— Про вагітність зізналася мамі. Вона, бабуся і друзі одразу сказали, щоб і не думала робити аборт — виглядимо. Влад наполягав на перериванні вагітності. Я відмовилася, — каже 17-річна Вікторія Семенога з міста Верхньодніпровська на Дніпропетровщині. Народила трьох доньок 2 серпня. Пологи були передчасними — на 30-му тижні вагітності. Лікарі робили кесарів розтин.
Діти з'явилися на світ вагою від 820 г до 1,3 кг. Їх назвали Мирослава, Домініка та Стефанія. Батько не дзвонить і не приходить у лікарню.
— Ми з Владом — ровесники. Вчилися в різних училищах. Він — на електрозварника, я — на перукаря. Два роки дружили. А потім він запропонував зустрічатися, — розповідає Вікторія. — На перше ультразвукове дослідження пішли разом. Лікар каже: "У вас двійня, ой, трійня". Я була шокована. Влад зрадів. А потім почав рахувати витрати, говорити, що немає, де жити. Коли в консультації дізнався, що мені треба втричі більше вітамінів, часто робити обстеження — перестав відповідати на дзвінки.
Гроші давали мама і бабуся. Витрачала стипендію й аліменти, які платив мій батько. Давали родичі, брала в борг у друзів. Хотіла попросити у Влада, але він сказав: "Я тобі гроші на аборт давав, ти не зробила. Треба було раніше думати. Ти ж кричала, що сама виховаєш. Давай, усе в твоїх руках". Просила: "Допоможи хоч перший рік, бо одних моїх рук не вистачить". Мама хотіла поговорити з його матір'ю телефоном. Відповів його вітчим. Сказав, що передзвонять. До цього часу мовчать.
Ще до пологів вийшла стаття, що в Верхньодніпровську вперше за 50 років народиться трійня. Влад прислав есемеску — побажав удачі.
Вікторія — переселенка з Луганщини. Із 2012 року з матір'ю та вітчимом жили в місті Ровеньки. Зараз — це окупована територія.
— Переїхали туди з Верхньодніпровська, коли я зійшлася з другим чоловіком. Із батьком Віки розлучені, у Романа теж є друга сім'я, — розповідає мати Вікторії Леся Семенога, 35 років. — Коли почалися воєнні дії, я залишилася там. Згодом народила сина Яна, йому зараз 13 місяців. А Віка поїхала до моєї матері. Закінчила дев'ятий клас, поступила в училище Дніпродзержинська (тепер Кам'янське. — ГПУ).
Із Владом я не знайома. Бачила на фото. Про трійню дізналася 18 квітня на свій день народження. Мені подзвонила моя матір. Думала, що вона пожартувала. Та ніби ж, кажу, вже не 1 квітня. А потім Віка підтвердила, що вагітна трійнею.
Мама казала, що в нашому роду в 1950 роках у когось була трійня. А в батьків Влада з обох сторін народжувалися двійнята. Навіть думок не було про аборт. Я теж народила Віку в 17 років. І мама мене тоді підтримала.
Вночі 1 серпня Вікторію забрали в обласний перинатальний центр.
— О третій ночі дочка відчула важкість внизу живота. Я викликала "швидку". Після УЗД сказали, що треба народжувати, бо є загроза життю дітей, — продовжує Леся Семенога. — Я чекала під операційною. Коли зайшла до Віки після всього, вона спитала: "Мамо, ти бачила діток? Я чула, як перша дівчинка голосно закричала, дві інші — тихіше".
Діти в реанімації. Будуть у лікарні, доки не наберуть вагу. Щодня потрібні ліки. За 10 ампул платимо по 5 тисяч гривень. Памперсів на добу треба не менш як 24 штуки.
Охочі допомогти можуть можуть переказати гроші на картку ПриватБанку: 4149 4991 0634 4318 (Семенога Вікторія Романівна). Її контакти: 0 (99) 064 13 51.
У мами стара хата на одну кімнату
Вікторії Семенозі та її трійнятам немає де жити.
— На Луганщину не хочу забирати, бо самі сидимо на чемоданах. У моєї мами стара хата в Верхньодніпровську на одну кімнату, 33 "квадрати".
Я була в мера. Сказав, соціальних квартир немає. Можемо надіятися на помешкання як переселенці. Для них ремонтують якийсь гуртожиток. Але й на нього черга. В інше місто, якби десь давали житло, Віка не хотіла б їхати. Бо там буде одна.
З Києва мають прислати два ліжка. Хтось запропонував свою коляску на трьох дітей. Отримали посилку з одягом. Приносять у перинатальний центр. Люди скидають на картку навіть по 5 гривень. Ми не очікували, що є стільки небайдужих.
5 
1
Коментарі