За однокімнатну квартиру судиться 11 спадкоємців
"Вітчим живе за наш рахунок, — пише вінничанка Оксана, 30 років. — Працює сторожем. У нього купа вільного часу, міг би знайти ще роботу. Але не хоче. Не знає, скільки що коштує, бо в магазин не ходить. Приносить додому 5 тисяч, віддає жінці з почуттям виконаного обов'язку. Проїдає більше, ніж заробляє. Матері не вистачає грошей, тому просить у нас. Із сестрою допомагаємо, як можемо, хоча наші чоловіки не в захваті від цього".
Надсилає фото матері й вітчима. Худа сутула жінка тримає кота. Чоловік — тарілку з креветками. Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник.
— Не любите вітчима, бо через нього мати пішла від батька. Не намагайтеся їх посварити. Навіть якщо поженете чоловіка з дому, мати піде за ним. Зять запропонує йому хорошу роботу, але довше, ніж на пів року вітчим там не затримається. Любить випити і вкрасти.
"Батька кохали три жінки. Коли параліч розбив, жодна не провідала, — пише 56-річний Олег із Київської області. — У передмісті столиці в нього залишилася однокімнатна квартира. Я планував її продати й розпочати бізнес. Але не знав, що претендентів на це житло буде 11: три дружини, три сина, четверо внуків, а також його сестра. Тітка ніколи про батька не дбала. Останні три роки його доглядав я, але в усіх впливові адвокати. Відчуваю, що мені нічого не світить. Недавно тато наснився. Копав у садку яму й ховав туди гроші. Що б то означало?"
— Судова тяганина за квартиру розтягнеться на роки, якщо не домовитеся і не виставите житло на продаж. Виручену суму доведеться ділити на всіх. Цього забракне, щоб почати власну справу. Не ігноруйте снів від батька, бо в кожному з них буде підказка. Поверніться до прадідової хати. Там у садку знайдете батьківську схованку.
"Чоловік 12 років тому поїхав на заробітки до Москви, — розповідає в листі рівнянка Олена, 48 років. — Здогадувалася, що в нього там інша жінка. Він лапші навішав, що треба розлучитися, бо тільки так я отримаю субсидію. Сам за пів року одружився з москвичкою. Тут у нього залишилися дві квартири й батьківська хата. Але повернутися в Україну під час війни не хоче. Боїться, що не випустять назад або відправлять воювати. Хоче оформити довіреність на дітей і майно продати. Я доньок попередила, щоб у його махінаціях участі не брали. Поки що тримаємо квартирантів. Гроші витрачаю на освіту дітей. 10 років пройшло після розлучення, а я досі сама. Один чоловік кликав до нього жити, але там купа городів і немічні батьки. Я хочу бути комусь коханою, а не наймичкою. Чи зустріну ще пару?"
— Колишній чоловік не скоро повернеться в Україну, бо має російський паспорт. Від українського громадянства не відмовився, але перетнути кордон не наважиться. Квартири подарує донькам. Головне, все одразу задокументуйте, щоб згодом не було претензій від його дружини. Пару знайдете до кінця року. Не ігноруйте знайомство з чоловіком, який самотужки виховує двох дітей. Вони не обтяжать вас, а навпаки, зроблять щасливою.
"Сестра два роки тому одружилася і поїхала жити до Маріуполя, — пише 44-річна Юлія з Черкаської області. — Коли почалася війна, зв'язок із нею зник. Житло зруйноване. Вони чудом уціліли. Окупанти силою вивезли в Донецьк, а потім у Росію. Перекинули гроші Любі на картку, щоб могла виїхати. Чекаємо, коли вибереться через Грузію. Але її чоловік їхати не хоче. Живуть у його родичів. Це наражає на небезпеку. Люба з військової родини".
Біоенергетик заплющує очі. Кладе руку на фото рудоволосої жінки у джинсових шортах і смугастій майці.
