Ексклюзиви
Вівторок, 03 квітня 2007 15:36

Діана Андрійчук збудує доньці хату

Автор: фото: Надія ШТУПУН
  Діана Андрійчук із Вінниці показує порядковий номер, яким позначили кожну тисячну цеглину. Чоловік Володимир допомагав їй складати будматеріали на подвір’ї
Діана Андрійчук із Вінниці показує порядковий номер, яким позначили кожну тисячну цеглину. Чоловік Володимир допомагав їй складати будматеріали на подвір’ї

58-річна Діана Андрійчук із Вінниці — колишня керівниця самодіяльного робітничого ансамблю, а нині — пенсіонерка. Уже сьомий рік жінка всюди, де бачить, підбирає стару цеглу й несе додому. Хоче побудувати хату, де господарюватиме її 20-річна донька Наталя зі своїм хлопцем.

Діана запрошує до свого обійстя неподалік центру Вінниці, на вул. 40 років Перемоги. Показує новий будинок у глибині двору. Він займає майже половину подвір"я.

— Для сина Сашка ми хату збудували з нової цегли. А для Наташеньки доведеться зі старої строїти. Вона зараз у приймах у свого хлопця живе, а там його батьки і бабуся, і молодша сестра. Дочка ж хазяйкою хоче бути, — каже жінка.

За чотири роки вінничанка знайшла 7 тис. цеглин. Цього має вистачити, щойно потеплішає — почнуть будувати.

— По смітниках, по дорогах підбирала, — розповідає Андрійчук.

Цеглу Діана та її чоловік Володимир складають біля старого паркана. Кожну тисячну позначають олівцем. Господиня показує цеглини, на яких написано "3000", "4000", "7000".

Пенсіонерка з чоловіком та 36-річним сином Сергієм живуть у старому будинку поряд. Тут мешкала ще батьки Діани, а нині сходи розвалені, стіни де-не-де долатані новою цеглою.

На подвір"ї клапті землі, на яких не лежать дошки чи цегла, перекопані. Під сіткою, що відгороджує сусідське подвір"я, посаджені й підгорнуті кущики полуниці.

— Не дивіться, що тут бардак, — махає рукою господиня. — Улітку в мене все зелене. Огірки стіну, наче ліани, обгортають. А кущі помідорів вище пояса ростуть.

Виповзає на ліктях на дорогу й вени собі ріже

За освітою Діана — культпрацівник. До 1992 року працювала в ансамблі підприємства "Вінницькі електромережі".

— Набирала звичайних робітників. Ставили з ними вистави, грали на музичних інструментах. Хто на баяні вмів, хто на трубі. Пам"ятаю, у виставі про Леніна в масовці на сцені була тисяча людей. Щоб усіх акторів вдягнути у костюми, я гнала й продавала горілку, — веде далі жінка.

Каже, що колись знала напам"ять твори Баха й Бетховена, писала музику й вірші. А тепер називає себе професійним садоводом.

— Город у мене — як ботанічний сад, навіть гриби росли. Як Союз розвалився, працівники культури розбрелися хто куди, як сліпі кошенята. А я почала копати людям городи, — розказує Андрійчук. — Якось ми чотири тонни динь виростили. Купили насіння огірків, а з них під осінь дині визріли. І самі їли, і сусідів пригощали, а кури які раді були! Я 138 курей тримала.

Із будинку виходить чоловік Діани в сірій робочій куртці та чорних штанях. Жінка говорить, що це він складав у триметрову башту 7 тис. цеглин. Із хати вибігає руда кішка

— Це наша Маркіза, — гладить її Діана. — Як старший син починає мене дратувати, вона заспокоює.

При згадці про сина в Діани на очі набігають сльози. Нині він лежить у Вінницькій психлікарні. Мати вибиває йому пенсію по інвалідності.

— У 9 років його перед школою машина збила, — говорить жінка. — Три роки в гіпсі пролежав. Від болю почав пити. На днів десять нормального життя його вистачає, а тоді виповзає на ліктях в одних трусах на дорогу й вени собі ріже.

За документами Сергій Діані не син, а брат.

— Коли йому 13 виповнилося, я вже розійшлася з першим чоловіком і з батьками жила. А будинок планували зносити, — пояснює Андрійчук. — Усім, хто прописаний, дали б квартири. Бабуся прописати внука не могла, тільки сина. Фіктивно мене позбавили материнських прав. Батьки всиновили Сергія.

Жінка притискає обидві руки до грудей. Каже, що дуже жаліє сина, але жити з ним не може.

— І в другого сина не все так, як треба, — зітхає мати. — Олександр одружився з Наталкою, хорошою дівчиною, а дитинка хвора. Уже три роки Андрійчикові, а він навіть голівки тримати не може, лежить.

Діана гладить по спині вагітну кішку Маркізу.

— Поїду на дачу, — каже. — Огірків насаджу. Може, почну знову музику писати.

1948, 4 жовтня — Діана Морозова народилася у Вінниці в родині художника та економіста
1968, 11 вересня — одружилася з директором авторинку Андрієм. Через півтора року народила первістка Сергія
1975, 28 жовтня — одружилася з електриком Володимиром Андрійчуком. За два роки народила сина Олександра, нині продавця на ринку "Урожай"
1983 — батьки Діани всиновили її 13-річного сина Сергія, щоб вирішити проблеми з житлом
1986, 26 січня — народилася донька Наталя, для якої Діана хоче побудувати хату
2002 — почала збирати цеглу для будинку Наталі

Зараз ви читаєте новину «Діана Андрійчук збудує доньці хату». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 1013
Голосування Хто нині найкращий футбольний тренер світу?
  • 1) Хосеп Гвардіола
  • 2) Юрген Клопп
  • 3) Максиміліано Аллегрі
  • 4) Дієго Сімеоне
  • 5) Дідьє Дешам
Переглянути
Погода