У Норвегії 450 тисяч льодовикових озер
Знайомий працює інженером у нафтовидобувній компанії в Норвегії. Має п'ять тижнів відпустки на рік. Два – компанія оплачує. Запросив на тиждень до озера в горах поблизу міста Ставанґер. Компанія заплатила за тамтешній котедж і оренду двох автівок.
У Норвегії ціни на їжу, проїзд – мінімум удвічі вищі, ніж в Україні. Буханка хліба – 23 крони (50 грн. – "Країна"). Середня вартість обіду в дешевому кафе – 165 крон на одного, 362 гривні. Везли з собою 5 кілограмів каш і консерви. З місцевих продуктів вигідно купувати лише тунець. Дві банки консервованого – 20 гривень.
Котеджу, в якому жили, не було на карті GPS. Найближча дорога – за 5 кілометрів, сусід – на наступному пагорбі. Раніше котедж був сімейним будинком. Діти виросли та виїхали до інших міст, а власниця вийшла заміж за американця.
Глибина озера – 70 метрів. Воно – льодовикове. Всього в країні таких 450 тисяч. Найглибше – 514 метрів. З літака пейзаж – як решето.
Про котедж із травою на даху, х'юте, мріє кожен норвежець. Також – про яхту й житло у місті. Середня місячна зарплатня 29,4 тисячі крон (64,5 тис. грн. – "Країна"). Маленька яхта – не розкіш, а необхідність. У Норвегії сотні островів.
Дерев'яні будинки фарбують у білий, зелений, червоний, синій або чорний колір. Без візерунків і яскравих відтінків. Трава на даху стабілізує температуру в приміщенні, покращує тепло- та гідроізоляцію.
На території трохи більшій за Польщу живуть близько 5 мільйонів людей. Ввечері на вихідних у гіпермаркеті були тільки ми і касир.
Через гористу місцевість овочі ростуть дуже погано. Огірок у супермаркеті на наші гроші коштує 120 гривень. Помідори – дешевші.
Норвежці вітають кожного за руку. Не обіймають і не цілуються. Говорять тихо.
Першого дня друзі повели в гори. Маршрут пролягав від нашого озера до наступного. Через непротоптаний шлях іти важко. Всюди на деревах і камінні червоні позначки. На півдорозі в мене запаморочилося у голові й потемніло в очах. Рятувала пляшка води. Дорогою їли сині ягоди – на смак схожі на чорниці та лохину. В лісі багато солодкої малини.
Скеля Прекестулен розташована неподалік міста Ставанґер. До парку добиралися поромом від міського порту. Дівчата захотіли в туалет на вокзалі. Коштував 11 крон (24 грн. – "Країна"). Передумали. Кава в забігайлівці у паперовому стаканчику обійшлася в 36 крон (79 грн. – "Країна").
Від Ставанґера поромом до порту на Люсе-фіорді – півгодини. Звідти до парку віз автобус. Квиток в обидва боки на одного – 250 крон (550 грн. – "Країна"). Пропливали багато острівців. Навіть на найменших були ферми з вівцями. Більша частина порома – стоянка для автівок.
За двомісні машини платять менший податок, ніж за чотиримісні. Частенько власники виривають у них задні сидіння.
На скелю Прекестулен варто брати мінімум речей. У перекладі з норвезької – це кафедра. Скеля плоска. Мали воду й канапки. Назустріч та з нами до Прекестулена піднімалися люди. Найбільше чули іспанську, німецьку й польську мови. Трапляються і місцеві з немовлятами в наплічниках. Старші беруть у гори легкі складані стільці. Довжина шляху туди й назад – 8 кілометрів. Щоб пройти його, потрібно не менш як 4 години.
На 3-му кілометрі побачили тонку смужку води з-за гір. То був Люсе-фіорд. Через особливий рельєф скелі навколо нього незаселені. Такі, як 10 тисяч років тому. Колір води у фіорді переливається від темно-синього до бірюзового.
Скеля Прекестулен має форму квадрата 25 на 25 метрів. Туристи приходять туди, щоб звісити ноги з прірви й сфотографуватися. Перед нами чоловік ліг на камінь та звісив голову. Вмить вітер здув капелюха. Дехто садив над прірвою дітей.
Небезпечні місця огороджені. Якщо підвернеш ногу, "швидка" прилетить вертольотом. Досвідчені туристи не виокремлюють Прекестулен через безпечний маршрут. Людям без підготовки або із серцевими хворобами навпаки – буде важко. Краще обирати короткі маршрути. На станції біля гори туристи безкоштовно користуються душем і туалетом. Готують обід на кухні. Є Wi-Fi і платний кемпінг.
