9 липня 1862 року українець Андрій Потебня здійснив замах на царського намісника Польщі Олександра Лідерса. Хотів помститися за зловживання слідчих у справах затриманих офіцерів-революціонерів.
Потебня народився 1838 року на Полтавщині й походив із козацького роду. Мав старшого брата Олександра, який у майбутньому стане видатним українським мовознавцем. Захоплення брата науками Андрій не поділяв. За сприяння батьків вступив до Орловського, а згодом до Полоцького кадетського корпусу. Вишкіл завершував у Петербурзі. Після навчання став офіцером 16-го Шліссельбурзького піхотного полку, розквартированого у Варшаві Королівства Польського - автономної польської держави у складі Російської імперії.
За два роки успішної служби Потебню направили в Царськосільську стрілецьку школу неподалік від Петербурга. Там познайомився з другом Тараса Шевченка, військовим Зигмунтом Сераковським. З 1857-го той керував польським військовим гуртком, до якого належали офіцери російської армії, які підтримували ідеї демократичних перетворень у Росії та незалежність Польщі. Зигмунт був прихильником польсько-російсько-української співпраці з метою повалення самодержавства. Ці погляди стали головними й для Потебні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Група офіцерів-декабристів заявила про готовність вивести війська проти влади
Після повернення в Польщу 1861 року Андрій Потебня організував таємний Комітет російських офіцерів, що дістав неофіційну назву "Організація Потебні". Члени брали активну участь у підготовці Польського повстання, але деяких із них викрили. Слідство зловживало повноваженнями щодо затриманих із дозволу вищих кіл. Тоді Потебня вирішив застрелити губернатора Польського королівства Олександра Лідерса. Незадовго до того чиновника уже відправили у відставку й відкликали до Петербурга, але він завершував деякі політичні справи.
9 липня Лідерс гуляв у Саксонському саду Варшави, традиційно без охорони. Потебня підійшов із засідки, вистрелив із пістолета, влучив губернатору у шию та втік. Але сподівання Потебні на швидку смерть чиновника не справдилися - рана виявилася не смертельною.
"Негідник стріляє в спину!", - вигукнув йому Лідерс, затиснув рану рукою та повернувся до палацу. Надалі виходив з охороною.
Після замаху Потебня брав участь у польському Січневому повстанні. Попри його очевидну поразку обіцяв зберегти революційний офіцерський комітет. У ніч на 5 березня 1863-го разом із загоном повстанців напав на великий загін російських солдатів біля містечка Пяскова Скала. Зазнав поранення в груди й помер на руках побратимів. Останніми його словами були: "Дай вам Бог перемогти в боротьбі супроти тиранії".
Державність Річ Посполита втратила під час трьох поділів Польщі - 1772-го, 1793-го й 1795 року. Її території розділили між собою Російська, Австрійська імперії та королівство Пруссія.
Ненадовго відновити державність полякам удалося завдяки Наполеонові Бонапарту. 1807 року він сприяв утворенню Варшавського герцогства, що перебувало в особистій унії з наполеонівським союзом. Після поразки Наполеона державу знову поділили, а поляки, особливо шляхта, не полишали надій на її відродження. Одне з великих повстань спалахнуло в листопаді 1830-го. Завершилося поразкою та значним обмеженням самоврядування.
Пізніше в національному польському русі сформувалося два табори - "білих" і "червоних". Перші об'єднували переважно велику шляхту, яка виступала за використання пасивної тактики боротьби, що дала б змогу відновити політичну автономію. "Червоні" ж об'єднували різноманітні верстви суспільства. Планували здобути незалежність зброєю та відновити державу в кордонах 1772 року.
22 січня 1863-го вибухнуло національне повстання в Королівстві Польському. Мета - відновлення державності. Участь у ньому, окрім поляків, взяли литовці, білоруси й українці.
3 
1
Коментарі