58-річна Діана Андрійчук із Вінниці — колишня керівниця самодіяльного робітничого ансамблю, а нині — пенсіонерка. Уже сьомий рік жінка всюди, де бачить, підбирає стару цеглу й несе додому. Хоче побудувати хату, де господарюватиме її 20-річна донька Наталя зі своїм хлопцем.
Діана запрошує до свого обійстя неподалік центру Вінниці, на вул. 40 років Перемоги. Показує новий будинок у глибині двору. Він займає майже половину подвір"я.
— Для сина Сашка ми хату збудували з нової цегли. А для Наташеньки доведеться зі старої строїти. Вона зараз у приймах у свого хлопця живе, а там його батьки і бабуся, і молодша сестра. Дочка ж хазяйкою хоче бути, — каже жінка.
За чотири роки вінничанка знайшла 7 тис. цеглин. Цього має вистачити, щойно потеплішає — почнуть будувати.
— По смітниках, по дорогах підбирала, — розповідає Андрійчук.
Цеглу Діана та її чоловік Володимир складають біля старого паркана. Кожну тисячну позначають олівцем. Господиня показує цеглини, на яких написано "3000", "4000", "7000".
Пенсіонерка з чоловіком та 36-річним сином Сергієм живуть у старому будинку поряд. Тут мешкала ще батьки Діани, а нині сходи розвалені, стіни де-не-де долатані новою цеглою.
На подвір"ї клапті землі, на яких не лежать дошки чи цегла, перекопані. Під сіткою, що відгороджує сусідське подвір"я, посаджені й підгорнуті кущики полуниці.
— Не дивіться, що тут бардак, — махає рукою господиня. — Улітку в мене все зелене. Огірки стіну, наче ліани, обгортають. А кущі помідорів вище пояса ростуть.
Виповзає на ліктях на дорогу й вени собі ріже
За освітою Діана — культпрацівник. До 1992 року працювала в ансамблі підприємства "Вінницькі електромережі".
— Набирала звичайних робітників. Ставили з ними вистави, грали на музичних інструментах. Хто на баяні вмів, хто на трубі. Пам"ятаю, у виставі про Леніна в масовці на сцені була тисяча людей. Щоб усіх акторів вдягнути у костюми, я гнала й продавала горілку, — веде далі жінка.
Каже, що колись знала напам"ять твори Баха й Бетховена, писала музику й вірші. А тепер називає себе професійним садоводом.
— Город у мене — як ботанічний сад, навіть гриби росли. Як Союз розвалився, працівники культури розбрелися хто куди, як сліпі кошенята. А я почала копати людям городи, — розказує Андрійчук. — Якось ми чотири тонни динь виростили. Купили насіння огірків, а з них під осінь дині визріли. І самі їли, і сусідів пригощали, а кури які раді були! Я 138 курей тримала.
Із будинку виходить чоловік Діани в сірій робочій куртці та чорних штанях. Жінка говорить, що це він складав у триметрову башту 7 тис. цеглин. Із хати вибігає руда кішка
— Це наша Маркіза, — гладить її Діана. — Як старший син починає мене дратувати, вона заспокоює.
При згадці про сина в Діани на очі набігають сльози. Нині він лежить у Вінницькій психлікарні. Мати вибиває йому пенсію по інвалідності.
— У 9 років його перед школою машина збила, — говорить жінка. — Три роки в гіпсі пролежав. Від болю почав пити. На днів десять нормального життя його вистачає, а тоді виповзає на ліктях в одних трусах на дорогу й вени собі ріже.
За документами Сергій Діані не син, а брат.
— Коли йому 13 виповнилося, я вже розійшлася з першим чоловіком і з батьками жила. А будинок планували зносити, — пояснює Андрійчук. — Усім, хто прописаний, дали б квартири. Бабуся прописати внука не могла, тільки сина. Фіктивно мене позбавили материнських прав. Батьки всиновили Сергія.
Жінка притискає обидві руки до грудей. Каже, що дуже жаліє сина, але жити з ним не може.
— І в другого сина не все так, як треба, — зітхає мати. — Олександр одружився з Наталкою, хорошою дівчиною, а дитинка хвора. Уже три роки Андрійчикові, а він навіть голівки тримати не може, лежить.
Діана гладить по спині вагітну кішку Маркізу.
— Поїду на дачу, — каже. — Огірків насаджу. Може, почну знову музику писати.
1948, 4 жовтня — Діана Морозова народилася у Вінниці в родині художника та економіста
1968, 11 вересня — одружилася з директором авторинку Андрієм. Через півтора року народила первістка Сергія
1975, 28 жовтня — одружилася з електриком Володимиром Андрійчуком. За два роки народила сина Олександра, нині продавця на ринку "Урожай"
1983 — батьки Діани всиновили її 13-річного сина Сергія, щоб вирішити проблеми з житлом
1986, 26 січня — народилася донька Наталя, для якої Діана хоче побудувати хату
2002 — почала збирати цеглу для будинку Наталі
2 
1
Коментарі