КОЖНЕ П'ЯТЕ ЖИТЛО У БЕРЕГОВОМУ ЗДАЮТЬ ТУРИСТАМ
– УКРАЇНЦІВ У БЕРЕГОВОМУ ВВАЖАЮТЬ ОКУПАНТАМИ, – попереджає колега Олена перед поїздкою до прикордонного міста Берегове на Закарпатті. – Якщо запитаєш українською, можуть і не відповісти. Спеціально. Або ж скажуть, що не розуміють.
Від Берегового до угорського кордону – кілометрів з 10. У місті найбільша община угорців у країні – майже 13 тис. із 25 тис. мешканців. До складу України воно увійшло 1945 року.
ДОБИРАЮСЬ ДО БЕРЕГОВОГО З ОБЛАСНОГО ЦЕНТРУ – УЖГОРОДА. Пересідаю на дизель-поїзд у селищі Батьово. За вікном моросить, у вагоні – прохолодно й брудно. Пасажири – переважно пенсіонери. Роздивляються мене, час від часу зупиняючи погляд на рваних джинсах. Більшість молодих – на заробітках у країнах Євросоюзу. Коли бувають в Україні, їздять на власних авто.
За 10 хв. до станції "Берегове" приходить есемес від мобільного оператора "Вітаємо вас в Угорщині". Вихідні та вхідні дзвінки – по 30 грн.
На будівлі вокзалу зустрічає напис "Берегсас" – це назва міста угорською. Пізніше вивіски нею бачитиму скрізь. Назви вулиць у центрі продубльовані українською.
– Ту самі мадяри і жиют, – говорить дорогою з вокзалу 77-річна Марія Григорівна. – Молодьож хоть і знає українську, але говорити не хоче. От спитаєте у них што-то. Воно вам скаже: не знаю, не понімаю. Я коли 55 років тому приїхала в Берегове із Мукачевого, даже хліба не могла купити. Бо не знала, як це називається по-венгерськи. А вони не давали тільки тому, що треба було сказати по-їхньому. Хоть все понімали. Почала учиться. Питала на заводі, як сказать "хліб", як буде "здрастуйте" або "до свіданія". Угорська мова дуже тяжка.
Но і по-українськи не дуже знаю, – переходить на російську. – Месяца по-украински путаю постоянно. Дома с дедом говорим по-венгерски. Две дочки вышли замуж в Венгрию. Многие, даже если живут в Берегово, имеют венгерское гражданство. Получают пенсию в форинтах и живут на нее в Украине.
Переживають місцеві мадяри через ситуацію в Україні? – запитую.
– Війною інтересуються. Політикою – ні. На вибори не ходять. У нас много хлопців забирають в АТО, потім привозять. От щас підете в центр города, побачите, скільки вже похоронено.
ЦЕНТР БЕРЕГОВОГО ЗАБУДОВАНИЙ СТАРИМИ БАРОКОВИМИ СПОРУДАМИ. Біля адмінбудівель – українські прапори. Хоча ще два роки тому переважали угорські триколори. Тоді був пік активності радикально-націоналістичної і проросійської партії Угорщини "Йоббік". З початком війни на Донбасі вона в місті притихла.
Активісти з організації "БерегМайдан" спорудили в центрі біля базару меморіал Небесній сотні з фотографіями героїв. Кілька вінків в українських прапорах, на стенді – три портрети місцевих воїнів, що загинули в АТО.
– У районі більшість шкіл – угорськомовні, – розповідає голова "БерегМайдану" 31-річний Михайло Сакалош. – Їх підтримують з Угорщини. Востаннє на місто виділили 2,5 мільйона форинтів (майже 200 тис. грн. – "Країна"). Це тільки на зошити-ручки.
Практично кожен третій берегівець має подвійне громадянство. Раніше його просто отримували. Зараз правила змінилися. У знайомих недавно вийшло тільки з третьої спроби. Хтось бере громадянство, щоб купити за кордоном машину – за тисячу євро. І їздити на ній постійно, а не як українець – що п'ять днів відмічатися на кордоні. Хтось виїжджає на заробітки.
Угорщина хоче повернути Берегове собі?
– Буваю в Угорщині раз на три тижні. Тамтешні угорці не вважають берегівських чистими угорцями й не хочуть бачити їх у складі Угорщини. Та й українські угорці не хочуть туди. Там є правила, закони, а вони не звикли так жити. Їм вигідно в Україні – користуються різними пільгами, отримуючи угорську допомогу. Радикально налаштованих мало. Намагалися показати зуби під час Майдану. Один із депутатів Європарламенту з партії "Йоббік" мав у Береговому навіть офіс. Був на кримському референдумі. Потім розказував, що там усе законно пройшло. Ми той офіс бистро закрили. Зараз на виборах "Йоббік" програв в Угорщині, їхній вплив у нас упав.
