Глиняну тарілку 24-річна Юлія Григорчук купила на антикварному ринку в містечку Варалло Сесія. Це в гірському регіоні П'ємонт на півночі Італії. Сама родом із Коломиї на Івано-Франківщині. На посудині зображені чоловік і жінка в національних костюмах.
– Тарілка коштувала 10 євро, – розповідає. – Мене вразив орнамент – як наш гуцульський. Подумала, що в гірських регіонах Італії є подібна техніка розпису. Купила тарілку. Вдома помітила напис українською: "Вербівська". Подумала, то назва села. Виявилося, прізвище майстрині.
Надія Вербівська (1928–2011) жила в селі Старий Косів на Прикарпатті. Її баба Павлина Цвілик і мати Стефанія Заячук також займалися керамікою.
Надія Василівна розмальовувала горнята, посуд для сипучих продуктів, горщики, вази, калачі, барильця, чарки, свищики й тарелі. Використовувала рослинні орнаменти, зображення тварин, гуцульські сюжетні сцени. Роботи підписувала.
– У нашому музеї зберігаємо 228 творів Вербівської, – каже 64-річна Наталія Олійник, наукова працівниця Музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття в Коломиї. – Деякі її роботи є в музеях Івано-Франківська, Львова, Москви та у Всесвітньому музеї кераміки у Флоренції.
Mercatino Dell'antiquariato – антикварний ринок, працює в останню суботу місяця. Продавці скуповують речі в людей. Буває, до них звертаються, коли розчищають гараж чи погріб.
– Напевно, тарілку привезли до Варалло Сесія перші українські заробітчанки, – припускає Юлія Григорчук. – Або придбав хтось із місцевих під час виставки Вербівської в Італії 1980 року.
2 
35413
Коментарі