Місце на Байковому кладовищі колишній міський голова Олександр Омельченко подарував для дружини Галини Дмитрівни, але вистачить місця і для мене. Поставили пам"ятник для двох. Це в 49-му секторі, поряд поховані Микола Вінграновський і Леонід Биков. З Омельченком добре знайомий. Маю фото, де він мене обнімає на якомусь торжестві.
Дружина померла від інсульту сім років тому. Вийшла саджати чорнобривці біля нашої дачі. Я після "Подробиць" серіал "Громадянин начальник" подивився, вийшов - а її нема. Вже темно на вулиці. У Павличків світиться, але думаю, не могла вона сама по гостях піти. Аж коли чую тоненький голос: "Підніми мене". Невдовзі її не стало.
На пам"ятнику мого прізвища нема, висічуть, як помру. Я на це дивитися не зміг би.
"Гоголь. Все сочинения. 200 лет". У книжці 1030 сторінок.
На презентації видань Михайла Шолохова і Миколи Гоголя в Українському фонді культури мені дали слово. Я побачив у президії Віктора Черномирдіна і звернувся до нього: "Пане посол Великої Росії! Росію прийнято зараз принижувати й ображати, вішати на неї дохлих котів і собак. Нагадаю вам слова великого Гоголя: "Посмотри, как мудро и неспешно все совершается в природе..." Куди ми весь час квапимося? Хіба можна забувати настанови геніїв і нехтувати заповітами національних пророків?" Черномирдін хватає Гоголя і Шолохова, підбіга і бах передо мною на стіл. Виймає ручку, підписує книжки, обнімає мене, цілує. Відтоді в нас прекрасні стосунки. Він часто буває в мене вдома, каже: "Саша, а теперь Лермонтова!" - страшно любить, як я читаю.
Чайник Rowenta. Після дружини я п"ять кип"ятильників спалив. Якось у гості заїхав Віктор Черномирдін і привіз мені найновіший. Каже: "Вот, Саша, больше не будешь палить". У ньому півтора літра за півтори хвилини закипає. Такий коштує десь 50 доларів. Маю ще великий набір тарілок від нього і коротковолновую пєчь.
Спортивна форма "Динамо" - це подарунок колишнього президента Леоніда Кучми. Місяць тому він до мене в такому ж костюмі приїздив.
Євроремонт на дачі - ще один подарунок Леоніда Даниловича. Його фонд "Україна" зробив. Дачу я купив у письменника Юрія Смолича. Тут після нього була розвалюха, із меблів залишилося вісім старих стільців. Фонд обставив кабінет на другому поверсі, завезли стіл, оббите білою шкірою крісло, стелаж, комп"ютер і принтер. Особливо я зрадів, що є стелаж - у мене там уся довідкова література про війну. Ще кухню укомплектували технікою, у вітальню привезли стіл і стільці.
Гуцульський топірець Дмитро Павличко подарував мені на 50-ліття. Казав, його в селі Стопчатів на Косівщині зробив хрещеник. Я тоді в гості запросив Олеся Гончара, Павла Загребельного, Олександра Білаша, Миколу Зарудного. А Павличко прийшов до мене з Іваном Драчем пізніше, після того, як відзначили його день народження. От я до сокирки пристосував резиновий наконечник й опираюся на неї. Думаю, вона із груші, бо груша - дуже крепке дерево.
Автомобіль Toyota Corolla - подарунок сина Віктора. Він купив її за 130 тисяч доларів, коли був низький курс. Син у мене був прес-аташе олімпійської збірної, тепер працює в іноземній інвестиційній компанії. Їжджу найчастіше в магазин, за 4 кілометри від дому.
А колись у мене була "Волга". Її допоміг купити Андрій Малишко, сусід по дачі. Він подзвонив заввіділу пропаганди й агітації і сказав: "Прийде до тебе один мій хороший друг, допоможеш йому?" Я отримав привілейоване право купити поза чергою світло-зелену машину.
Військова десантна куртка і зелений берет. Це форма союзників - Королівської морської піхоти Великої Британії. У ній десантники висаджувалися в південно-західній Франції під час операції Overlord у червні 1944-го, коли відкривали Другий фронт. Син купив мені в Лондоні на аукціоні.
Колись у мене була "Волга". Її допоміг купити Андрій Малишко, сусід по дачі
На береті був напис "1944 рік". Але я здав у пральню санаторію "Конча-Заспа", вони кинули в окріп, і дерматин на береті полускав і скоцюбився.
Годинник. Подарував генерал-лейтенант Валентин Анастасьєв з організації ветеранів України, а сам помер через місяць. Красавець такий був, здоровий мужчина. На годиннику вигравіювано: "Організація ветеранів України на 85-річчя від дня народження". Тут є вимірювач вологості. Усе стоїть та й стоїть, ніяк не дійдуть руки його опанувати.
Мисливська рушниця James Purdey & Sons 1914 року. Це мій подарунок собі. Двох таких рушниць у світі нема, усі різні - за довжиною стволів, розмірами ложа, гравіруванням і оздобленням. Фірма щороку випускає 70 рушниць, не більше.
Я купив її у вдови замміністра транспорту Росії Смирнова. Не був із ним знайомий, але бувалі мисливці сказали, що продають дві його рушниці - цю та якусь простішу. Він дістав їх у Німеччині, бо очолював перевезення Першого білоруського фронту. Купувати прийшов я і ще один чоловік. То ми розігрували лотерею, кому дістанеться ця. Мені повезло.
Із цією рушницею можна на буйвола йти. Важить десь 3 кілограми.
3 
1
Коментарі