Ставанґер на південному заході – місто нафтовиків. Дорожче за Осло. У старій частині збереглися 173 дерев'яні будинки – їм по 300 років. Усі білі з череп'яними дахами. Вузькі вулиці вимощені бруківкою. На кожному домі – невеликий прапор Норвегії. Двоповерхові, але маленькі за площею. З крихітними подвір'ями й клумбами.
Національна канапка – шматок оселедця в лаваші з вареним буряком. Куштували на щорічному фестивалі їжі. Норвезької кухні було дуже мало.
На околиці міста – пам'ятник трьом мечам. Спорудили 1983-го до 1111-річчя битви між трьома вікінгами за ці землі. Мечі символізують мир у країні назавжди.
98,5 відсотка електроенергії країни виробляють на гідроелектростанціях. Це – найвищий показник у світі
303 медалі – найбільше порівняно з іншими країнами – виграла збірна Норвегії за історію Зимових олімпійських ігор. З них – 107 золоті
П'ять найвідоміших фіордів Норвегії
Фіорд – вузька, звивиста морська затока, що входить глибоко в суходіл, зі скелястими берегами.
1. Соґне – другий за довжиною у світі та перший – у Норвегії. Простягається на 204 км углиб материка. Глибина 1308 м – рекорд Європи. Навколо розташовані три ставкірки, дерев'яні церкви XII ст. Через вершину проходить друга за довжиною у світі лінія електропередач.
2. Харданґер оточений горами заввишки 1,5 км. Там є декілька водоспадів. На берегах працюють електрохімічні заводи, меблеві та корабельні фабрики. У Харданґері розводять лосося та форель. З одного з рукавів видно льодовик Фолґефонна. В селі Розендаль на узбережжі стоїть найменший замок у Скандинавії. Барон Людвіг Розенкранц збудував його у 1660-х. На дні фіорду – міноносець "Трюґґ", затоплений німцями 1940 року.
3. На фіорді Люсе – незвичної форми скелі. На плато К'єраґ підіймаються заради К'єраґболтена – каменя 3х5 м, затиснутого між двох скель.
4. На Гейранґері є музей фіордів. Тут дуже багато водоспадів. Найвідоміші – "Фата нареченої", "Сім сестер" та "Наречений". До закинутих ферм можна дістатися приставними або мотузковими сходами.
5. Тронхеймс-фіорд відомий островом Мункхольмен. На ньому є бенедиктинський монастир, в'язниця 1650 року, укріплення XVII ст. та німецька система протиповітряної оборони часів Другої світової війни. Скелі навколо фіорду дуже зелені, не вкриті льодом. Там водяться близько 90 видів риб.
У гори беруть воду й шоколад
– Ходіння в гори у Норвегії – це вид щоденної діяльності, яка стала можлива завдяки ідеальному клімату і природі, – розповідає інженер Алі Кхан, 29 років, із Крістіансунна. Він – альпініст-любитель. Подолав близько 40 вершин у Норвегії. – В гори ходять під час корпоративів та на вихідні, щоб відпочити з сім'єю.
Початківцям варто обирати 100–200-метрові вершини. Мати воду й шоколад. Деякі маршрути слизькі – через велику кількість дощів.
Круті та невисокі вершини – цікавіші, ніж довгі прямі сходження. Йти 4 години, щоб побачити краєвид, нудно. Найвища вершина, що долав, Дроннінґкрона – 1800 метрів.
На довгі сходження беріть намет і їжу. Задля комфорту можна забронювати кімнату в будиночках для туристів з додатковими шкарпетками та взуттям. Ваше змокне від високої вологості. Вночі температура впаде до 1 градуса морозу. Легко застудитися.
Осло – найдорожче місто у світі
Норвегія займає четверте місце у світі за рівнем валового внутрішнього продукту на душу населення.
Входить до трійки найбільших постачальників нафти – разом з Росією та Саудівською Аравією.
37% норвежців мають вищу освіту. За цим показником країна на першому місці в Європі.
Має найбільш гендерно рівну систему з догляду за дитиною. За перші 44 тижні декрету матері виплачують 80% зарплатні або за 34–100%. Решту 12 тижнів дають і оплачують батькові.
Столиця Осло – найдорожче місто у світі. Багато норвежців їздять на закупи до сусідньої Швеції.
4 
1
Коментарі