Четвер, 09 грудня 2010 16:12

У суботу не можна їздити машиною, говорити по телефону, натискати на кнопку ліфта

Перша дня. Ми вийшли з літака. Друзі п'яні та щасливі. Я просто щаслива. "Історическая родина, как-никак". Зрозуміла, що халявний алкоголь для моїх друзів був зайвий, коли нас почали розпитувати митники. Хлопець говорив на івриті. Перекладала дівчина. Обидвоє у формі: чорні штани, лаковані туфлі і блакитні сорочки з гарними нашивками. Вони дуже швидко запитували: "Хто збирав валізи? Чи залишали їх без нагляду? До кого приїхали? Чи передавали через вас щось родичам з України в Ізраїль?" Коли нас відпустили, підійшов якийсь дядько і сказав, що нам пощастило. Зазвичай таких заводять до кімнати і довго тримають: безпека передусім. До того ж я з літака поцупила плед із логотипом ізраїльських авіаліній. Його видають під час перельотів, щоб пасажири не змерзли. Невеличкий, синього кольору. Стирила зі стадного інстинкту: так само зробили всі, хто сидів поряд. Поки не пройшли митний контроль, боялася, що посадять за викрадення майна авіакомпанії.

Шабат зустрічала в релігійній родині (у суботу, або шабат, сьомий день тижня, Тора наказує утримуватися від роботи. - "Країна"). Господиня заснула прямо за столом. Не будили. Сказали: "Дуже багато працювала. Втомилася. Хай поспить". Під час сну у жінки сповзла перука, її донька підійшла - поправила. Виявилося, що заміжні, релігійні жінки повинні носити перуки (ПОЯСНИТИ).

Працює телевізор, а його ніхто не дивиться. Хотіла вимкнути. Мене зупинили: "Субота: не можна працювати". Добу він був ввімкнений. Не можна їздити машиною, говорити по телефону, натискати на кнопку ліфта. Деякі юдеї у свята користуються послугами неєвреїв, які замість них роблять усю роботу. Зокрема, вмикають і вимикають світло.

Релігійні євреї не змішують молочне та м'ясне. Якось приготувала молочну рисову кашу. Хазяйка побачила і сказала, що каструлю й кашу треба викинути. Бо ця каструля була для м'яса, тепер вона некошерна.

У шабат зачинено майже всі магазини, не їздять автобуси. Але є таксі, працюють нічні клуби, ресторани.

Переймалася, що без знання івриту буде складно. Заспокоїлася, коли вперше зайшла до автобуса. Більш як половина пасажирів були російськомовні, а двоє розмовляли українською.

Типовий будинок - кам'яна підлога, маленькі вікна, жалюзі, шпалери, штори на вікнах, килими на стінах. У кого є гроші - ставлять кондиціонери. У кого немає - вентилятори.

Дядя Саша переселився до Ізраїля 20 років тому. Його син нещодавно емігрував до Канади, залишив двокімнатну квартиру у місті Рамат-Ган батькові. Той здає її за 4 тисячі шекелів на місяць.

На весілля зазвичай дарують гроші. В конверт кладуть по 100-200 доларів кожен

-Люди, які здають свої помешкання, не платять ніяких податків. Так влада допомагає репатріантам, яких на початку створення Ізраїлю (14 травня 1948 року. - "Країна") корінні жителі не хотіли пускати в свої домівки", - каже дядя Саша.

В Ізраїлі немає загсів. Для молодят є два варіанти. Перший: проходити релігійний обряд із рабином, який називається Хупа. Для цього  треба довести, що вони євреї не тільки за документами, а й у душі - ходять у синагогу, моляться, дотримуються головних заповідей. Або їхати розписуватися на Кіпр чи до Праги. Там уже звикли до молодят з Ізраїлю. На весілля  зазвичай дарують гроші. У конверт кладуть по 100-200 доларів кожен.

Діти можуть зателефонувати в поліцію і поскаржитися на своїх батьків. Цьому їх навчають у дитячому садку. Пояснюють, що мати з батьком не мають права на них кричати і піднімати руку. Друг розповів, як йому подзвонили з дитсадка, попросили прийти. Виявилося, через синець на доньчиній нозі. Вона бігала за кішкою по хаті й упала. А вихователі попри те, що дитина з благополучної родини, подумали - батьки вдарили її.