На місцеві вибори угорці теж не йдуть?
– Йдуть. Дві місцеві угорські партії об'єдналися в одну. Закликають прийти на вибори 25 жовтня. Розвісили по Береговому купу бігбордів угорською й українською. Певне, хочуть об'єднати місцевих угорців. Щоб потім у випадку чого мобілізувати на акції чи протести, щоб отримати свої дивидіденди. Але це все на українському рівні. Тобто це вигідно українським політикам.
Угорці інтегровані в українські події?
– Колись у місті роздавали безплатно картки на телевізійні тюнери. Тому весь інформаційний простір забитий угорськими каналами й газетами. За Майдану боялися "Правого сектора". Постійно містом ширилися чутки, що автобуси з ними їдуть зі Львова і буде переворот у міській раді.
Наш Майдан збирався біля Будинку культури. Але нас було мало – на пальцях руки можна порахувати. Після побиття студентів я вночі розклеїв по місту плакати з дитиною, яка плаче. Угорською написав: "Не мовчи, вони вбивають наших дітей". Але угорці нас не розуміли. Вже після розстрілів на Майдані на мітинг прийшло чоловік 400. Несли квіти й свічки, плакали.
Які політичні сили переважають у місті?
– Мер на позачергових виборах йшов як безпартійний, але з підтримкою угорської партії і "регіоналів". Без "Єдиного центру" Віктора Балоги теж не обійшлося.
Як Криму не стало – туризм процвітає. По місту київські номери їздили, запорізькі бачив. У нас – термальні басейни. Кожен п'ятий житель здає в оренду помешкання.
А ще людей рятує кордон. Фури тут не їздять, дрібна ж контрабанда – живе.
ОБАБІЧ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВУЛ. ФЕРЕНЦА II РАКОЦІ (керівник антигабсбурзької національно-визвольної війни угорського народу у?XVIII ст. – "Країна") – кав'ярні, сувенірні магазини, крамниці з українськими вишиванками. Заходжу в будівлю Закарпатського угорського інституту ім. Ференца ІІ Ракоці. Це єдиний в Україні угорський педінститут. На прохідній обідає повновидий вусатий охоронець. Із пластикового контейнера дістає солоні огірки й бутерброд із сиром. Українською запитую, чи навчаються в закладі українці.
– Не понимаю вас, – відповідає чоловік. Прибирає зі столу бутерброд. Разом з огірками ховає у шухляду. – Это как территория Украины, но тут Венгрия. И тысячу лет здесь была. Но у нас нет спора, чья это территория. С украинцами не конфликтуем. Но здесь все венгерское – даже время на часах, видите.
Позаду охоронця на стіні висить великий годинник. Стрілка показує 12.30, на відміну від українського – 13.30. Але автобуси й поїзди курсують за київським часом.
У ЦЕНТРІ МІСТА, БІЛЯ БУДИНКУ КУЛЬТУРИ, ГУЧНО ЛУНАЄ УГОРСЬКЕ РАДІО. У продавщиці солодощів, блондинки Ілені, за 10 грн купую тістечко із сирним кремом. Ще п'ять віддаю за склянку чаю.
– У нас, венгерцев, есть большая проблема, – розповідає жінка. – Дети учатся в венгерских школах. Но там слабо преподают украинский. Что за идиоты сидят в министерстве? Такую программу может выучить только украинский ребенок, из украинской семьи. Для венгерских деток нужна отдельная программа. Поэтому почти все в 11-ом классе провалили ЗНО по языку. Никуда не могут поступить, даже в венгерский пединститут.
В 2016 году смогут сдавать тесты на русском языке, английском. Только не на венгерском. Хотя историю, географию учат в школе на венгерском. Как ребенок может это сдать на украинском?
– Почему дети не идут в украинские школы? – запитую.
– Хотят поступать в Венгрии. Там дают лучшие знания. Мой ребенок учился тут в пединституте. Я за пять лет не знала, что такое давать деньги за экзамен. Потом пошла в Ужгород учиться на год. За это время я 12 тысяч гривен заплатила. Дочь вернулась оттуда с теми знаниями, которые получила в нашем пединституте. Работает в Береговом в турагентстве.
Но теперь у детей не будет другого выхода, как учить украинский, – каже Іленя. – Пусть сдают язык и литературу той страны, в которой живут.
4 
1
Коментарі
1