Пік проявів рагульства припадає на 8 березня
– З грудня почалися болісні ефіри. Після багатьох – плачу. Є теми, під час яких хочеться помитися, – каже журналістка Тетяна Микитенко 36 років.
П'є зелений чай у столичній кнайпі "Купідон". Понад рік щотижня виступає в прямому ефірі відеоблогу "Рагу.Лі" у Facebook. Висміює "агресивний несмак українського бомонду і не тільки". Щоразу відео набирає до 50 тис. переглядів.
– Першою ударною темою став випуск кліпу "Сонна дала". На початку відео дівчина непритомніє. Весь ролик із нею імітують статеві зносини. Виглядає, як зґвалтування непритомної. Кліп знімали багато людей, його показали на телебаченні. Ніхто не побачив у ньому нічого ненормального.
Оголеність співачок – загальносвітове явище?
– Це найпростіший спосіб привернути до себе увагу. Чекаю, коли співачки виходитимуть на люди без трусів.
Віра Брежнєва співала в напівпрозорій сукні. У неї лобок виблискував стразами. Гадаю, цей хід скоро переймуть і демонструватимуть усе максимально відверто. Бо чимось треба зацікавлювати аудиторію. Можна проявити фантазію – наклеювати на інтимні місця Міккі Маусів, вставляти в дупу троянду.
Найбільше вражають соціальні теми?
– Так. Недавно плакала від документалки "Міф" про Василя Сліпака (українець, соліст Паризької опери, 29 червня позаторік його вбили бойовики на Донеччині. – Країна). Згадувала Розстріляне відродження. Стільки рагулізму зараз маємо тому, що колись нашу інтелігенцію викосили. В Україні немає пласта еліти як такого. Є поодинокі видатні особистості, малоактивна культурна еліта. Решта – медіа-обличчя. Під час останнього ефіру так накрило, що два дні не могла відійти.
Яка була тема?
– Дітей, яких використовують на конкурсах краси. Проходили змагання "Міс Барбі" і "Містер Кен". Із дітей роблять щось штучне і вважають, що так формують їхні особистості. Шкода і дорослих. Не розуміють: забирати у дітей природність і робити з дівчаток – тьоть, а з тьоть – дівчаток, коли 50-річні жінки ходять у міні і з кучерями, – це чистий трагізм.
Паралельно побачила іншу реальність. На фестивалі документального кіно Docudays дивилася фільм "Віддалений гавкіт собаки". Про те, як живуть діти в зоні конфлікту. Під постійними обстрілами, в задушливих вологих підвалах. З другого боку – розцяцьковані діти-ляльки. Одночасно це не вкладається в голові.
Не набридає переглядати майже всі культурні заходи?
– Подобається, бо це викликає регіт або інші сильні емоції. Мене називають критикесою. В уявленні більшості я – гіперкритична зла дівчина, яка все ненавидить і порпається в лайні. Насправді мені цього не дуже хочеться. Але треба критикувати, щоб цього не було.
Інколи мене звинувачують, що просуваю когось за гроші. Бо чорний піар – теж піар. Якийсь час часто сміялась із співачки Камалії. Мені писали: "Рагу.Лі" – це проект Камалії, просуває себе на ньому.
Що таке рагулізм?
– Агресивний несмак. Проявляється у стилі одягу, спілкуванні, побуті, вибудовуванні кар'єри, створенні інтер'єру вдома, взаємодії з людьми. Рагулізм побачила у фільмі "Легенда Карпат" (пригодницька картина про Олексу Довбуша та визвольний рух опришків зі співаками Валерієм Харчишиним і Марією Яремчук у головних ролях. – Країна).
Чому?
– У картині є лише один позитивний момент – зйомки краєвидів Карпат. Решта жахливе і неприродне: від сценарію до акторської гри.
Є фільм "Кімната". Його у 1990-х зняв якийсь невідомий персонаж. Має неприродні діалоги, нагадує пародію на пародію. Стрічка стала популярною у вузьких колах. Це – треш, з якого можна реготати. "Легенда Карпат" – українська "Кімната". Естетика гей-порно початку 1990-х, коли кілька героїв максимально неприродно розігрують мізансцену як прелюдію до сексу. "Легенда Карпат" – це візуальне, культурне, інтелектуальне жахіття.
Чекала, коли зал почне реготати. Бо ми з друзями не витримали хвилині на п'ятій. Але зал не піддався на провокацію. Люди не дозволяють собі проявляти негативну реакцію.
У нас нема свободи висловлення емоцій. Соціум очікує, що ми або хороші, або ніякі. Коли нам щось не подобається, вирішуємо бути ніякими. Як у казці: всі мовчали, але знали, що король голий. Андерсен написав це задовго до "рагулів".
В усіх людях присутнє рагульство?
– Я наважилася створити такий блог і бути суддею. Розумію, що ображаю багатьох. Але не можу мовчати. Зараз вийду на вулицю і сходу побачу 25 речей, що дратують: реклами, які псують фасади будинків, вивіски журналу "Завидная невеста". Дратує чоловік, який розвісив своє табло по всьому Києву і обіцяє боротися з корупцією. Ясно, що не буде. Дратують собачі випорожнення на вулицях. Одна з ознак рагульства – безвідповідальність. Типовий рагуль нікому нічого не винен. Усі винні йому. Він вважає: я плачу податки – прибирайте лайно моїх собак.