Два місяці жила у сестри в студентському гуртожитку при хайфському Техніоні (один із кращих технічних університетів світу, саме тут придумали ICQ. - "Країна"). Удень студенти вчаться, працюють. Уночі грають у покер, курять кальян, напиваються і слухають "Сплін", "Плач Єремії", "Океан Ельзи", "Бі-2". Одного разу чую, як дівчина-ізраїльтянка кричить: "Ба хедер шелі макак!" Вибігла з кімнати вся в сльозах. Іврит знаю погано, зрозуміла: "У моїй кімнаті макака". Стало цікаво, забігла до неї, шукаю мавпочку. Бачу лише таргана на дверях. Величезний, сантиметрів із 7 завдовжки. Виявилося, "макак" з івриту - тарган. Потім дізналася, що вони тут ще й літають.

Інколи є сніг - у горах Хермон у лютому. Буває, випадає в Єрусалимі. Тоді школярам влаштовують незаплановані канікули. Наші дуже сумують за справжньою зимою. Особливо в Новий рік. Він для колишніх радянських в Ізраїлі такий самий, як і в Україні: ялинка, тазик із салатом олів'є, шампанське "Советское" та "Іронія долі, або З легким паром".

У психіатрії є поняття "єрусалимський синдром". Це рідкісний психічний розлад. Трапляється в туристів чи паломників, які приїжджають до цього міста. Вони вдягають білий одяг, уявляють, ніби жили дві тисячі років тому. І відчувають, що володіють божественною силою.

Відходити від Стіни плачу треба обличчям до неї. Перед тим між її камінням залишають записки із бажаннями. Кажуть, написане обов'язково збудеться. Бачила, як туристи з Німеччини клали по 8-10 записок. А один хлопчик при мені попросив у Бога в записці: "Написати добре контрольну з математики". Мене зацікавило: куди діваються ці записки? З'ясувала: кілька разів на тиждень їх збирають у мішки і закопують у землю. Ніхто їх не читає і не спалює.

"Комплекс єврея нікуди не зникає, він лише трансформується. В Ізраїлі свій антисемітизм. Корінні жителі не люблять росіян, росіяни - арабів, араби - марокканців. Іронія в тому, що в Україні я була єврейкою, тут - росіянка. Скрізь чужа. Бо мати в мене єврейка, а батько - українець", - розповідає 46-річна Марина. Працює касиром у продуктовому магазині в Хайфі. Її донька служить в армії. "Хвилююся, але тут так заведено. Дідівщини, дочка каже, немає".

В ізраїльську армію беруть навіть із плоскостопістю. Містом солдати ходять з автоматами. Важать у середньому 3 кілограми, незаряджені. Служба триває 2 роки у дівчат і 3 - у чоловіків. Хто відслужив - отримує певну суму грошей на навчання у вищих навчальних закладах.

"Ізраїльтяни в громадському транспорті можуть співати, їсти, покласти ноги на вільне сидіння навпроти. Лише 20 років, як заборонили палити у салоні, - каже водій тель-авівського автобуса 39-річний Борис. - Проїхати зайцем тут не можна: запускають пасажирів через передні двері, випускають - через задні. Медична страховка майже на все, крім послуг стоматолога і офтальмолога. А наші приїздять і думають, що їм безкоштовно зуби вставлять".

На вулицях дуже часто трапляються літні люди в інвалідних візках із доглядальницям. Найчастіше це філіппінки. Їхня праця тут найдешевша. Мовчазні, більшість із них не знають івриту, говорять англійською.

Екскурсовод у музеї водила нас із зали в залу, а потім запропонувала відпочити: "Можете присісти хвилин на 10". - "Куди?" - "На підлогу". Подивилася на наші здивовані обличчя й каже: "Сама, коли приїхала сюди, не розуміла цього. Але ж зручно. А одяг... Прийшла додому, ввімкнула пральну машинку, і все".

В Ізраїлі живуть 8 млн людей

Столиця - Єрусалим

Державні мови - іврит та арабська

Валюта - шекель, дорівнює 2 грн

З лютого 2011 року обіцяють безвізовий режим

Авіаквиток із Києва до Тель-Авіва коштує приблизно $ 400 - залежно від авіаліній та часу замовлення квитків

Переліт триває 3,5 год.

Зараз ви читаєте новину «У суботу не можна їздити машиною, говорити по телефону, натискати на кнопку ліфта». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 901
Голосування Скільки часу Олексій Михайличенко протримається на посаді головного тренера київського "Динамо"?
  • 1) до зими
  • 2) до літа
  • 3) два роки
  • 4) повністю відпрацює трирічний контракт
Переглянути
Погода