Колишній міський голова Кобеляків Полтавської області 69-річний Борис Попруга третій рік поспіль збирає родичів на родинний фестиваль. 2003-го чоловік почав складати родовід. Дослідив лінію предків до козаків-січовиків.

На хуторі Попругівка, за 5 км від села Ганжівка Кобеляцького району, підприємець із Кобеляків 46-річний Олександр Попруга із дружиною Марією розставляють столи. Жінка поправляє скатертину, розносить металеві миски, розкладає ложки. За кілька метрів — дерев"яний стовп. На нього лізуть двоє школярів. Один із них запнув за пояс синьо-жовтий прапор.

— Почепив! Подивіться! — кричить із вершечка стовпа.

Біля столів чавунний казан на вогні.

— Юшка із сомів, — Борис Попруга поправляє бриля на голові. Каже, що хутір заснував козак Попруга після зруйнування Запорізької Січі. Ім"я предка не збереглося.

— Місцеві старожили розповіли, що синів Попруги звали Мартин та Павло. Вони жили на хуторі з родинами, — згадує чоловік. — Збирав документи, а потім подумав, що краще збирать живих людей. 2006-го кинув клич. З"їхалися півсотні родичів.

До хутора під"їжджає мікроавтобус.

— Це Попруги з Полтави, — йде зустрічати.

Із десяток чоловіків та жінок в українських костюмах цілуються. Під"їжджають іще кілька десятків автомобілів, зокрема іномарки з російськими номерами.

— Приїхали наші з Росії, Англії, Греції, Ізраїлю, Білорусі, Прибалтики — 74 родичі, — загинає пальці Попруга. Підходить до столів.

— Борисе, тільки недовго, а то горілка нагріється, а шашлик вичахне, — гукають йому.

Попруга каже тост:

Аби лиш був справжній козак

— Ми, Попруги, у своєму роду не ділимося на багатих і бідних, українців чи росіян. Аби лиш був справжній козак. Щоб наша молодь знала свій рід, пишалися козацьким корінням.

Із села привели кількох коней. Попруги катаються верхи. Хлопчаки грають у футбол на полі.

— 1967 року поїхав до Львова викладати в Політехнічному інституті, — розповідає Борис Савич. — Стояв на тролейбусній зупинці, розпитував дорогу. Поруч жінка зачепила: "О, у вас полтавський говір". Назвалася Галиною. Розповіла, що її чоловік Степан Хмара. Заприятелювали з ним, читали самвидавні книжки. Через це мені не дали дисертацію захистити — вважали ворогом народу. Яка вже тут кар"єра, — зітхає. — Переїхав у Кобеляки, пішов кочегаром працювати. 1989-го на 1 травня вночі скинув із ґанку райсанепідемстанції радянський прапор. На ранок позбиралися районні та обласні кегебісти. Допитували мене кілька годин, — опускає очі. — Що скинув прапор, зізнався вже після Незалежності колишньому начальнику районного КДБ. Той чоловік уже працював на колгоспному току.

1994 року Попруга очолив Народний Рух у районі. Того ж року став міським головою Кобеляків. На пенсію пішов 2002-го, із посади секретаря міськради.

Борис Савич живе сам на вулиці Шевченка в будинку, який дістався у спадок від батька. Дружина з донькою Катериною та трьома онуками мешкають у Сокалі Львівської області. На фестиваль вони не приїхали.

1939, 12 травня — Борис Попруга народився в місті Кобеляки Полтавської обл. в родині будівельника
1957 — вступив до Київського університету ім. Т. Шевченка
1967 — закінчив аспірантуру, поїхав працювати до Львова
1971 — звинуватили в націоналістичній діяльності
1987 — переїхав до Кобеляків, працює кочегаром у котельні готелю
1998 — обрали міським головою Кобеляків
2003 — почав досліджувати свій родовід
2006 — організував родинний фестиваль

×