19 червня близько 20.00 у річці Тясмин у Чигирині на Черкащині потонула Ольга Волкова, 11 років, із російського Мурманська. Киянка 9-річна Єлизавета Павленко витягла її на берег. Гукнула свого діда 65-річного Миколу Захарченка. Він зробив потерпілій штучне дихання і викликав "швидку". Вона доставила дівчинку до реанімації районної лікарні.
З Миколою Павловичем домовляємося про зустріч.
— Приходьте о восьмій ранку. Пізніше їду перевертати сіно, — каже господар. — Не думали, що такого шуму наробимо.
Його двір розташований на околиці міста за 1 км від Тясмина. З хвіртки виходить Єлизавета у рожевій футболці та спідниці. За нею в картатій тенісці Микола Захарченко. Їдемо береговою дорогою до пляжу.
— Ця дівчинка приїхала з тіткою до баби. Самі чигиринські, а живуть у Росії. Вони тут по сусідству. Оля плавати не вміє, — розказує Микола Павлович. — А Ліза замітила, що вона пірнула й не випірнула. Знайшла її у воді, схватила за руку і витягла на берег. Добре, що воврем'я, бо якби пізніше, то, мабуть, і не оклигала б. Я сидів на горі в тіні. А вона як крикне: "Дєдушка, там дівчинка втопилася!". З дорослих був іще один чоловік, я його не знаю. Ми моментально прибігли. Оля лежала із закритими очима й синіми губами. Вона за Лізу набагато крупніша. Ми її ухватили обома руками під живіт і давай трясти, щоб дихання відновити. З рота побігла вода, й вона відкрила очі.
— Ми з Лізою вдвох господарюємо. Дружина шість років тому померла. Внучку привозять щоліта. Позаторік навчив її плавати. У річці неглибоко. На середині мені з головою.
Тясмин у цьому місці тече паралельно місту. Берег піщаний. На протилежному боці річка поросла очеретом. Ліза заходить у воду й показує за кілька метрів місце, де знайшла потонулу подружку.
— Я на другий берег хотіла пливти. Оля купалася ззаду. Потом зникла. Я подумала, що нирнула. Але щось довго її не видно. Я пірнула й побачила, що лежить спиною вверх. Потягла за руку на поверхню. Кажу: "Давай виниряй, хватить балуватися". А вона мовчить. Я її за руку на берег, а вона вся сірєнєва. Підбігла її тьотя і давай тягать її туда-сюда, кричала: "Помогите, спасите!". Я побігла по дєдушку, — згадує Єлизавета. — Мама потім казала, щоб я більше так не робила. Як хтось потоне, то щоб гукала дорослих.
Їдемо з дівчинкою до районної лікарні. Головний лікар В'ячеслав Миколенко каже, що Ольгу Волкову сьогодні переводитимуть у дитяче відділення. Завідувач реанімації 53-річний Анатолій Подзізей веде мурманку в двір.
— Привет, — підбігає вона до Єлизавети й обіймає її. На голову вища. — Лиза, меня занесло водой. Я начала махать руками и ногами, хотела крикнуть "помогите" — не получилось. Поплыть — тоже не получилось. И утонула. Спасибо, что ты меня спасла. А кто меня откачивал?
— Мой дедушка и дядя с большой бородавкой на лбу, — відповідає киянка.
— Помню, когда меня откачали, посадили на полотенце. Тетя обмывала меня из бутылки и сказала, что самое страшное позади. Потом меня отнесли в "скорую", дорогой постоянно дёргали "Оля, Оля!", чтобы я не спала. В больнице мокрой марлей отмывали от песка. В реанимации лежала под капельницей. Не могла спать. Кошмар перед глазами маячился, что я тонула. Уснула, когда укололи снотворное.
До дівчат підходить Ольжина тітка, 20-річна Наталія.
— Голова не болит? Останешься или домой поедешь? — питає в племінниці.
— Сказали, завтра выпишут, — відказує Ольга.
— Сегодня, — жінка йде до відділення.
Відвозимо Єлизавету додому. Микола Павлович — на сіні. Телефоном просить онуку чекати його в будинку й погодувати курчат.
3 
1
Коментарі