Юрій Осьмачко пробіг 120 кілометрів за 23 години
Усе почалося із суперечки. Дізнався про вінничанина Юрія Тростянюка, який регулярно бере участь у змаганнях "3100 миль навколо Нью-Йорка". Відстань він подолав за півтора місяця. Я підрахував: у середньому Тростянюк за день пробігав трохи більше 100 кілометрів. Хіба багато? Написав на інтренет-форумі, що здолати таку відстань під силу кожному. Зі мною почали сперечатися. За півроку з п'ятьма друзями побилися об заклад, що за добу пробіжу 120 кілометрів. Ціна питання – 5 тисяч гривень.
Коли укладав парі, не знав, чи витримають таке навантаження м'язи. Марафон починається з 42 кілометрів. Мені треба було пробігти втричі більше.
Готуватися почав за три місяці до старту – з 10 кілометрів. Тренувався ввечері після роботи – два-чотири рази на тиждень. Додому повертався опівночі, а то й о третій ночі. Коли намагався пробігти більше, доводилося повертатися пішки. Бігти не міг, бо сильно боліли ноги. Кілька разів уночі відлежувався на лавочках. 15 хвилин полежав, пройшов метрів 100. Як біль ставав нестерпний – лягав знову.
Грошей на тренування не брав. Згодом почав підстраховуватися, щоб додому повертатися на таксі.
Після першого заняття було важко дихати. Був переконаний, що від сигарет. Курив дев'ять років. Заради марафону покинув. Не палю досі.
За дві місяці пробігав уже по 30 кілометрів. В останній тиждень підготовки – 40. Такі дистанції бігають марафонці під час підготовки до серйозного старту. М'язи до ранку встигали відновитися.
У день старту повернувся з роботи, приготував їжу – концентрований білок і вуглеводи у вигляді гелів. На дистанції їх можна приймати на ходу.
Місце вибрали за день до старту. Бігти мав на одному з міських стадіонів. Стартував о 22:00. Темрява. Пощастило, що з одного боку стадіону була освітлена будівля.
Мав пробігти 300 кіл. Друзі зробили саморобне табло, на якому позначали кількість подоланих. На стадіоні постійно перебували зо п'ять десятків людей. За трансляцією в інтернеті слідкували ще близько сотні.
Планував пробігти три рази по 40 кілометрів або чотири – по 30. Але сил вистачило на більше – одразу подолав половину дістанції. 1,5 години поспав у наметі на стадіоні.
Друга частина дистанції стала складнішою. Почали боліти колінні суглоби, чого на тренуваннях ніколи не було. Друзі купили в аптеці спеціальні гелеві накладки. Стало легше, хоч біль продовжував дошкуляти.
Біжиш по стадіону – одна і та ж картинка. Морально це некомфортно. Рятувало, що більшу частину дистанції хтось біг поруч. Спочатку пробував розмовляти. Перестав, щоб не витрачати сил. Тільки слухав.
У марафонців є теорія про так звану стіну: людина пробігає 30–35 кілометрів і далі – ні кроку. М'язи не працюють. Мені було цікаво, як це виглядає на практиці, і чи зможу в такій ситуації щось зробити. Зі мною цього не трапилося.
На тренуваннях відчував біль лише у литкових м'язах і частково – у стегні. Після 250-го кола ноги боліли повністю. Відчував кожен м'яз і суглоб. На ногах мав професійні бігові кросівки – з товстою підошвою. Але до кінця забігу здавалося, що її взагалі немає.
Від солодких гелів під кінець нудило. На бігу з'їв кілька бутербродів із червоною рибою.
На 120 кілометрів витратив 23 години.
Планував відпроситися з роботи, якщо ноги сильно болітимуть. М'язи пекли, але ходити міг. Наступного дня був в офісі.
Силу волі маю завдяки карате. Влітку у спортивному таборі було три тренування в день: по 2 години на гарячому піску. Підйом о сьомій ранку і 5-кілометрова пробіжка лісом. Взимку на зборах змушували виходити надвір босоніж в одному кімоно. Хвилин 10 бігали по снігу. Восени – по дрібній щебінці.
Завжди було цікаво сперечатися, спростовувати чиюсь думку. Особливо, коли це стосується спорту. Три роки тому побився об заклад, що присяду 300 разів поспіль. Після того тиждень не міг нормально ходити – ноги не згиналися.
Якийсь час грав у покер на гроші. Міг захопитися так, що насилу зупинявся. То вигравав, то програвав по кілька тисяч. Ніч, сигарети, алкоголь. На роботу приходив сонний. Соромився перегару. У якийсь момент вирішив – досить. Виграв у турнірі 3 тисячі гривень – і кинув.
У бігу є щось, що зачаровує. Особливо, коли пробігаю п'ять кілометрів. З'являється якась легкість.
3 
35413
Коментарі