Середа, 09 грудня 2009 12:59

Перші моделі кінських протигазів нагадували відро

"Де ці коні і де ці протигази для них?"

прем"єр-міністр України Юлія Тимошенко 9 листопада 2009 року на протиепідемічній нараді у Волинській облдержадміністрації розповіла, що в запасах мобілізаційного резерву в Держкомрезерві країни виявила протигази для коней


Три роки по Першій світовій, 1921-го, в Лондоні вийшла збірка воєнних оповідань про сержанта-"кокні" - так називали уродженців британської столиці. Є там така історія: "Якось увечері ми виступили до лінії фронту. Нас попередили про можливу газову атаку. Черговий офіцер наказав одягнути протигази на себе й коней. Останні мали трохи іншу конструкцію - подібні на щільний мішок, натягнутий на морду. За якийсь час офіцер знов обійшов колону, щоб перевірити, як виконують його наказ. У цей час пролунав бадьорий вигук:

- Будьте мужніми, хлопці! - "кокні" підняв протигаз, наче кепку.

Офіцер запитав, у чому річ. "Кокні" показав на свого коня, теж без маски:

- Моя кобила скинула її, а коли вона так робить, не буде газової атаки. Вона відчуває наближення отрути".


Сотні тисяч коней у ту війну підвозили боєприпаси та продовольство. Британці навіть мали воєнну ветеринарну службу - "Блакитний хрест".

- Вони доглядали за кіньми, - згадував сержант Альфред Ніксон. - А якщо ті були поранені або отруєні, то просто пристрілювали їх на місці.

Перші зразки коні з"їдали

Протигазові маски для коней з"явилися 1917-го - через рік, як їх уперше роздали солдатам.

У російській царській армії кінський протигаз розробив ветеринар Лавринович. Маску, що повністю закривала морду коня, шили з двох шарів тканини. А між ними - шар сіна, обробленого хімічним розчином, що поглинав гази. Та перші експериментальні зразки коні з"їдали. Тож дно почали робити округлим, щоб тварина не могла дістати його язиком чи зубами. Кінський протигаз став схожий на невелике відро.


У Червоній армії протигази для коней взяли на озброєння 1928 року. До Другої світової Інститут хімоборони розробив три моделі. Першою було те саме "відро" з кількох простьобаних вертикально шарів тканини. На дні містився фільтр. Наступні дві моделі - КСПМ і КСПФ-1 - більше нагадували протигаз. Їх виробляли з прорезиненого брезенту, вони мали пару фільтрів. У КСПМ кріпилися до маски, у КСПФ-1 - трималися на гофрованому шлангу.

За всю Другу світову протигази не знадобилися ні людям, ні тваринам, бо газових атак не було

Удосконалення цих протигазів тривало до 1943-го. Намагалися якнайповніше врахувати "особливості організму коня": "Лошадь потребляет при дыхании весьма значительное количество воздуха - в покое 60 л/мин., при движении рысью до 450 л/мин. Поэтому необходимо, чтобы сопротивление дыханию конского противогаза было невысоким. Это достигается увеличением фильтрующей поверхности противогаза". Існувала спеціально розроблена "Инструкция по применению конского противогаза".

По суті, тварину захищав не протигаз, а респіратор, одягнутий на ніздрі - коні дихають саме через них. "Глаза лошади мало чувствительны к слезоточивым ОВ, но могут поражаться другими ОВ, - зазначено в пам"ятці "Средства противохимической защиты лошади". - Вследствие этого необходимо иметь отдельные защитные очки, поскольку монтирование очков в самом противогазе сопряжено с большими конструктивными затруднениями". До початку Другої світової війни в радянській, німецькій, британській та американській арміях на випадок хімічної атаки для коней мали відповідний комплект із протигазу, окулярів і прогумованих чохлів на копита - вони в коня також чутливі до отруйних газів.

1932-го в СРСР з"явився також протигаз для волів, що служили тягловою силою в деяких артилерійських частинах. У цих протигазах були прорізи для рогів. Такі ж засоби захисту мали врятувати під час хімічної атаки й корів. На фронт їх збиралися тягти для солдатських кухонь.

Усім розмаїттям протигазів країну забезпечували головним чином три заводи: київський "Красный резинщик", московський "Москаучук" і ленінградський "Красный треугольник". На виробництво йшло понад 15% усього наявного в країні натурального каучуку. До початку війни в СРСР налічувалося 38 млн протигазів. Та за всю Другу світову вони не знадобилися ні людям, ні тваринам, бо газових атак не було.

У повоєнні роки радянські протигази для коней іноді використовували на полігонах під час випробовувань ядерної зброї.


"Чомусь запам"яталися кінські протигази. На сідлі сумка велика, і від неї йде товста гофрована трубка, як кишка, і маска. Одягається коневі при газовій атаці, яких, до речі, ніде на війні не було. На світанку вершники кинулися на село в атаку, на німецькі танки. Німці підпустили доволі близько і з кулеметів влаштували їм таке, що Боже мій! За якихось 10 хвилин усі ринули назад. Й ось біжить кінь у піні, без їздця, або їздець звисає із сідла вниз головою. Кінь падає, б"ється, з його черева вивалюються нутрощі, та ще кишка ця від протигазу тягнеться".

