Вісім колядок і щедрівок, які рекомендує послухати Анжеліка Рудницька
Цьогоріч проєкт "Територія Різдва" особливий. Ми записали різдвяний альбом під гаслом "Дух нескорених". У ньому задіяно не лише артистів, але й військовослужбовців і ветеранів російсько-української війни. Дехто з них раніше взагалі не стояв перед студійним мікрофоном, та й для переважної більшості професійних артистів це була перша різдвяна пісня в репертуарі. Але цим наш проєкт і цікавий. Він багатошаровий і багатозадачний, тому що це про збереження культурної спадщини, колядок із регіонів, які нині окуповано, поєднання цивільного життя з воєнним, об'єднання людей із різним досвідом. А головне завдання проєкту – підняти цілий пласт різдвяної культури, зробити її доступною кожному українцю. Звісно, хотілося б, щоб українці не лише співали колядки та щедрівки, але й пускали колядників додому, щоб традиція вертепування не зникала. Адже різдвяна музика – це про Бога, про світло та світобудову, це завжди те, що дає змогу тримати баланс. Я, коли перевтомлююся, залюбки слухаю колядки і щедрівки, вони здатні гармонізувати простір навколо й мене саму.
Щодо якогось особистого рейтингу різдвяних пісень, то в сенсі краси вони всі неймовірні. Проте щороку є такі, що стають відкриттям
"Нова радість стала"
Це одна з найпопулярніших колядок, але під час Другої світової вона зазвучала інакше. Саме цю повстанську версію записав фольклорист Валерій Гладунець у Косівському районі на Івано-Франківщині, й частину куплетів у цьому ж районі, тільки в іншому селі – Тарас Компаніченко. Дещо дописало саме життя вже тоді, коли ми працювали у студії. Адже для наших військових хотілося створити бадьорий куплет. Це свідчить, що фольклор самовідновлюється. Ця колядка перегукується з тими реаліями, які сьогодні переживаємо, вона близька кожному з команди нашого проєкту, тому й виконали її майже всі разом.
"Ой рано-рано, та й загадано всім на війну"
Цю колядку записали фольклористи на Київщині в Іванківській громаді, що пережила російську окупацію. Її наспівали жіночими голосами, тому звучить як голосіння, великий жаль про те, що син іде на війну. Мати його проводжає і каже, щоб був мужній, але не йшов попереду всіх. А він же чоловік – і йому важливо продемонструвати звитягу, за це його хвалить цар і надсилає нагороди. Тобто ця колядка давня, хоча точно не відомо, скільки їй років. Важливо не дати їй зникнути. У нашому проєкті її співає Олег Скрипка. І на мою думку, це його друга "Весна", тільки в зимовому варіанті. Олег повністю занурився в роботу, переробив аранжування під себе. Ми записали скорочену версію, бо насправді в цій колядці десь 20 куплетів. Коли слухаєш, то щось шкрябає всередині: якось і мотивувально, і боляче водночас. Військовослужбовиця і поетеса Оксана Рубаняк на тлі колядки читає свій вірш. Її поезія звучить чудово.
"У містечку Вифлеємі"
Ця колядка також є відкриттям. Вона не дуже поширена. Наприклад, я не чула, щоб, крім Оксани Мухи, її хтось співав. Проте в Оксани завжди напружений графік, і їй вдалося записати колядку для проєкту аж у Львові. Для мене це було трішки складно, бо я люблю контролювати процес, супроводжую весь проєкт, намріюю його, визбирую пісні, придумую, чиїми голосами вони мають звучати. Але Оксані я повністю довіряю. По-перше, вона виросла в різдвяних традиціях. По-друге, співала цю пісню раніше. Як партнера обрали для неї Артема Полежаку. Ми багато разів їздили з благодійними концертами на фронт, і власне, Оксана з Артемом познайомилися в одній із таких поїздок.
До створення цього треку залучили хор ансамблю Національної гвардії України. Керівник хору Андрій Карпінець розписав партії і зробив вокальну подушку, коли на тлі декількох голосів співає Оксана. Вийшло красиво.