Голова Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський відпочиває в Об'єднаних Арабських Еміратах, президент Петро Порошенко – на Мальдівах, генпрокурор Юрій Луценко – на Сейшелах. Мають на це моральне право?
– Ці люди втратили зв'язок із реальністю, перебувають у своєму вимірі. Якби були просто бізнесменами, мали б таке право. А державні особи мусять бути моральним прикладом. Якщо береш на себе місію, повинен заради неї йти на жертви. Вести такий спосіб життя, що не дратуватиме людей.
Луценко каже: "Я віддав половину річної зарплати на благодійність. За другу половину оплатив відпочинок". А на що живеш? На гроші дружини. А дружина каже: "Віддаю на благодійність усі гроші". Не розуміють, що брехня очевидна.
Народного депутата Надію Савченко звинувачують у підготовці до терористичного акту. Про що це свідчить?
– Надія стала героїнею, під чари якої потрапили 95 відсотків українців. За ґратами в Росії тикала факи Путіну. Повернулась і, замість героя, почала демонструвати гопника. Під час промови Порошенка, який каже: "Ми повернули Надію, повернемо і Крим", вона кривляється. А потім почалась проросійська риторика із серії: "Як ви могли віддати Крим без жодного пострілу? Чого ведете війну проти мирного народу Донбасу?"
Зараз Надія навчилася слідкувати за собою й говорити.
Після трагедії в Кемерові українці розділилися. Одні співчувають, інші нагадують, скільки наших дітей осиротіли через агресію РФ.
– Ми відчуваємо сильну емпатію до російських дітей, бо в нас досі живе стереотип про один народ. Якщо нам скажуть, що у Фінляндії згоріли діти, це такої реакції не викличе.
До сирійських дітей емпатія є.
– Не так масово. Більшість прогортує такі новини.
Трагедія вивела росіян на вулиці. Батько загиблих дітей звинуватив Путіна, але за кілька днів відмовився від своїх слів. Росіяни ведуть подвійне життя?
– З приводу того батька я дозволила сарказм: "Скорбота триває три дні". Бо за три дні він перейшов до полярно інших поглядів. Не уявляю, як за три дні по загибелі своєї родини можна заявляти: "Не дадим майданутым раскачать Майдан".
Якось сперечалися з одним росіянином: "Вы незалежные и свидомые?" – "А це погані риси?" Він завис. Часто росіяни кажуть зневажливо: "Ах ты, интеллигент вшивый". Для них бути інтелігентом – "вшиво". Або: "Ты что, умный?" Хіба соромно бути розумним? Їхнє суспільство приймає ці маніпуляції і починає жити за псевдоправилами.
Після отруєння колишнього російського шпигуна Сергія Скрипаля у Великій Британії 30 країн вислали московських дипломатів. Україна – також. Чому не зробили цього раніше?
– В умовах посилення конфлікту боїмося спричинити ще більше загострення будь-яким кроком. Коли на тебе біжить скажений пес, ти не знаєш як діяти: втікати, завмерти, кинути палицю? А раптом палиця розлютить його ще більше?
Ви – прихильниця українізації?
– Всебічну українізацію треба проводити так, щоб людям хотілося бути до неї дотичними. Треба робити українські проекти, які спричинятимуть позитивні емоції і захоплюватимуть. Наприклад, конкурси на знання мови з грошовою винагородою.
Щороку проводять конкурс найкрасивіших журналу Viva. Цьогоріч перемогли Олег Винник і Ольга Полякова. У чому причина такої популярності Винника, частого персонажа ваших блогів?
– Жінки масово люблять його не з хорошого життя. Вони змушені важко працювати, їх зраджують і не цінують, чоловіки пиячать. А тут на сцену виходить блакитноокий принц, який чи не кожній говорить: "Я тебе поцілую". Якби мені так сказав якийсь чоловік, я б закрилася. Бо це – хамство й безцеремонне посягання на мою територію. Але жінки, яким бракує уваги, сприймають це як симпатію.
Варто відмовлятися від святкування 8 березня?
– На цей день припадає пік проявів рагульства. Починаючи від подорожчання квітів і до того, що чоловіки купують жінкам пилососи. Це – політичний піар посадовців, які вітають жінок лише за те, що в них є відповідні статеві органи.
У нас це свято вульгаризували максимально. Жінки просто хотіли відвоювати собі такі ж права, як і чоловіки: на освіту, участь у виборах, змогу будувати кар'єру, бігати марафони. У нас розумними вважають лише чоловіків. Якщо жінка досягла чогось – значить, завдяки своїм органам. У жінці постійно сумніваються.
Незаміжні досі потерпають від суспільного осуду?
– Жінку продовжують сприймати як предмет, який прикрасить будь-що. Трактор просто так не продати – треба в рекламі посадити на нього голу дівчину.
Вас розігрували на 1 квітня?
– Ніколи не розуміла розіграшів у цей день. Але один був вдалий. Я розіграла маму. Підписала в її телефоні свій номер – "Юлія Тимошенко". Зателефонувала їй, але вона не почула дзвінка. Побачила пропущений, коли разом сиділи. Почалася паніка: "Таню, чому вона мені телефонувала? Що робити? Я їй не буду передзвонювати. Передзвони ти". Навіть не подумала, звідки той номер з'явився в її телефоні.
8 
35413
Коментарі