідніх будинків. Ніч перебув у друга. У гуртожиток повернувся першим тролейбусом. Назустріч вибігла Таня і кинулася на шию. Тоді зрозумів, що будемо разом.
У шлюбі Тимощуки живуть 24 роки. На лікуванні у Брюсселі були разом.
— Діти майже три місяці жили самі. Коли приїхали, молодші місяць ходили за нами "хвостиком". У своїх ліжках спати не хотіли — тільки з нами.
150 000 євро зібрав за 47 днів на трансплантацію кісткового мозку киянин Володимир Тимощук.
7 
35413
Коментарі
1