Академію з нагоди 100-річчя від дня народження провідника Організації українських націоналістів Степана Бандери скликало в понеділок Міністерство культури.
Під Національною оперою о четвертій вечора збираються люди. Двоє хлопців у чорних шапках роздають листівки — запрошують на мітинг у день народження Степана Бандери.
— Який дурень 1 січня піде на Майдан о другій дня? — регоче хлопець у голубих джинсах.
— Я піду, — каже йому 18-річний Максим Іванчук зі Львова. — Коли в Київ приїхав навчатися, як тільки 18 стукнуло, у Молодий Рух вступив. Їжджу тепер на акції, — показує на портфелі три чорно-червоні стрічки і з десяток значків із портретами Бандери.
До залу впускають за запрошеннями. У фойє жінки з хору "Гомін" співають повстанських пісень. Тричі на біс виконують "Ой, у лузі червона калина".
— Коли пішла на пенсію, з"їздила на Соловки, почала співати в "Гомоні", і в мене сформувалася інша думка про Україну, — 60-річна хористка Катерина Сергієнко поправляє вишиванку на грудях. — У 1950-ті з дітьми їздила в гості до подруги на Закарпаття. Там ще йшла боротьба, людей убивали. Я знала тільки одне: бандери — то злочинці. Тепер упевнена, що найбільше бореться Західна Україна.
Біля входу до зали по 16 грн продають книгу Романа Частія "Степан Бандера". Вона вийшла минулого тижня в харківському видавництві "Фоліо".
— Ні президент, ні Юля не приїхали, — 73-річний Андрій Стефак купує дві книги. — Та їм байдуже до того Бандери й на нас наплювати. Тільки й знають, як себе рекламувати за рахунок його імені. Думав, хоч лідери національно-демократичних партій будуть, а не прийшли — де Костенко, Тарасюк, Тягнибок?
77-річний Михайло Бунь сідає в першому ряду.
Де Костенко, Тарасюк, Тягнибок?
— Я був малолітнім членом УПА з 16 років, — розповідає. — Шкодую, що ніколи не бачив Бандеру вживу. Він був за границею, а я — тут. У 17 мене арештували. Дали 25 років, відправили на Мідний Рудник у Казахстані. Батько на війні загинув, а мати сама залишилася. Коли Сталін помер, мене амністували — я тільки дев"ять років відсидів, — поправляє ордени на піджаку. — Оцей Ющенко мені торік подарив до 65-річчя УПА.
Зала й балкони заповнені. Людей просять не аплодувати між творами Станковича й Бетховена. На плазмовому екрані — відеоряд із фотографіями Степана Бандери з дружиною, біля плаката із закликом "До зброї!", на возі серед лісу з друзями, в обіймах із матір"ю.
Голова Інституту національної пам"яті 83-річний Ігор Юхновський зачитує привітання від президента Ющенка:
— Складаємо шану одному з лідерів українського визвольного руху, який у час смертельної боротьби перетворив на крицю дух нашої нації.
У залі аплодують. Ігор Юхновський від себе додає:
— Для багатьох Бандера залишається терористом та злочинцем. Для поневолених народів борці з колоніальним рабством є героями, а для метрополії — терористами. Від імені Інституту національної пам"яті оголошую 2009-й Роком Степана Бандери.
На сцену запрошують онука провідника ОУН Степана Бандеру, 38 років. До Києва він приїхав 1991-го, із 2005 року працює журналістом на "5 каналі". Бандера виходить з-за лаштунків.
— Зараз багато говорять про те, щоби Степана Бандеру перепоховати в Києві (він похований у німецькому Мюнхені. — ГПУ), — каже українською з акцентом. — У Києві похований його батько Андрій, його закатували тут 1941 року. Сестри Марта, Володимира й Оксана жили в Росії в засланні. Сьогодні, 22 грудня, Оксана Бандера святкує 91-річчя. Вона живе у Стрию.
Концерт триває годину. Протягом 10 хв. люди продовжують сидіти в залі. Чоловіки з балконів гукають, що вже все закінчилося і треба розходитися.
2 
35413
Коментарі