Середа, 29 грудня 2010 20:29

"Де ти бачила хлопа, шоб не пив? Жінка має всьо стерпіти"

На зупинці трамвая двоє пенсіонерів:

- У міністра на прийомі сьогодні був, - каже один.

- У Януковича что ли? - перепитує жінка.

- Та тож президент. Ні, в міністра сім'ї, молоді та спорту (Равіль Сафіуллін. Розмова була до реорганізації Кабінету міністрів. - "Країна"). Ми з ним разом росли. Тільки я в Макіївці залишився, а він поїхав до Києва. Нітрохи не помінявся. Нє, з подчіньоннимі строгий, а зі мною нормально розмовляв. Каже, що втомився дуже, бо за кожне слово треба отвічать.

- А чого ж їздили до нього?

- За сина просив. Він у МВД служив. Влада помінялася, і новий начальник сина звільнив. Міністр обіцяв допомогти. Треба бумаги пособірать.

- Син не справився з роботою чи що?

- Там було хто кого. З цим начальником працювати не вийшло б. Він бик - нічого не розуміє, поговорити з ним неможливо. Там більшість таких. Я сину давно кажу: звільняйся звідти, займись бізнесом. А він: "Уволюсь, уволюсь. Тільки трохи позже".

Каже, що втомився дуже, бо за кожне слово треба отвічать

Дві подруги:

- А шо там Лєна?

- Та розводиться зі своїм придурком. Почала більше його заробляти, так він перестав бути людиною. Не може коректно себе вести, як чоловік. Уніжає. Вона пізно прийде, а він питає: "Що - в начальства на дачі була?"

- О які козли бувають! Сидів би та радувався, що вона його годує, вдягає та обстірує.

- Так ще й квартиру хоче в неї забрати. То вона поки розвод затримує, до адвоката піде побалакати, що можна зробити, щоб квартиру не віддавати.

У трамваї двоє чоловіків років із 50:

- Ти ж мені маєш ще секрет розповісти.

- То який?

- Про ті синенькі таблєточки. Ти ж обіцяв.

- А-а, про оті. Мені знайомий врач рецепт дав. Купив пачку в аптеці. Першу їв - боявся, що серце схватить. Узяв валідол під язик. Їх треба не часто їсти, не більше одної на тиждень. Я раніше зі Свєткою не міг, коли вона просила. А тепер - без вопросов. Дам тобі на пробу. Як понравиться, то й телефон врача дам.

Дві подруги в маршрутці:

- Заходжу в магазин, а за мною два мужика. Стали позаду і переговорюються: "Диви яка красіва". - "Прєлєсть!" Я аж розцвіла. Озираюся, а вони на ковбасу на вітрині дивляться.

Дві пенсіонерки з пляшками домашнього молока у Львівській приміській електричці:

- Позавчора до обіду не могла продати. Вже за півдарма давала - ніхто не брав.

- Треба було додому привезти. Най би невістка дітям каші зварила.

- Та воно ше зі вчора. Могло прокиснути. Потим би мене проклинала. Вона така недобра. Не знаю, де мій Назарцю її найшов. Як замуж виходила, то хоч до рани прикладай: "Мамо, може, то? Мамо, може, так?" На задніх лапках ходила коло мене. А як дітьми обвішалася, то слова не дасть сказати. В хаті гризоту робить. Учора так сі з Назаром сварили, шо тарелі побили.

- Але твій Назар тоже не святий. У неділю біля магазину ледве ноги волочив.

- А де ти бачила хлопа, шоби не пив? Жінка має всьо стерпіти.

- Ти так говориш, бо твій ніколи не впивався. Ой, а я від свого за життя натерпілася. Чого тільки не було, Царство йому небесне. І сварилися, і бив, а скільки разів із дітьми з хати втікала. Пияка найбільшому ворогові не побажала б.

До вагонa заходить жінка в пуховій куртці, за нею чоловік із великим мішком. Підходить до неї, шепче щось на вухо.

- Ти сьогодні не заробив на ковбасу, - різко відповідає та.

Василь вийшов із хати - на подвіру впав. Сусіди кажуть, шо жінка думала, чи лікарів кликати. Та совість заговорила

- Пиво, водичка! - гукає дядько без руки. До нього підходять двоє чоловіків. Він їм киває, виходять у тамбур. Через декілька хвилин повертаються з півлітровою пляшкою.

- То в нього самогонка? - питає один в другого.

- Нє. Казав, шо розбавлений спирт.

- Василь, знаєш, із Рудок, так у неділю напився спирту, шо "скора" забрала. Вийшов із хати - на подвіру впав. Сусіди кажуть, шо жінка думала, чи лікарів кликати. Та совість заговорила.

- А твоя би закликала?

- Певно, шо закликала б. Я ж до хати копійку приношу. А вона без роботи сидить, дупу гріє.

- Вона тобі хоч їсти зварить. А моя на "мівіну" підсіла.

До вагонa заходять два провідниці. Перевіряють у пасажирів квитки. Двоє чоловіків років 30 відмовляються платити.

- О, цигани ходять, - жартує один. - А, може, вам зятя треба? - звертається до провідниці.

- Я зараз викличу міліцію, - погрожує та.

Чоловіки дають по 2 гривні.

- Ше хоч по гривні. Щоб мінімальний квиток виписати, - просить.

- Пані, та нам на сигарети не вистачить, - обурюються.

- Так, знімайте шапки та пішли зі мною. До Львова на білет назбираєте.

Однак чоловіки відмовляються. Провідниці йдуть геть.

На станції Ставчани заходять двоє студентів, стають у тамбурі. Через вікно заглядають у вагон.

- Подивися на оту кобилку, в другому ряду зліва. Така нічо. Я би з нею шось мав.

- А шо твоя Ірка скаже?

- Фігня. Лапші на вуха навішаю, повірить.

- У тебе з нею вже шось було?

- А з ким у мене ше не було? Перед тим, як вженитися, треба всіх перепробувати, вибрати найліпшу. А ти коли женишся?

- У суботу. Мені зараз не до того, сесію треба здати.

- А-а, я таким не переймаюся. Бабло в заліковку - і на екзамен.

- Скільки у вас тепер платять?

- Менше сотки за залік не беруть. Мамка з Італії по 200 євро на сесію висилає.

Зараз ви читаєте новину «"Де ти бачила хлопа, шоб не пив? Жінка має всьо стерпіти"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 439
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода