— Першу модель літака батько купив, коли мені було 14, — каже 64-річний Ярослав Янчак зі Львова. Півстоліття складає копії відомих літаків.
Чоловік запрошує до двокімнатної квартири у центрі міста. В обох кімнатах — шафи до стелі, заставлені моделями літаків та гелікоптерів.
Ярослав Ярославович за освітою — авіаційний інженер. Працював на 117-му авіаремонтному заводі. Написав п'ять історичних книжок та півсотні наукових статей з історії авіації.
— Мало — просто купити і скласти. Треба все про літак дізнатися. Одну модель збираю від 5 до 10 днів. Найважче — розфарбувати й намалювати пізнавальні знаки. В середньому модель містить 400–500 деталей. Найменші — завбільшки із зернину. Масштабні моделі літаків коштують від кількох сотень гривень до 2–3 тисяч. Колись за простеньку віддавав 3 рублі, а за 5 рублів можна було посидіти гарно в ресторані.
У колекції Янчака — близько 500 літаків. Є військові бомбардувальники, штурмовики, винищувачі, а також пасажирські й транспортні.
— А це копія "Іллі Муромця", першого чотиримоторного літака у світі, — дістає з полиці жовтий ширококрилий літак. На кожному крилі по два гвинти. — 1913 року його розробив конструктор Ігор Сікорський у Києві. До того у світі літали з одним мотором. Коли якийсь двигун зупинявся в небі — пілот виходив на крило і розкручував гвинт.
Обережно кладе літак назад у шафу, зачиняє скляні дверцята.
— Львів завжди був перший у повітроплаванні й авіабудівництві, — відкриває свою книжку про історію авіації Західної України "Крила над Галичиною". — 1910 року конструктор Едмунд Лібанський збудував перший літак у місті — "Ластівку". Він був триколісний, працював на бензині. А як не було бензину, то касторку розбавляли зі спиртом. Перший літак вибухнув при зльоті. Другий політ вдало відбувся у Відні, літак доправили поїздом.
Ставить на стіл сіру модель винищувача з жовто-бликитним прапором на борту.
— Впізнаєте? Найбільш високотехнологічний в Україні — Су-27. Через нього ледве не оглух. Це той, що впав у Скнилові 2002 року. Ми були на іншому боці летовища, але коли пролунав вибух, вуха заклало, почали боліти. Я не міг зрозуміти, що сталося — люди кричать, ревуть, біжать. Мені важко про це згадувати, бо починає на голову давити, гул знову той у вухах чую. Думав, те відіб'є в мене любов до авіації. Але нє — все по-старому.
Ярослав Янчак овдовів два місяці тому. Дорослий син так само складає моделі літаків.
— Жінка ніколи не жаліла грошей на моє хобі, — показує чорно-білі фотографії дружини. — Колись була ситуація — запропонували мені купити рідкісну масштабну модель літака за майже 200 доларів. Люба сказала: скільки тих грошей — купуй.
Дружина не касалася до літаків. Думаєте, в мене шафи шубами, речами були забиті? — відчиняє дверцята найбільшої шафи. У ній — стоси пожовклих папок, книги й папери. — Усе це роботи мої, писанина. Друга б на місці моєї жінки то все зібрала й на вулицю викинула, гроші на одяг і сервізи тратила б. Ех, без неї зараз, як і не живу, — махає рукою чоловік.
2 
1
Коментарі