Білоруський письменник Василь Биков (1924 - 2003), "Довга дорога додому"



ЦИФРИ:

4 години

газової атаки міг пережити кінь у найновішій моделі радянського протигазу


22 930 кінських протигазів

виготовили в СРСР упродовж 1941-1945 років. Для людей - 15,7 млн


У першій газовій атаці загинув кожен третій солдат

"Людські фігурки тікали так швидко, як могли, але хмара їх наздоганяла. Солдати падали, намагались підвестися, інші заривалися носом і ротом у землю, щоб не дихати отруєним повітрям, - спостерігав у бінокль канадський лейтенант Даусон за французькими союзниками. Німецька армія вперше у світовій війні застосувала до них газову атаку. - Нічого не допомагало. Вони билися головами об каміння, чіплялися руками за траву. Коли дісталися до нас, страшенно кашляючи, з темно-бурими обличчями, осліплі, то сказали, що все гине. Навіть метелики падають і листя жовкне, наче вмить настала зима".

Навіть метелики падають і листя жовкне, наче вмить настала зима

Ділянку фронту поблизу бельгійського містечка Ленґемарка на річці Іпр захищали близько 15 тис. новобранців з Алжиру - тодішньої французької колонії. 22 квітня 1915 року о п"ятій опівдні на них випустили 180 т хлору з 5730 балонів. На горизонті виросла жовто-зелена хмара. 6-кілометрова курява заввишки сягала 6-поверхового будинку. Солдатів охопив біль у грудях та очах, вони почали тікати. Близько 5 тис. загинули.

Солдатам роздали прогумовані ковпаки й марлеві пов"язки. Спочатку від газової зброї ними захищалися й самі німці. Та 31 травня 1915-го проти російської армії, вже на Східному фронті, застосували фосген. Їдкий газ проникав і крізь марлю, і крізь фільтри з пемзи, і вологу тканину. Розпочалися пошуки речовини, здатної поглинати гази. Хімік Микола Зелінський, родом із Херсонської губернії, запропонував термічно оброблене деревне вугілля. На основі його досліджень інженер Едуард Куммант створив маску з гуми. Вона герметично облягала обличчя й забезпечувала доступ повітря через фільтр. Однак німці забезпечили свої війська протигазами з активованим вугіллям у фільтрах раніше - в середині 1915 року. Солдатам Антанти протигази роздали на початку 1916-го.


"Собаки в протигазах непридатні для корисної роботи"

"Ми з жахом спостерігали, як вони втрачали сили й помирали, - згадував агонію собак після перших газових атак американський солдат Артур Емпі. - Ми не могли бодай чимсь допомогти. З останніх сил брудний ротний пес затуляв лапами свою морду".

У Першу світову по обидва боки фронту собак використовували як санітарів, сторожів і зв"язкових. Найбільше в німецькій армії - 30 тис. вівчарок і ротвейлерів. Англійці "взяли" до війська ердельтерьєрів, коллі та бассетхаундів. Загалом в арміях Франції, Великої Британії та США служило понад 20 тис. службових псів. А в російській - близько 300. Перша Школа воєнних сторожових і санітарних собак з"явилася у квітні 1915-го в окупованому росіянами Львові. Та вже у травні, після австрійсько-німецького наступу, її перевели до Києва.

Пси могли розпізнавати наближення отруйних хмар за сотні метрів. В армії США прославився бультер"єр Стаббі. Однієї лютневої ночі 1918-го перед появою в окопах гірчичного газу він розбудив сержанта. Той підняв тривогу, тисячі солдат встигли вдягнути протигази й захисні плащі. Бультер"єр мав завелику морду для тогочасних собачих протигазів, тому з наближенням отруйної хмари втік з окопу. Повернувся після її розсіяння.

Захищати собак від газів почали в останній рік війни. Німецьким і британським армійським псам надягали маски, подібні до людських. Відрізнялися вони лише розмірами й формою. Та протигаз паралізував головний "інструмент" собаки - ніс. "Пси в протигазах зовсім непридатні для якої-небудь корисної роботи", - дійшли висновку британські військові.

У СРСР протигаз для собак взяли на озброєння в 1932-1933-х. Удосконалювали його впродовж наступних п"яти років. Спочатку коробка-фільтр містилася біля морди тварини. Це ускладнювало її рухи головою, швидко втомлювалася шия. Тому в наступній моделі сумку з фільтром кріпили до спини пса або з лівого боку. Незмінними в обох моделях залишилися круглі окуляри.



ЦИФРА:

60 тисяч собак

служили в 1941-1945 роках у Червоній армії. Пси-винищувачі вивели з ладу понад 300 одиниць бронетехніки. Собаки інженерно-саперної служби допомогли знешкодити понад 4 млн мін та фугасів. Боєприпаси до лінії фронту підтягували собаки з 36 батальйонів і 69 взводів нартових упряжок. Майже 700 тис. поранених вивезли з поля бою пси-санітари

ЦИТАТА:

"Непридатних до подальшого використання собак порід ердельтерьєр, німецька вівчарка, кавказька вівчарка наказую передати в Козельську контору "Союзпушнины" для знищення"

Із наказу по школі службового собаківництва Московського військового округу, початок 1930-х


Зараз ви читаєте новину «Перші моделі кінських протигазів нагадували відро». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 923
Голосування Який результат покаже збірна України з футболу на Євро-2020/21?
  • 1) не вийде з групи
  • 2) дійде до 1/8 фіналу
  • 3) дійде до 1/4 фіналу
  • 4) дійде до 1/2 фіналу
  • 5) дійде до фіналу
  • 6) виграє турнір
Переглянути