"Прийшли щедрувати до нашої хати"
Не можу сказати, в яких роках народилася ця щедрівка. Але з тексту наївна, тому їй може бути 200 чи навіть 300 років. Її записали в Кремінському районі на Луганщині. Цьогоріч її виконують солістка Ансамблю прикордонної служби України Катя Бойко й ветеран, який після контузії повернувся в цивільне життя, переможець "Голосу країни" Михайло Панчишин. Для Каті це особлива щедрівка, тому що з її рідного регіону – вона народилася в Сіверськодонецьку. На жаль, нині її будинок – майже зруйнований. Михайло спочатку сумнівався щодо участі у проєкті. Так, він знає колядки та щедрівки, але це не його репертуар. Але я вмовила. Кажу: приїжджай у студію, обговоримо, послухаємо. І врешті все вдалося круто. Ми записали цю щедрівку як рок-баладу. Це поєднання жіночої ніжності, тендітності й чоловічої мужності.
"Ой чи є, чи нема пан-господар вдома?"
Цю вітальну щедрівку заспівали Павло Зібров із парамедикинею Юлією "Кубою" Сідоровою. Так збіглося, що вони вперше зустрілися не у студії звукозапису, а під час спільної фотосесії. Ця щедрівка абсолютно підходить їхньому дуету – веселі, життєрадісні, з відкритими обіймами готові зустрічати щедрівників. До речі, у студії звукозапису з Юлею весь час був її пес Кавун, якого вона врятувала на деокупованій Херсонщині. Він одразу всіх обнюхав, але господині не відпустив, попросився у студію. Так і сидів під ногами. Коли вона співала, Кавун "підспівував". До слова, Юля записувала щедрівку в період своєї відпустки, як і всі військові. А все, де беруть участь наші воїни, має бути ще гарніше і краще, ніж зазвичай. Така співпраця нас трішки виструнчує, виховує, вчить бути уважнішими до інших.
"Ой сивая зозуленька"
Люблю щедрівку "Ой сивая зозуленька" й давно хотіла її заспівати, але в мене ніколи не доходять руки до свого репертуару, бо завжди займаюся великими проєктами. І ось нарешті здійснилося. У тріо запросила двох Дмитрів. Поет Дмитро Лазуткін пішов воювати після повномасштабного вторгнення, нині він речник Міністерства оборони України. Раніше ми з ним багато працювали у прифронтовій зоні й на фронті – він читав вірші, я співала. Вели й великі концерти, виступали й у зовсім маленьких хатинках, де ночували наші військові перед бойовими виходами. Ще один Дмитро – це Дмитро "Орест" Козацький, оборонець Маріуполя. Коли атакували Азовсталь, я переживала за хлопців і дівчат, які там були, але навіть уявити не могла, що співатимемо з Дмитром разом.
"Ой зійшли-зійшли з неба ангели"
Це давня лемківська колядка. У нашому проєкті її виконують лідер гурту ТіК Віктор Бронюк і парамедикиня Юлія "Тайра" Паєвська. Вони обоє не з Карпатського регіону, але заспівали класно. Юлія зізналася, що найбільше в житті любить робити щось нове, тож виконання колядки для неї стало новим позитивним досвідом. До речі, там є такий куплет: "Хто цю колядку тричі співав, 70 гріхів із душі змивав". Після декількох записів Юлія жартувала: "Ти знала, яку мені колядку вибирати".
"Щедрик"
Традиційно щороку його переспівуємо, адже цей шедевр не можна не любити. У нас є різні версії "Щедрика". Попри це, цьогоріч він знову вийшов несподіваним. Ми довго тримали ім'я виконавиці в секреті, але нині я можу розкрити інтригу – це Руслана. Ми змогли втілити в життя фантастичну ідею – поєднати "Щедрика" з "Дикими танцями". Композиція вийшла магічною, звучать бандура, трембіта й інші народні інструменти. Хоч насправді Руслані було непросто організувати свій час, адже одночасно вона брала участь у шоу "Маска" в Бельгії й дійшла до півфіналу, а це цілих 12 тижнів. Звісно, вона виснажилася через переїзди, але я їй вдячна за блискуче втілення нашої ідеї.
У якийсь момент виникла думка, що ми вже переспівали всі різдвяні хіти. Проте потім я заспокоїлася і зрозуміла, що є ще чимало колядок і щедрівок, які обов'язково повинні бути в нашому репертуарі. Маємо повертати собі наше рідне й закохувати в українську культуру людей по всьому світу.
1 
1
Коментарі