"Мене тішить зроблене мною, — каже 60-річний актор Володимир Талашко. — Недавно повернувся з фестивалю "Амурська осінь", з Росії. Там пам"ятають Костя Петровича Степанкова, Раю Недашківську, Миколу Оляліна, Броніслава Брондукова...
На стіні його кабінету на одному із телеканалів висить церковний календар.
Розповідає, що народився на Волині, а виріс на Донбасі:
— Там своя поезія — сині терикони, чоловіча праця. Я ходив у сандалях за два п"ятдесят і коротких сатинових шортах на резинку, зі шматком чорного хліба, густо намазаного смальцем. Мій дід у шахті відпрацював, і батько. Брат ще й зараз працює, хоч уже на пенсії.
Секретарка приносить якісь папери, Талашко їх підписує.
— Удома в нас була бібліотека, — продовжує. — Мати й бабуся гарно готували. Півпосьолка приходило на борщ. Я займався в народному театрі. Та батьки хотіли для мене більш грошовитої професії. Тому після 8-го класу вступив до гірничого технікуму. Учився з-під палиці. А в 17 років пішов у театр. Мати плакала, батько взяв ремінь. Але я вже не передумав.
Армію оминули?
— Чого це? Служив у десантних військах. Ще до армії займався самбо, легкою атлетикою, велоспортом. Мав розряди. Зараз подивишся російський серіал — що не офіцер, то жлоб,— Талашко нервово крутить кулькову ручку. — Де ж ті люди, яких Льоня Биков грав?
Валя Тализіна везла собі на дачну ділянку піхту якусь
Який фільм для вас найдорожчий?
— П"ять днів тому я їхав у Москву. Зайшов у купе хлопець. Каже — я став льотчиком через фільм "У бій ідуть лише старики". Воював у Афганістані, в Чечні...
Які з Биковим були стосунки?
— Зараз не знайдеться людини, яка скаже, що стосунки були погані. Він був радий з мого дебюту, що допоміг хлопцеві з Донбасу. Він — земляк мій, з Краматорська.
Розпитую про родину. Талашко говорить охоче, але відмовляється розповідати про дружину.
— У мене є донька, — каже. — Звати її Дана, Богом дана. Ну, більше не трапилося. Зате красуня. А ще є дві красуні — мої онуки. Ліночці днями було 14 років, у 6 класі вчиться. А другу звати Єсенія. Вона каже мені: "Дєд! Не метушись" . Має свій погляд на життя. Їй четвертий рік пішов.
Донька не стала акторкою?
— Ні, донька — юрист. В доме должен быть один сумасшедший. Цього достатньо, щоб зіпсувати життя всій родині. І дружина не актриса. Хоч хтось удома є. Може, менша внука буде зіркою? Хватає мікрофон і на караоке співає.
Запитую Талашка, чи має дачу.
— Грабарка в мене є — сніг відкидати, а дачі нема. Один мій товариш від"їздив на три роки, то я в нього садив картоплю, огірочки, помідорчики. Ось і Ада Миколаївна (Роговцева. — "ГПУ".) на землі працює. Валерія Заклунна теж це любить. Валя Тализіна везла собі на дачну ділянку піхту якусь. Ми летіли з нею вісім годин із Хабаровська.
Водите машину?
— Першу, "жигулі", купив завдячуючи товаришеві. Він мені на 4 роки дав кредит. Ледве віддав.
Талашко хмурнішає.
— Того року втратив двох товаришів. Один — кум Микола Кулінич завідував відділом культури у Краматорську. Інший — теж кум, Олег Чайковський. Ці двоє, та ще дехто, дали мені в борг — і я купив новенького "гольфа". Бережу його, більше ста кілометрів не їжджу.
Того року втратив двох товаришів
Якийсь час мовчить, склавши руки на столі. Поруч із ним — два мобільники, "Нокія" і "Соні". На моніторі — маленька іконка Божої Матері.
— Міг би — придбав би літачок, хоч старенький! — усміхається у вуса. — Щоб полетіти на рибалку або на полювання. Я це дуже люблю, хоч розумію людей, які вболівають за дику природу.
Розповідає, що вже 13 років викладає в Інституті кіно і телебачення при університеті імені Карпенка-Карого. Випускав телеведучих і для духовного телеканалу "Глас".
Ви релігійна людина?
— Хтось сказав: "Хороших людей больше, чем плохих, но плохие лучше организованы". Тому я вірую. В душі має бути віра.
Каже, що веде на телебаченні програму "Добре слово". Читає в ній російські й українські казки. Пише програми у Москві.
— Багато запрошень. Але бувають такі, що, крім грошей, нічого не дають. Від таких я відмовляюся. Хочу, щоб моя донька не винаймала квартиру за 500 доларів, а купити їй власну. Але всіх грошей не заробиш.
1946, 6 березня — народився в місті Ковель на Волині
1953 — пішов у школу в Макіївці на Донбасі
1962 — вступив до Рученківського гірничого технікуму
1963–1965 — актор Донецького музично-драматичного театру ім. Артема
1965–1968 — служба в армії
1968 — вступив до Київського театрального інституту
1969 — грав у фільмі "Комісари"
1977 — роль у стрічці "Народжена революцією"
1975 — народилася донька Дана
1979 — заслужений артист Української РСР
1980 — грав у фільмі "Овід"
Має двох онучок — 14-річну Ліну і 3-річну Єсенію.
4 
1
Коментарі