Ексклюзиви
Неділя, 05 серпня 2007 18:39

Богдан Бенюк міг прочитати 50 томів Леніна

Автор: фото з сімейного архіву Богдана Бенюка
  Знімальна група фільму ”Кандагар. Екіпаж” вітає в Марокко Богдана Бенюка (ліворуч) із 50-літтям. Праворуч — російський актор Володимир Машков
Знімальна група фільму ”Кандагар. Екіпаж” вітає в Марокко Богдана Бенюка (ліворуч) із 50-літтям. Праворуч — російський актор Володимир Машков

Десять днів тому актор Богдан Бенюк, 50 років, повернувся з Марокко. Там два місяці знімався у фільмі режисера Андрія Кавуна "Кандагар. Екіпаж". Повернувшись, він  ходив до Секретаріату президента — у творчих справах. Розповісти деталі відмовився. "ГПУ" призначив зустріч у готелі "Національний" наступного дня зранку.

Бенюк замовляє чорний чай із лимоном.

— Жили ми в Маракеші, за 250 кілометрів від узбережжя Атлантичного океану, — розповідає. — Це давня столиця Марокко. Щодня їздили по серпантину в гори. Там була декорація "тюрма" — за сценарієм, екіпаж російського літака сидів у буцегарні. Знімалися Олександр Балуєв, Володимир Машков, Андрій Панін.

У Марокко Богдан Бенюк відзначив своє 50-річчя.

— Я нікому не казав, але про всяк випадок узяв із собою горілочку.  Уранці 26 травня в мене на душі шкребли коти. Думаю собі: вдома вже телефон розривається від дзвінків.

Офіціантка приносить чай. Бенюк махає рукою і ледве не вибиває чашку в неї з рук.

— Що, дуже руками розмахую? — вибачається він. — Отож, я в "тюрмі" ніби посеред двору перу, а насправді стою на стрьомі. Мої хлопці в цей час готують зброю, щоб утекти. Один із душманів веде на розстріл жінку в паранджі, б"є її прикладом. Кілька разів репетирують, жінку ганяють. Раптом вона підбігає до мене, скидає паранджу й виконує танець живота. Я ледь інфаркту не дістав, — Бенюк робить круглі очі. — Режисер Андрій Кавун кричить: "З днем народження!". Звідкись дістають два жовто-блакитні прапори. Мене піднімають на руки, а піротехніки починають стріляти у повітря з автоматів. Якісь факіри пускали з рота вогонь, ледве мені чуба не спалили. Увечері принесли торт, на ньому написали арабською в"яззю: "Бенюку 50 років". Та найдорожчий подарунок зробила донька Олеся — 28 липня народила мені онуку Орисю.

Набрав сала, ковбаси, житнього хліба, дволітрові пляшки горілки

Бенюк згадує, що в травні в Марокко в горах випав сніг, було холодно.

— Добре, що жінка кинула у валізку легку курточку. У пустелі Сахара з третьої години дня лютували піщані бурі, дощ падав.

Розповідає, що сільські будинки в Марокко подібні до фортець.

— Таке враження, що ніде нікого немає. Незрозуміло, де вхідні двері. А всередині — оазис: вода, рослини. Півні кукурікають, є корови й віслюки. Марокканський віслюк кричить як тигр і лев разом узяті, аж моторошно. Ми зупиняли зйомки, бо говорити неможливо.


М"ясо верблюда куштували? Кажуть, у такої людини в шлунку сорок днів співають ангели.

— Не їв, — зізнається. — Але куштував кус-кус — пшоняну кашу з гострими приправами, до якої додають м"ясо з підливкою. Місцеве вино смачне, хоч у Марокко і сухий закон. Але наша горілка краща. Коли мав три вихідні, літав додому. Набрав сала, ковбаси, житнього хліба, дволітрові пляшки горілки. Але валізу з продуктами загубили в Мілані. Через день подзвонили з аеропорту, кажуть, валіза їде до мене, але вона мокра. Ми зрозуміли, що пляшки побилися. Я кажу: "Не переживайте, там хліб є. Горілка потече у хліб, ми тоді хлібчик будемо нарізати".


Як відпочивали?

— Раз поїхав до океану, але вода там холодна. А так лежав біля басейну в готелі. Мріяв удома сісти під дерево, щоб черешня впала мені в рота і шматочком сала її заїсти. Читав багато. Якби узяв п"ятдесят томів Леніна, прочитав би.

Цікавлюся, чи добре заплатили за зйомки.

— Якщо скажу, що мало, не повіриш. Багато — теж не повіриш, — розмірковує Бенюк. — Я купився на цікавий сценарій і зйомки за кордоном. А ювілей вирішив відсунути до 60-річчя.


Що родині привезли з Марокко?

— Не купую національних сувенірів. "Та-я  ні-чо-го не-ве-зу до-до-му", — співає він. — У африканців інша енергетика. Але візерунки на вишиванках, скатертинах точно такі, як у нас. У арабів є шаровари. Я покупляв рідним одяг на щодень, якісний і дешевий. Люблю ходити по магазинах, коли сам. Я ж хазяйська дитина, не якийсь лопух.



1957, 26 травня — Богдан Бенюк народився в с. Битків Надвірнянського району Івано-Франківщини

1978 — закінчив Київський театральний інститут

1978 — працює в Театрі юного глядача

1980 — актор Київського театру ім. Франка

1995 — ведучий передачі "Шоу Самотнього холостяка" на Першому національному телеканалі

1996 — народний артист України

1998 — лауреат Державної премії за фільм "Москаль-чарівник"

2001 — ведучий передачі "Біла ворона" на телеканалі "1+1"

Знявся у п"ятдесяти фільмах. Тридцять років одружений з Уляною. Має доньок Олесю та Мар"яну, сина Богдана, онука Северина та онуку Орисю

Зараз ви читаєте новину «Богдан Бенюк міг прочитати 50 томів Леніна». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода