25 лютого представники Донецького єврейського общинного центру привітали донеччанина Михайла Кричевского з 111-річчям. Привезли солодощі. Чоловік їх любить.
— Особенно пироги и пирожные, — каже Михайло Юхимович. — И по привычке сахар, обязательно кусковой.
Чоловік мешкає неподалік центру Донецка у двокімнатній малогабаритній квартирі в будинку з ліфтом. Із ним живе 81-річний син Ілля та невістка Вероніка Василівна, 77 років.
— У нас був предок, який служив у Богдана Хмельницького, — каже Кричевський, коли дізнається, що його потурбувала "Газета по-українськи".
Довгожитель любить компанію. За словами сина, це його стимулює.
— Батько уважний до людей, — каже Ілля Михайлович. — Якось зустрів біженку з Нагорного Карабаху. Бачить: жінка сидить і плаче. Розповіла йому, що не має ні роботи, ні житла. Тато домігся для неї даху над головою. А нещодавно зайшов у магазин: бачить — дівчинка сидить за касою на протязі. Домовився із завідувачкою, аби її пересадили.
Кричевські живуть скромно і пишаються цим.
— У нашій сім"ї не гналися за кришталем і меблями, — наголошує син Михайла Юхимовича.
На Донбас глава родини приїхав 1924-го, ще студентом.
— Закінчив теоретичний курс інституту, а сюди послали попрацювати два роки на шахті, — розказує він. — Тільки після цього дали звання гірничого інженера. Коли з майбутньою дружиною познайомився, на ногах мав непарні черевики. Наша сім"я жила бідно. Мама була домогосподарка, а батько працював приказчиком у магазині багатія. Один із чотирьох дітей міг ходити до школи. А мене в 10 років віддали підмайстром до шевця.
Кричевський недовго воював у Першу світову:
— Узяли в юнкерскую школу 1917-го, послали на австро-німецький фронт, супроводжувати полонених. Як тільки супроводили — кінець війні, помінялася влада.
У роки Другої світової Кричевський працював у тилу. Каже, тоді його "вступили в партію".
— Усі йшли в ополченння, але був наказ — фахівців-гірняків забрати з армії. Направили на Урал, на шахту Чкалова (Пермська область Росії, тоді Молотовська. — "ГПУ"). Я працював інженером, — ділиться чоловік. — Підготували нову лаву, а діставати вугілля важкувато. Я придумав прокласти другу колію, це збільшило видобування вдвічі. Після цього прямо в кімнату в гуртожитку прийшов секретар райкому і приніс готовий партквиток. Ніяких заяв я не писав.
Додає, що довгожитель, бо багато працював фізично. А ще не пив і не курив:
— Юнаком робив вантажником і на шахті наваловідбійником. Досі сам пиляю дрова.
1897, 25 лютого — Михайло Кричевський народився в Костянтинограді Полтавської губернії, нині — Харківщина
1917 — вступив до Катеринославського (Дніпропетровського) гірничого інституту
1925 — побрався з випускницею медінституту Любою
1927, 18 вересня — народився син Ілля, згодом працював гірничим інженером
1947 — як винахідника нагородили орденом Трудового червоного прапора
1972 — померла дружина Любов Іллівна
Має 54-річного внука Володимира й онуку Ольгу, 46 років
3 
1
Коментарі