Портрет свого діда по матері скульптор, 25-річний Владислав Юдін, виліпив із глини чотири роки тому. Робота пережила окупацію й ворожі обстріли, внаслідок яких посібка митця згоріла вщент. Сьогодні виріб виставляють на Львівському тижні скульптури.
– Моєму дідові Григорієві Прохорову нині 82 роки, тоді він мав певні проблеми зі здоров'ям, – розповідає Владислав. – Тож його портрет – це така собі рефлексія моїх переживань. Ліпив його у Харкові, потім перевіз у підсобку, яку облаштував у сараї поряд із батьківським будинком у селі Циркуни на Харківщині. Працював два тижні. Глиняна скульптура зазвичай проходить кілька етапів обробки. Перша – утильне випалювання, коли глина твердне. Далі – глазурування й випалювання з поливою. Полива – це скло в порошковому стані, яке під дією високих температур плавиться й захищає кераміку від агресивного середовища. Голову я вкрив сирою поливою, однак не встиг випалити.
Наприкінці лютого 2022-го Циркуни окупували росіяни. Владислав встиг евакуюватися до Львова, дід був у Харкові, а батьки лишилися в селі. Виїхали тільки тоді, коли життя стало геть нестерпним, закінчилася їжа. Вибиралися через Росію та Польщу, іншого шляху не було. Тиждень по тому, у травні, українські військові звільнили Циркуни.
Загарбники продовжували тероризувати село. Під час одного з обстрілів фосфорні боєприпаси пропалили залізний дах сараю.
– Пожежа знищила все – речі, інструменти, мої роботи, – продовжує Владислав Юдін. – Єдине, що вціліло, – портрет діда. Полива, яка була в сирому стані, сплавилася й обпеклася. Отже, температура в сараї була вища за 950 градусів. Коли батько надіслав фото скульптури посеред згарища, я був вражений. Портрет набув нового сенсу: тепер це не просто моя робота, це документ, свідчення російського терору. З таким посилом я й передав її Павлові Гудімову, організатору Львівського тижня скульптури.
6 
1
Коментарі