Майдан почався із зустрічі з биками, які гамселили мітингувальників. У ніч на 25 листопада 2013 року дві сотні міліціонерів розтрощили наметове містечко в Одесі. Затримали мене і ще двох активістів. Били ногами і травили газом в автозаках. Відкрили проти мене дві кримінальні справи за напад на правоохоронців. Наступного дня після втечі Віктора Януковича у лютому 2014-го справи закрили.
Зрозумів, що не зможу жити, як раніше.
Боявся, що після силового розгону Майдану в Києві люди не вийдуть на акції. Ми з друзями відчули відповідальність. Думали, кинемо клич й організуємо крутий студентський страйк. Та на мітинг прийшли менше людей, ніж зазвичай виходять на перекур біля університету.
Найскладніше було, коли ніхто не пресував – із січня 2014 року до перших розстрілів на Майдані в Києві. Затишшя лякало.
Родині доводилося міняти місце проживання. На мене нападали, матері й бабусі погрожували фізичною розправою. Двері нашого помешкання заливали червоною фарбою, закидали яйцями. Під будинком стояли спортсмени з бородами й загрозливим виглядом. Постійно з'являлися фейкові новини про мене в ЗМІ. За час Майдану преса писала, що я був членом шести партій. Насправді не входив до жодної.
Мітинги часто були погано організовані. Мене це не бентежило. 19 лютого 2014 року в Одесі пройшли перші збори десятників. Тоді було складно уявити, що така кількість людей добровільно запишуться, щоб захищати Євромайдан. У місті утворився потужний громадський сектор. Це найбільша цінність, яку ми отримали. Події на Майдані показали, хто є хто.
Євромайдан став переломним моментом усвідомленням себе як громадянина. Почав відчувати відповідальність. З 2014 року перейшов на українську мову.
В Одесі завжди панували сепаратистські настрої. Після Майдану почалася "русская весна". Її підтримували державні органи.
Люди, які виступали проти Майдану, зараз при владі в місті.
4 
1
Коментарі