Молоді латвійці майже не знають російської мови
– Знайомство з Ригою починається з великого Вантового моста, що перекинутий через головну річку Латвії Даугаву, – розповідає журналіст 23-річна Дар'я Андреєва з Києва. Вона тричі відвідувала це місто. – Раніше він називався Горьковським. Наша компанія їхала на таксі з аеропорту. Водій розповів, що колись вантовий проліт мосту вважався найбільшим у СРСР. А його висота – понад півкілометра. Та вразили не розміри, а панорамний краєвид – на два береги Риги, на річку. Старий центр міста трішки нагадує Львів, трішки – Прагу.
У Ригу дісталася AirBaltic – це найдешевший варіант перельоту в балтійські країни. Також з України їздять автобуси.
Бажано придбати карту-путівник, бо в центрі переважають туристи, які погано орієнтуються в місті. Огляд Риги радять починати з церкви Святого Петра. Її зводили за кошти купців, ремісників та інших жителів міста. Тут працювала школа. На вежі – оглядовий майданчик. Варто заздалегідь дізнатися його розклад роботи – двічі мусила повертатися, бо було зачинено. Кожні 10 хвилин нагору піднімається ліфт. На вершечку раніше стояв півник-флюгер. З одного боку був пофарбований у червоний колір, з іншого – в золотий. Показував напрям вітру. Від нього залежало, чи зможуть зайти в бухту торгові кораблі. Зараз півника помістили біля сходів на вежу – для огляду.
Візитівкою міста є Домський собор, його також називають Ризьким. Тутешній орган колись вважався найбільшим у світі. Квиток на концерт коштує до 10 євро.
Зі Старого міста найкраще рушити на набережну. Пряма дорога вздовж Даугави тягнеться поміж трьох мостів.
Нетипове місце для прогулянки – Центральний ринок поряд з автовокзалом, за 10–15 хвилин ходьби від центру. 1930-го був найбільшим і найсучаснішим ринком у світі. Займає п'ять величезних павільйонів – м'ясний, молочний, овочевий, рибний і гастрономічний. Їх зробили з колишніх ангарів для дирижаблів. Тут можна блукати годинами.
Випадково знайшла пристань із яхтами й човнами. Невеличка, дуже мальовнича. Це в кінці вулиці Elizabetes, до її перетину з вулицею Eksporta.
Провести вечір раджу в лаунж-барі на 11-му поверсі.
Albert hotel – другий за висотою будинок у Ризі. У лаунж-барі на 11-му поверсі влітку можна замовити каву чи коктейль і відпочивати на відкритій терасі. Або через великі панорамні вікна роздивлятися нічне місто. У бар пускають не тільки постояльців готелю.
Столицею Латвії комфортно пересуватися пішки. З однієї частини Риги до іншої можна дійти за півгодини, а то й швидше. Містом розкидані пункти прокату велосипедів. Старою частиною Риги заборонено пересуватися іншими видами транспорту.
Кава коштує 3–5 євро, піца на двох – щонайменше 7–8 євро, морозиво – 5.
У ресторанах найсмачніші страви – з риби. Варто обов'язково покуштувати шпроти. Привезла їх і на сувеніри.
Із напоїв найвідоміший – Ризький бальзам.
Шоколад Laima виготовляють із 1870-х. Чимало хто купує на сувенір.
Мережа закладів харчування Lido – наче наша "Пузата хата". Добре поїсти можна за 5–8 євро.
У путівниках пишуть, що майже всі латвійці розуміють російську мову. Однак уже в першому кафе побачила, що це – не так. Молоді офіціанти ніяк не могли прийняти замовлення. Пояснили нам, що молодь майже не знає російської. А чимало хто розуміє, однак не спілкується принципово. Вільно переходять на російську тільки старші люди й таксисти.
У радянські часи косметика Dzintars була дуже популярною у всьому СРСР. Зараз її можна придбати тільки в Латвії. Недорога, якісна.
Латвійський прапор – один із найстаріших у світі. Його датують XIII ст. За легендою, тодішнього голову держави після поранення в бою загорнули в простирадло. На білому тлі проступили червоні плями. Сучасний прапор має дві червоні смужки та білу між ними.
44% території країни вкриті лісами.
Найширший водоспад у Європі розташований на річці Вента у місті Кулдіга. Завширшки 110 м, заввишки – 2.
Першу ялинку встановили на Ратушній площі у Ризі понад 500 років тому.
Сім національних страв Латвії
1. Путра – густа юшка з перлової крупи, заправлена молоком, сметаною або кислим молоком із м'ясом і салом. Молочних продуктів у ній удвічі більше, ніж решти інгредієнтів. Також додають варену картоплю, зелену цибулю, кріп, пастернак. Часом м'ясо замінюють на рибу. Процес приготування з трьох етапів – дозрівання, легкого бродіння та закисання протягом кількох годин. Перед цим усе перемелюють до стану пюре. Їдять без солі.
2. Путельс – кислий гороховий або вівсяний кисіль. Додають кисляк чи брусничний сік.
3. Скландраусіс – пиріжки круглої форми з картоплею й морквою. Схожі на ватрушки. Їдять із маслом і медом. Тісто з житнього борошна замішують на свинячому жирі, воді й кисляку. До начинки додають яйця та сметану. Кидають кмин. Після випікання посипають цукром. Запивають холодним молоком.
4. Бубертс – манна каша з яйцем і мигдалем. За густиною схожа на суфле. Перетерту манку з яйцями й молоком запікають у духовці. Поливають сметаною або медом. Кашу вважають дитячою стравою.
5. Цибулеві клопси – шматки яловичини, підсмажені на вершковому маслі. Для соусу в масло додають воду, сметану, борошно й сіль. Доводять до кипіння й проціджують через сито. Цибулю окремо нарізають та обсмажують. Додають до неї соус і ще раз доводять до кипіння. Подають із картоплею або рисом.
6. Цукас аусіс – варені й копчені свинячі вуха. Їх ріжуть на шматки та варять із перловою крупою. Також можуть начиняти фаршем, перцем, цибулею, помідорами чи маринованими огірками.
7. При приготуванні кров'яних млинців замість молока використовують кров. Походження страви пов'язують із стародавнім віруванням, що виливати кров – це гріх. До неї додають воду, сіль і пшеничне борошно. Випікають на свинячому жирі. Їдять із брусничним варенням.
2 
1
Коментарі