Мати "караванського стрільця" 38-річного Ярослава Мазурка 64-річна Галина Михайлівна зі старшим братом та меншою сестрою з райцентру Кам'янка-Бузька на Львівщині ділять майно наймолодшого брата Володимира Торби. 5 жовтня минає 100 днів, відколи його поховали на місцевому цвинтарі.
—?Біда не йде сама. Якби вірила у смерть сина, то подумала б, що любимого дядька до себе закликав. Але знаю, Ярослав живий, — Галина Михайлівна хустинкою витирає заплакані очі, п'є заспокійливе. Володимир мешкав у батьківській хаті поряд із її будинком. Раптово помер 26 червня від інсульту. До 59-річчя не дожив п'ять днів.
—?Нас було четверо — Миросько, Галя, я та брат Володя, — тітка Ярослава Мазурка — Надія Роїк відчиняє металеву колодку на високій брамі, за якою стоїть мурований будинок брата Володимира. Час від часу навідується сюди, аби не пролазили бездомні. — Лодко був найдобріший. Коли з тим "Караваном" закрутилося, від Галі не відходив. Їсти їй носив. Дуже Славіка любив. Переживав, від того інсульт стався. Вийшов на подвір'я, впав і всьо. Лікарі кажуть, якби не вмер, був би лежачий.
—?Батьківську хату відремонтував, іще йому цьотка з Червонограда квартиру записала. На депозиті 50 тисяч (гривень. — "ГПУ") мав. По закону то між братами та сестрами має розділитися. Але до нього така Оксана з хлібного магазину ходила. Вони не були розписані, але вона на майно претендує. Каже, що буде судитися з нами. У неї зять юрист. Галя свою частку хати мені перепише, бо ж я в однокімнатній квартирі без вигод живу. Хоче тільки гроші з квартири та з депозиту. Певно, їх невістці та онучці передасть.
Володимир Торба одружений не був, дітей не мав. Працював на залізниці, у вільний час із братом 65-річним Мирославом перекривали церкви, встановлювали дзвони. Усе життя носив чорну бороду. Хто його не знав, думали, що священик. До кінця не вірив, що племінник — злочинець.
—?Славік ніколи не чув слова "нема". Галя працювала головним бухгалтером на якомусь підприємстві, начальника підміняла. Потім почала у Польщу на заробітки їздити. Усе в нього вкладала. І Володя якусь копійчину підкидав. Славко, як із Києва приїжджав, одразу до дядька заходив. Якби не загинув, Володя всьо йому, певне, переписав би.
Родичі Мазурка готуються до роковин його загибелі — 7 листопада поїдуть до столиці. Планують піти на богослужіння, вибирають православний храм. Поминки робитимуть у квартирі, де Ярослав мешкав із дружиною та донькою. Він похований на столичному Північному кладовищі на алеї №31. Відспівували без священика — як самогубця. Згодом правили за упокій у трьох столичних храмах. У вересні його дружина Людмила Мазурок поставила невисокий пам'ятник із чорного мармуру. Унизу викарбувані дві троянди.
Могила дядька — на цвинтарі у Кам'янці-Бузькій — земляний насип із дерев'яним хрестом і вінки від родичів.
3 
1
Коментарі