Про що говорять у потязі Трускавець – Київ
– Юрко ходив на тренінг із пікапу. Знає три способи, як довести жінку до оргазму. Але чомусь досі сам. Пів року живе без сексу. Як так можна? Я вчора по каву вискочив і склеїв таку штучку, що ледь на поїзд устиг, – 9 липня, о 23:08, на вокзалі у Львові в потяг Трускавець – Київ заходить чоловік у смугастій футболці. Його товариш розпилює на руки спрей, розкриває пачку чипсів. У купе їдуть удвох.
– Фігня ці тренінги. Я дію перевіреним методом – вірша їй написав.
– А як же Ліля?
– Два роки з нею змарнував. На літературні вечори шастав. Навіть підстригся, як Жадан. А вона пропонує залишитися друзями.
– Скажу чесно: Жадан і ти – це як Львів і Прилуки.
– Хочеш мінімалку 6 тисяч гривень? А долар по 50? Чувак, не будь наївний, – у кінці вагона чоловік із сережкою у вусі застеляє стіл газетою, тонко нарізає сало в лотку. Із сумки-холодильника дістає пляшку горілки. – Якщо вони зараз станок включать, до осені інфляція така буде, що згадаєш 2008-й.
– Усе роблять, щоб настав дефолт, і підуть із простягнутою рукою до Путіна, – перебиває кирпатий. – Хочеш сказати, ти не голосував за Зеленського?
– Я вчитель історії. Знаю, що буде, коли до влади приходять некомпетентні. Мене прозвали порохоботом, бо чмарив тих, хто за "зелень" віддав голоси. Тепер пишуть на парканах: "Кінець блиЗЕнько".
Батько каже: "Не сумуйте за Порошенком і не майте сподівань на Зеленського. Його місія – зруйнувати те, що й так погано працює". Знаю, хто стане наступним президентом. За пів року будемо жити в іншій країні. Відчуваю, без барикад не обійдеться.
У сусідньому плацкартному вагоні тхне потом і копченою ковбасою.
– За що він тебе так? – лисий чоловік у коридорі роздивляється синець на обличчі товариша.
– Пили на пляжі пиво, – каже рудий. – Іде дівчина з татушкою корони на поясниці. Кажу: "Хотів би підхопити такий коронавірус". Не знав, що то Славкова дівчина. Він з війни повернувся, нарваний.
– Ти знаєш, як ми над його батьою підшутили у четвер? Дзвонимо йому в сільраду: "Вас турбують з Офісу президента. Кажуть, у вашому селі землі багато. Хочемо санаторій збудувати". А голова не розгубився: "Лишилася тільки земля під кладовище. Якщо заберете, люди вас там і поховають". Він у Донецькому аеропорту був. Нормальний мужик.
– Дзвонять вчора клієнти з Перемишлян. Шукають будинок під Львовом – двоповерховий, з ремонтом. Бюджет – до 100 тисяч. Чим я можу їм допомогти? Усе дешеве в нас донецькі розкупили ще 2015-го, – білявка з брекетами крутить у руках два смартфони. Її попутниця щось вишукує на дні шкіряної сумки. Виймає косметичку, паспорт і пачку презервативів.
– Раніше гроші крутились у столиці, а тепер у кожній області є своє "царське село". Дивися, який маєток у нас син прокурора поставив, – на планшеті демонструє триповерховий дім, фонтан, штучний водоспад і скульптури фламінго на газоні. – Сфотографувала до того, як триметровим парканом обгородили.
– Хто зараз купляє тачки за пів мільйона? Рідкісний Lamborghini зареєстрували в Рівному, Rolls-Royce Cullinan пригнали в Житомир. Там аграрії такі гроші закалачують, що нам і не снилося.
– Вертаюся з нічної зміни, а на мосту пацан переліз через перила, тремтить. Мене не помічає. Я його ззаду хвать – і давай назад перетягувати, – хлопець із родимкою над губою розповідає чорнявій дівчині. Та від подиву роззявила рота.
– Він відбивається, кричить: "Я тобі заплачу, тільки відпусти. Маю останні 2 тисячі". Пересунув його через перило, викликав поліцію. Доки чекали, він зізнався, що втратив роботу. На заводі працював сім років. Звільнили, бо маску на бороду приспустив. Хазяйка з квартири виселила. Жінка до тещі втекла, а йому діватися нікуди, сирота. Обмінялися телефонами, пообіцяв його в піцерію на районі влаштувати. Наступного ранку дзвонить його дружина. Дякує, що врятував. Щойно дізналася, що вагітна.
– Народилася незрячою, але має абсолютний слух, – кучерява шатенка показує на телефоні фото племінниці. – Із 15 років досліджує звуки. Каже, здолати безсоння допомагає шум моря. Депресію лікують церковні дзвони, постравматичний синдром – бджолиний гул, а мігрень – дзюрчання дощу або молока під час доїння. Людина не може жити без звуків. Якщо дві доби просидіти в тиші, з'являться галюцинації. Думали, стане музикантом, а вона пішла в криміналістику.
– Пише по кілька разів на день. Ніяк не можу відшити, – дівчина у джинсовому сарафані тицяє пальцем у смартфон. – Каже, що між нами щось є. Я погоджуюся і пишу: "Між нами прірва в кілометр. Відв'янь". Але напористий. Вчора заміж кликав, – показує фото залицяльника подрузі в чорній бейсболці.
– Нічо такий. Але зовнішність не наша.
– Кримський татарин. Після анексії сюди перебрався. Відкрив пивоварню. Готує 25 сортів пива. Обіцяв пригостити полуничним і шоколадним. Якщо через тиждень нікуди не дінеться, будемо знайомитися ближче, – дістає з кишені жменю насіння.
– Як дев'ять днів по матері? А чого мені ніхто не сказав, що вона померла? – чоловік, на вигляд років 50, говорить по телефону в тамбурі. – Чого так далеко поховали? Це ж за 50 кілометрів від дому.
– Брате, співчуваю, – чоловік у бандані плескає його по плечу.
– Ми з нею чотири роки не бачилися. Перестав приїжджати, коли Альцгеймер загострився. Її брат доглядав. Мене впізнавала. Фашистом прозивала, бо воювати поїхав.
Я любив мамку. Вона навчила: "Якщо люди йдуть із твого життя добровільно, не тримай. Так треба". Так багатьох розгубив. Спочатку шкодував, а потім дивлюся: і правда. Льончик, з яким по молодості дружили, вже сім год, як сидить. Валєрка синій ходить. А років 20 тому були нерозлийвода.
– Мусили закритися. Чоловік на 14 тисяч доларів привіз шуб із Туреччини. За зиму продали одну, – літня жінка застилає простирадлом збитий матрац. – Чекаю зими, щоб спихнути їх по собівартості. Кума замість хімчистки спочатку відкрила кав'ярню, а два місяці тому стала продавати труни й вінки. Займатися бізнесом в Україні може тільки безстрашний. Не знаєш, з яким курсом проснемося завтра.
– Полову треба мати в голові, щоб у кризу голову Нацбанку міняти, – сивий чоловік у сандалях Ecco підскакує, аби дістати подушку. – Біжу вранці на роботу, а під обмінником черга. Курс за ніч виріс на 60 копійок. Я спочатку знервувався, а потім подумав: що мені з того? Мою зарплату проїдаємо за три тижні. За жінчину платимо кредит і комуналку.
2 
1
Коментарі