— Сестра повернеться додому, зять залишиться, але ненадовго. Приревнує, тому поїде за дружиною. Люба відмовиться їхати в Німеччину, де ви з дітьми переховуєтеся від війни. Поселиться у вашій квартирі та допомагатиме волонтерам. Вагаєтеся, чи повертати дітей в Україну. Зачекайте ще два-три місяці. Літо все розставить на місця.
"Бабуся померла два місяці тому, — розповідає в листі 38-річна Інна з Києва. — Через війну я не змогла поїхати на її похорон, про що шкодую. Пам'ятаю нашу останню розмову. Вона сказала: "У темні часи добре видно світлих людей". У студентські роки я кохала одного хлопця. Приїздила на вихідні зі столиці, щоб із ним зустрітися. Ми планували майбутнє, але Євген освідчився іншій дівчині. Це стало шоком, бо ми зустрічалися, не сварилися й не розбігалися. Батьки боялися, що зради не переживу. Але бабуся заспокоїла, взяла за руку і сказала, що час рухатися далі. Почала стосунки з киянином Назаром. Разом були вісім років, але й натяку на шлюб не було. Про таких справедливо говорять: "Заведе в роки й покине". Я пішла від нього першою. Тепер є квартира, робота, а сім'ї немає. Мати каже, що я вдалася в бабусю. Вона теж до 40 років була незаміжня".
Біоенергетик запалює свічку. Кладе долоню на фото білявки в купальнику. Знімок зроблений торік під час відпочинку в Туреччині.
— Маєте сильний зв'язок з бабусею, багато в чому на неї схожі. Від долі не втечеш. Скоро обиратимете судженого із двох чоловіків. Євген давно пішов від дружини. Не дивуйтеся, якщо знову нагадає про себе. Але турбувати минуле не раджу. Якщо зрадив раз, зробить це вдруге. Поруч є чоловіки, які більше гідні вашої уваги та почуттів. Незабаром буде ваше весілля. Зустрінете того, хто кохатиме й довірятиме.
"Син гарно заробляв, доки не одружився, — пише 56-річна Антоніна зі Львівщини. — Невістка гроші заощаджувати не вміє. Купує дорогий одяг, обідає в ресторанах. Її зарплати ми не бачимо, всю віддає батькам. Вони обоє безробітні. Нікуди влаштовуватися не хочуть, бо важко працювати не звикли. Усе, що син відкладав на квартиру, витратили Насті на автомобіль. Вона бере долари без дозволу, здає, щоб заправитися чи купити нові туфлі. Син психує, бо нічого назбирати не може".
Вкладає в конверт фото білявки у джинсовій панамці, яка обіймає на дві голови вищого чоловіка в картатій сорочці.
— Ваші намагання втрутитися тільки нашкодять. Син сам повинен поговорити з дружиною відверто. Це навряд чи одразу вплине на те, щоб невістка зменшила витрати. Але крапля камінь точить. Якщо перекриє жінці доступ до грошей, щодня сваритимуться. Невістка вдасться до хитрощів. Житиме за рахунок кредитів, які чоловік змушений буде повернути.
"З 2011-го працюю в Італії, — розповідає в листі лучанка Тамара, 64 роки. — Купила за цей час дві квартири, які донька здає. У березні замість квартирантів вона поселила туди переселенців. Почалися проблеми із сусідами. Одні нарікають на шум, бо там четверо дітей. Інші жаліються, що під'їзд перетворили на прохідний двір. Переселенці щодня влаштовують п'янки-гулянки, на які сходяться їхні знайомі. Я приїхати не можу, а донька ради не дає. Пробувала виселити, але ті йти не хочуть. Попереджала Лесю, але вона любить перед усіма вислужитися і бути добра. Наш зять воює, доки їхні чоловіки відсиджуються на заході України й живуть за рахунок гуманітарки".
— Не звинувачуйте доньку, що підтримала людей, яких війна залишила без даху над головою. Продовжуватиме допомагати іншим, як скептично б до цього не ставилися. Невдячних квартирантів скоро вдасться випровадити завдяки друзям зятя. Світ не без хороших людей. Поселяться ті, хто вчасно платитиме за проживання і комуналку. Добро доньки повернеться всім вам сторицею.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
2 
1
Коментарі