Батько 42-річної черкаської письменниці Валентини Коваленко помер від раку мозку 24 вересня 1989-го. А за рік, 25 вересня, загинув у армії її брат Петро.
Валентина живе в Черкасах. Зустрічає в чорному платті. За комп"ютером сидить 17-річний син Ігор. Каже, що хоче бути боксером, а батьки вмовляють вступати на юридичний.
— Татові зробили в Києві операцію, — розповідає Валентина. — Сказали, що проживе 6–8 місяців. Так і сталося. У лікарні батькові наснилося, що його розрубує навпіл жінка з мечем, що стоїть у Києві на пагорбі Слави. А перед цим уві сні до нього тричі приходив священик у золотих ризах. Тато відпросився, мовляв, тільки серпень — яблука ще не зібрані. Священик сказав, що прийде пізніше, а тоді почне забирати сім"ю.
Валентина витирає очі.
— Тільки справили роковини, як принесли похоронку на брата Петю. Три місяці служив у Астраханській області. У листах благав, щоб перевели в Україну. Ми навіть Леонідові Кравчуку писали. У Росії його повісили. На шиї сліди від попруг залишилися.
Каже, як батько помер, мати через півроку зійшлася з односельцем Іваном.
— Я спочатку сердилася, ревнувала. Добрий був чоловік, ніколи на маму не крикнув. А з татом було всякого. Він мав золоті руки, будував у селі хати. Розрахувавалися з ним горілкою. Удома не вщухали скандали, бійки. З Іваном мама прожила шістнадцять років. Рік тому його поховала. Хата виявилася нещасливою — колись у ній повісилася жінка. А матері сподобалася, бо стояла в центрі села.
Моя тітка була дуже гарна, робила в селі продавщицею
Після 8-го класу Валентина вступила до технікуму харчової промисловості в Смілі, але кинула навчання.
— Моя подруга Оля вкрала в однокурсниці 50 карбованців, — пояснює. — Коли всіх перевіряли, витягла мене до автомата з газованою водою. Невдовзі запросила до себе в село на Миколаївщину. Сама оплатила дорогу в обидва боки, а мені купила тональний крем "Алые паруса", тоді три рублі коштував. Усі вирішили, що гроші вкрала я. Моє життя перетворилося на пекло. Перший курс закінчила на трійки й повернулася до села.
Дзвонить телефон. Валентина розказує, що готується до партійної конференції. Вона очолює обласну організацію Української соціал-демократичної партії, яка входить до БЮТу.
— Заміж я вийшла за односельця Михайла, — продовжує. — Він якраз прийшов з армії. Побачив мене на станції, підійшов і каже, що сплутав мене з тіткою Тетяною Кулініч. Моя тітка була дуже гарна, робила в селі продавщицею. Живемо з Михайлом 25 років. Працює водієм, їсти зварить і попере.
Розповідає, що з села в Черкаси поїхали, бо Михайло посварився з двоюрідним братом Миколою Бабенком.
— Той був головою колгоспу. Несправедливо оплачував роботу водіїв. Михайло виступив проти нього на зборах. Через 11 місяців у Черкасах ми отримали дві кімнати в гуртожитку.
Повертається з роботи 45-річний Михайло. За ним до кімнати заходить чорний кіт.
— Кота звати Дашко, — говорить Людмила. — Коли Михайло приніс його маленьким, ми думали, що це — дівчинка. Тому назвали Дашею.
Михайло розповідає про їхню дорослу доньку Людмилу.
— Працює в облдержадміністрації, в управлінні освіти. Купили їй однокімнатну квартиру на першому поверсі в нашому будинку. Хоч хотіла подалі від батьків.
Валентина зізнається, що інколи їй бракує самотності, коли пише вірші.
За 10 років у неї вийшло 7 книжок.
1964, 9 вересня — Валентина народилася в селі Самгородок Смілянського району на Черкащині в сім"ї доярки Лідії та будівельника Михайла
1979 — у Смілі вступила до технікуму харчової промисловості
1981 — у Самгородку вийшла заміж за водія Михайла
1982, 28 вересня — народилася донька Людмила; чоловік купив Валентині сукню з синьої парчі
1986 — переїхали до Черкас; Валентина працювала завучем у школі N5
1989, 24 вересня — помер її батько Михайло
1990, 15 лютого — народився син Ігор, 25 вересня — в армії повісили брата Петра
1993 — вийшла перша книга Валентини "З любові"
2003 — узяли в кредит квартиру в Черкасах для доньки
2001 — Валентина викладає українську літературу в Черкаському університеті
2005, 18 лютого — помер вітчим Іван
Депутат облради, голова облорганізації Української соціал-демократичної партії
1 
1
Коментарі