Діти Ліни Костенко живуть в Італії та Сполучених Штатах

 

19 березня письменниці Ліні Костенко виповнилося 82 роки. Привітати її з днем народження змогли тільки рідня й найближчі друзі. Ліна Василівна веде усамітнений спосіб життя.

— Я її не вітав і не бачив. Вона мене ніколи не вітає з днем народження, то чого я буду, — каже її сусід, письменник 65-річний Павло Щегельський. Він живе на одному поверсі з письменницею у будинку на cтоличній вул. Гончара, 52.

— А я не вітав, бо не хочу нав'язуватися, — розповідає поет Петро Осадчук, 74 роки. — Якщо поздоровляти і кланятися великим, вони подумають, що я від них чогось хочу. Бачимося нечасто. Іноді, коли вона сходить униз брати пошту, я чемно вітаюся. У її квартирі ніколи не був. Вона дуже капризна. Пам'ятаю час, коли Костенко була членом президії Спілки письменників. Незалежно від того, про що там говорили, вона піднімалася і виступала годину на зовсім іншу тему.

Письменниця випустила 18 книжок. Через переслідування у 1970-х писала "в шухляду". Торік після 11-річного мовчання видала роман "Записки українського самашедшого". Літературні критики назвали його слабким. Через це авторка припинила тур-презентацію Україною.

— Ліна Костенко не терпить критики. Вийшла зі Спілки письменників, коли хтось нагадав, що вона в школі написала твір у дусі культу Сталіна, — говорить поет 82-річний Дмитро Павличко. — Я був у Київській філармонії 1979-го, коли Ніла Крюкова почала декламувати її поему, а міліція намагалася зупинити артистку. У цей час з'явилася Ліна Василівна й дала ляпаса директору філармонії. Це був потиличник усій радянській системі. Коли я був головою Всесвітньої української координаційної ради, намагався висунути Ліну Костенко на Нобелівську премію. Держава пальця об пальця не вдарила для цього. Її твори необхідно перекладати англійською, французькою, німецькою мовами. Таких книжок нема ніде у світі.

Колишній сусід, академік Микола Жулинський, 71 рік, надіслав поетесі телеграму від науковців Інституту літератури, який очолює.

— Давно їй не дзвонив, — ділиться Микола Григорович. — Вона рідко слухавку бере. Постійно спрацьовує автовідповідач. Але якщо в неї хороший настрій, може відповісти і говорити годинами.

— Багато що змінилося в житті Ліни Василівни, відколи 2000 року помер її чоловік Василь Цвіркунов, якого вона дуже любила. Багато часу проводить сама. На всі свята до неї приїздять з Італії дочка Оксана і внучка Ярослава-Франческа Барб'єрі. Дівчина, напівіталійка, вважає Україну своєю батьківщиною. Дуже схожа на молоду Ліну Василівну — красуня, має сині очі й кучеряве русяве волосся. Багато подорожує. Раз на кілька місяців приїздить в Україну. Була у бабці на Різдво, планує завітати на Великдень.

20-річна Ярослава Барб'єрі вивчає філософію у Римському університеті Ла Сап'єнца, де її мати 55-річна Оксана Пахльовська завідує кафедрою україністики.

Оксана Пахльовська — перша дитина Ліни Костенко, яку вона народила у 26 років від польського прозаїка Єжи-Яна Пахльовського. Навчалася з ним у літературному інституті в Москві. За два роки по народженні доньки розлучилися. Пахльовський шість років працював рибалкою на суднах далекого плавання. Від Василя Цвіркунова письменниця має сина 42-річного Василя. Він програміст і живе з родиною в Америці.

Ліна Костенко не відходить від домашнього комп'ютера — спілкується з рідними по скайпу, відстежує політичні новини.

— Вона весь час за клавіатурою. Рукопис "Самашедшого" подавала в електронному вигляді, — розказує видавець Іван Малкович, 50 років. — Недавно їй поставили новий комп'ютер. Звикає до нього.

×