На поливковому фестивалі пропонують 500 супів
– Вийшла заміж за словака шість років тому, – розповідає 27-річна дизайнер Тетяна Стронова. – Одружувалися в Ужгороді, щоб мати менше проблем з оформленням моєї візи. Посольство відмовляло понад рік. Доки принесеш одну довідку, попередня вже недійсна, а ще одна оформлена неправильно. Тоді колеги з туристичного агентства казали: складнішого посольства немає. Гірше було хіба що з німцями чи британцями. А торік словацьке посольство давало візи на рік усім, хто звертався навіть за 10-денною.
Живемо зі свекрухою у Кошице. Було важко звикнути, що всі встають дуже рано. О шостій чоловікова сестра Зузка вже завозила дітей до нас і бігла на роботу в молочний магазин. Думала, це ми одні такі, але сусіди прокидалися о п'ятій. Жінки намагаються хатніми справами займатися до роботи.
Словаки уникають тактильного контакту. Свекруха вперше нормально обійняла і поцілувала мене, коли я народила доньку. Зузка досі при зустрічах тільки часом приобійме. Навіть дітей не прийнято цілувати. На роботі тиснуть руки лише, коли вітають зі святами.
Якось автівкою збила косулю. Їхала з братом, той порадив викинути на узбіччя – машин поряд не було. За два тижні надіслали штраф на 200 євро. Чоловік дуже сердився: не втекли, було б тільки попередження, а так виписали найбільший штраф. Якби за рік потрапила ще в одну аварійну ситуацію, забрали б права.
– Цього року стало значно менше туристів з України. Десь відсотків на 30, – розповідає менеджер аквапарку у Попраді 32-річна Еля Юскова. – У нас є купальні зі звичайною водою і з термальною. Майже те саме, що і на Закарпатті, але в рази кращий сервіс. І ціни нижчі, ніж у Чехії чи Угорщині. В аквапарку джерел багато, ніде немає черг або натовпу. Поряд – різні кафе, де втрьох можна пообідати за 10–12 євро. Чимало ресторанів зараз – після Майдану, – коли чують, що ви з України, роблять знижки, пропонують десерти безкоштовно. У готелях так само.
– За три дні відвідав із друзями шість міст у Словаччині, – розповідає директор інтернет-агентства 25-річний Юрій Глушаков із Києва. – Хотів побачити музей, присвячений американському художнику Енді Ворголу в містечку Меджилабірці. Більший є в Нью-Йорку, але до Словаччини дістатися простіше. Тамтешній музей заснував його брат. Поблизу Меджилабірців, у лемківському селі Микова, народилися їхні батьки. У дитинстві, до художньої кар'єри, звався Андрієм Варголою.
У Києві сів на потяг до Ужгорода. Звідти можна перетнути кордон автобусом, але ми на нього не встигли. Тому перейшли через село Малі Селменці. У Словаччини є чотири пропускні пункти з Україною.
Малі Селменці схожі на шопінг-мол. Село повністю пішохідне. До нього масово з'їжджаються словаки, щоб скупитися. На кордоні грає розважальна музика. В кожної хати в селі є по два кіоски. Продають переважно дешевий текстиль і побутові речі.
До Великих Капушанів їхали автостопом. Спочатку намагалися зловити автівку на дорозі з одностороннім рухом, де не можна зупинятися. До нас підійшли поліцейські й хотіли виписати штраф. Але поговорили – і передумали.
З Капушанів доїхали до Кошице. Воно схоже на маленьку Прагу або Краків. Середньовічна архітектура поєднана із сучасними інсталяціями.
Поливковий фестиваль у Кошице присвячений місцевим супам. Проводять у будівлі, що нагадує наш "Мистецький Арсенал". Були представлені близько 500 різних супів. Порція коштувала в межах пів'євро. Скуштували овочевий з гарбузом, що варять на заході Словаччини. Також були творчі виставки й фестиваль етнічної музики. Виступали роми, словаки та угорці.
У пабах смачне пиво та кнедлі – невеличкі кульки з тіста із соусами.
Через місто Гуменне доїхали до Меджилабірців потягом за 5 євро. Звідти до Братислави можна добратися за 15. Там познайомилися з провідником. Він цитував "Хіба ревуть воли, як ясла повні" Панаса Мирного й розповідав, що у школі вчив українську.
Запам'ятався район біля вокзалу в Гуменному. Радянські багатоповерхівки розфарбовані в різні кольори, з візерунками. Словаки, крім традиційних податків, платять невелику суму на реставрацію будинків. За ці роботи відповідає місцева громада.
У Меджилабірцях майже всі розуміють українську. Там велика наша діаспора.
У музеї Енді Воргола є дитяча вишиванка, в якій його хрестили в греко-католицькій церкві США, а також шкірянка, фотоапарат, окуляри. Вхід – 3,5 євро, для студентів і пенсіонерів удвічі дешевше. Виставлено багато картин, але немає всесвітньо відомих. Вони – в США.
– З початку травня організовуємо третє весілля в замках, – розповідає 34-річний Мирослав Карлов, менеджер з організації святкувань, Братислава. – Влада йде назустріч, бо Європа погоджується виділяти гроші на реставрацію, якщо замок потенційно може бути прибутковий. Орендувати дуже популярний коштує від 40 тисяч євро. Якщо це віддаленіший і менш відомий серед туристів, сторгуватися можна і за 6 тисяч євро. На весілля в такому замку замовили пиво у броварнях, вина не брали. Сливовіцу купили в селі. У рибному господарстві придбали форель. Готували все дівчата з якогось кафе. Все було дуже розкішно, а вклалися у 12 тисяч євро.
Американці люблять бронювати готель Spirit у Братиславі. Дизайнери вважають його чи не найпотворнішою будівлею у світі, називають несмаком, однак молоді подобається. Тут перемішані всі стилі й кольори.
Матимете серйозні проблеми, якщо щось пошкодите. Власник автосалону святкував свій ювілей у музеї просто неба в Гавранку. Підписали стандартний договір страхування. Тоді казав: "Ці хати – кельтів пережили, моїх гостей тим паче витримають". Гостя знудило в одній із хат. Штраф і рахунок за прибирання, реставрацію та спеціальні рідини потягнув на 3 тисячі євро. Ще й була кримінальна справа, бо в хати заходити заборонено.
18 метрів заввишки має липовий вівтар у соборі Святого Якова в місті Левоча. Це найвищий дерев'яний вівтар у світі. Майстер Павел вирізьбив його у XVI столітті
У Словаччині майже 170 замків
1. Бойницький замок вперше згаданий 1113-го. За 700 років його перебудував для дружини на французький манер граф Ян Палфій, щоб нагадував її домівку. Це – найвідвідуваніший замок у країні.
2. Спишський Град стоїть на горі. Є однією з найукріпленіших фортець Європи. Побудований 900 років тому. На території – музей зброї та обладунків.
3. Червений камінь прославився виробництвом блакитної порцеляни. Там лицарські інтер'єри, картинні галереї, музей меблів та найбільші підвали у Центральній Європі.
4. Стара Любовня стоїть на висоті 711 м над рівнем моря на вапняковій скелі. Є музей копій коштовностей польської корони.
5. Братиславський Град має форму правильного прямокутника з чотирма вежами. Словаки називають замок "перевернутою табуреткою". У будівлі засідає парламент країни.
2 
1
Коментарі