48-річний Микола, який працює в столичному Гідропарку рятувальником, у неділю до обіду витяг з річки киянина Володимира, 30 років. Той поліз у воду п'яний і почав тонути.
— Та що я такого зробив? То ж моя робота, понімаєте? — неохоче каже Микола. Він у білому кашкеті, чорний шортах і в рятувальному жилеті. Засмаглий. — Той хлопець заліз у воду, а я якраз біля нього на лодці пропливав. Бачу, вже тоне. То я пригнув у воду і витащив за шкірку. Не знаю, який то вже по щоту врятований цього року. Я їх не считаю. До 10 чоловік щодня. За сьогодні ще ніхто не втонув. А як тільки сезон почався, ще на травневі були чотири утопленики. Одного з них не знайшли до цих пір. Усі п'яні були.
— Прошу людей не лізти п'яними у воду, — продовжує. — Тоді біда случається зразу. Починають друг перед другом показувати свої фокуси: як я вмію, а як я вмію. Випивша людина на воді — все одно що п'яний водій на дорозі. Не хочеш пливти далі, а руки самі гребуть. Так же, як і соображаєш, що на газ тиснути не треба, як нога сама жме. Таких умніків у нас щодня вистачає. Он учора витягнули одного, вже не дихав. Хвилин із 7 робили масаж серця і штучне дихання. Очухався. Усі над ним зібралися тут: дами верещать, чоловіки протверезіли мігом. А один так перелякався, що говорити не міг півгодини. Надєюсь, що пити всі довго не будуть.
Прогулюємося пляжем із Миколою. Під деревами компанія з 30 людей святкує весілля. Молода в червоному купальнику, молодий у чорних плавках. На столі м'ясні закуски, овочі та горілка. Тихо грає радіо, гості не галасують, час від часу вигукують молодятам "гірко!". Двоє чоловіків беруть на руки жінку років 50 і несуть до води.
— Ой, я плавать не вмію! — кричить та.
— Та тут мілко. І спасатєль он іде, так що не боїсь, — говорить один.
— Не балуйсь, бо тут хоч і мілко, але вам всім хватить у такому состоянії, — каже до компанії рятувальник. — Вобще-то це нормальні люди сидять. Хоч і п'яні, але подивіться, як вони себе поводять. Не бушують, щось собі там хіхочуть. Та все рівно треба за ними око мати, бо горілка ж.
Чоловік років 60, стоячи по пояс у воді, вчить плавати свою онуку 5-річну Яну. Дівчинка без трусів видирається на надувний матрац.
— Чего ты боишься, скажи мне? Вырастешь, так и будешь всего бояться. Давай смелей слезай, я буду тебя держать, — голосно наказує їй дід.
— Як можна таку велику дівчинку без трусів на пляж пускати? Все хазяйство зверху. А потім ще всі дивуються, звідки в нас у країні оці педофіли чи маньяки розводяться, — спльовує Микола.
Запитую, чи часто доводиться рятувати дітей.
— Часто, але більшість спасаєм, слава Богу. Обично топляться ті, за якими батьки не дивляться. А дитині що? Напролом у воду валить. То, буває, тільки води нахлебчеться. Он недавно хлопчик років 8 схотів перед своїми показать, який він крутий перець. А не тут-то було. Десь судорога звела, і він почав плюскатись. А не кричить, бо, видно, стидно. Я таких за півкілометра бачу. Шуг у воду — і витягнув. Питаю: "Чого ж не кричиш?". А він: "Щоб пацани не сміялись". А я йому: "А ти про батьків подумав, як їм було б, якби ти, чудо, втопилося?". У мене, слава Богу, не бувало такого, щоб дитину не зміг урятувать. А в моїх колег було. Один мій друг розповідав історію, як топилася дівчина на озері. Усі закричали "рятуйте", він кинувся за нею, але не встиг, не зміг дотягнутися до неї. А вода в озері була прозора-прозора, і він бачив, як та дівчина йшла на дно. Казав, що потім тиждень у трансі ходив, не міг ніяк оговтатися. Але нас навчили, що ми не маємо пропускати через себе. Інакше тоді нема чого в спасатєльній службі робити. Але повірте, як на душі паскудно, коли тіла вже приходиться доставати.
Протягом трьох годин на Гідропарку рятувальникам не довелося рятувати нікого.
За місяць Микола отримує 1,5 тис. грн. Працює з 8.00 до 22.00.
— Узагалі-то у мене робочий день ненормований. Сиджу на роботі, доки всі відпочивальники з пляжу не розійдуться.
3 
1
Коментарі
1