— Не хотіла лягати в лікарню. Казала, на все воля Божа. Сама собі робила уколи. Страшного болю не мала. Хвороба її з'їла за півдня. Видно, метастази пішли. Опівночі криком кричала. Її обезболили, я поїхав додому. Через 2 години подзвонили, що Леся померла, — тре почервонілі очі брат покійної Лесі Ґонґадзе 72-річний Богдан Корчак. 2 грудня її ховають на цвинтарі у селищі Брюховичі біля Львова.
Леся Теодорівна померла о четвертій ранку 30 листопада в комунальній квартирі на вул. Стефаника в центрі міста. Рік тому в неї діагностували рак крові.
— Горе з Гією їй віку вкоротило, — Корчак згадує про сина небіжчиці Георгія, якого вбили 2000-го. Мати не визнавала його мертвим. — Три рази була в морзі в Києві. Там із холодильника витягали синові кості. Леся до стопи прикладала черевик Георгія — він був на два розміри більший. Казали, що тіло всохлося. Але ж кістки не всихаються, — відвертає голову.
— Скільки разів була в тому Києві. Зарплати та пенсії тільки на дорогу вистачало. Деколи на вокзалі ночувала. Мала в Америці колєжанку. Та часто їй гроші висилала. Перед смертю в той же день отримала 300 долярів на лікування. Віддала жінці, що за нею доглядала. Грошей не цінувала. Бувало, на вулиці до неї підходили: "Пані Лесю, у нас помер син. Дайте на гріб чи на пам'ятник". Не могла відмовити. Бувало, на аферистів попадала.
Леся Теодорівна народилася у Львові. 1966-го вийшла заміж за грузинського архітектора-дисидента Руслана Ґонґадзе. Прожила у Грузії 24 роки. Після смерті чоловіка повернулася в Україну. У Львові працювала в інфекційній лікарні. 1997-го у сина та невістки Мирослави народилися доньки-близнята.
— У Тбілісі підремонтувала свою двокімнатну квартиру. Документи на внучок, Нану та Соломію, оформила. Останні дні дуже за ними сумувала. Та з Мирославою не годилася — найшла коса на камінь. Як малим по 3 рочки було, Мирося до Львова приїжджала. Ні до кого з родини не зайшла. Леся тоді була в Грузії. Все дівчаткам купувала подарунки — пересилала в Америку. Але не було подяки. Навіть на похорон не прилетіли.
За рік по загибелі чоловіка Мирослава Ґонґадзе дістала політичний притулок у США.
"Мало хто знав про її хворобу. Вона не підпускала до себе нікого. Прояв слабкості був для неї недопустимий, — пише Мирослава на своїй сторінці у соціальній мережі "Фейсбук". — Її останніми словами до мене в телефонній розмові у середу ввечері були: "Не турбуйся за мене, бережи дітей". Колись те саме сказав мені Гія за місяць до смерті.
Обидвоє так хотіли цих дітей. Вона годувала мене здоровою їжею. Руками витискала соки з гранатів та буряка, щоб діти в моїй утробі мали достатньо вітамінів.
Коли народилися Нана та Соломія, Леся не давала прати підгузники в порошку. Лише в господарському милі, щоб усе було натуральне. Робила малечі безкінечні масажі. Мріяла вчити їх музики й водити на танці. Була щаслива, бо нарешті має дівчаток, яких може причепурювати. Але коли Гія пішов, їй було важко бачити дітей. Завжди просила їхні фото, завішувала ними стіни кімнати".
Небіжчицю ховають поряд із її батьками. На могилі затягують пісню "Чуєш, брате мій".
— Із Лесею Ґонґадзе познайомилися, коли зник Георгій. Постійно тримали контакт, — каже екс-уповноважена з прав людини Верховної Ради 59-річна Ніна Карпачова. Стає біля металевого хреста на свіжому горбику. — Не просто так померла — в ту хвилину, коли в Києві проливали кров. Її смерть стала символом Євромайдану. Дивно, що зі столиці ніхто не приїхав. Стільки політиків піарилися, використовували її ім'я. Леся Ґонґадзе не залишила заповіту.
2 
1
Коментарі