Вишиті краватки оберігають від пристріту

Мама навчала дітей вишивання. Вони приходили до нас додому. Само собою, я теж почала вишивати. У четвертому класі вперше показала свою роботу – коли мама організовувала виставку учнів.

Колекція вишитих рушників залишилась від покійної мами, а їй вони дістались від бабусі. У родині рушники передавали з покоління в покоління. Я іноді їжджу в експедиції по селах. Купую там старі рушники і сорочки. Критеріїв для вибору немає: подобається – беру. Назбирала понад 20 рушників і 10 сорочок.

Вишиваю краватки, метелики, сумки, обкладинки на паспорт. Подарувала в Японії краватку з трипільським орнаментом меру міста Хадзу. Одразу ж запропонувала приміряти. Коли переговори закінчилися, хотіла зняти краватку, щоб покласти в подарункову коробочку. А він: "Ні-ні, я в ній залишусь."

 

"У вашій краватці відчуваю спокій", – кажуть клієнти. Цей аксесуар вважають оберегом від пристріту. Вишиваю у червоно-чорних кольорах, притаманних центральному регіону України. Надаю перевагу геометричним орнаментам. На одну краватку витрачаю до семи днів.

Років 10 тому подзвонив американець Стів і запитав, чи можу йому вишити краватку. Я погодилася, запросила в майстерню. Дізнався мій телефон на Андріївському узвозі. Розпитував, де можна придбати вишиту краватку. Декілька людей сказали, що тільки в Тетяни Протчевої. Купив на подарунок.

Три останні президенти мають мої краватки. Під час помаранчевої революції мала зустріч із Катериною Ющенко – ми разом вишивали рушник. Скористалась нагодою і подарувала краватку її чоловікові. Оформила ромбічним орнаментом у помаранчевих та зелених кольорах. Через кілька років подзвонили й замовили синю. Як виявилось, на день народження Віктора Януковича. 2010 року син Петра Порошенка, працюючи на Міжнародній виставці технічних досягнень у Шанхаї, носив мою краватку. Як захід завершився, придбав ще одну – для батька.

2005-го на виставці в японському Нагої одна майстриня подарувала мені нитки. Не зрозуміла, що це за подарунок, бо жінка спілкувалася японською, а я – англійською. Вночі в готелі побачила на столі цю нитку – вона світилася в темряві. Спочатку не знала, як її використовувати. Наступного року від Міністерства економіки мене направили представляти Україну на агровиставці в Тель-Авіві. Організатори подарували тур по святих місцях Ізраїлю. Коли повернулася в Україну, відчула, що хочу вишивати ікони, картини біблійної тематики. Спочатку нитками, які світяться, зробила німби. Так народився мій напрямок – Glow Art.

Нитки, що світяться, замовляю в інтернеті. Моток – 30 гривень, втричі дорожче за звичайні бавовняні. Раніше їх знайти було непросто. Подаровані нитки економила, поєднувала з бавовною. Від цього малюнок був не такий яскравий.

На рушники минулого століття поверх нанесла сучасну вишивку в техніці Glow Art. Людина заходить у приміщення і бачить перед собою 12 давніх рушників і сорочок. А коли вимикається світло, перед очима – сучасна вишивка з птахами й деревами. Темрява змушує зосередитися на роботах.

Якось із родичем з Австралії була в селі Мрин на Чернігівщині. Він поїхав туди розшукати своїх предків. Мав на руках лише фото батьків. Заходив у кожну хату, показував знімок і питав, чи знає хтось людей на ньому. Йому вдалося відшукати рідню. На згадку вони подарували йому рушник. Він попросив мене вишити на ньому сяюче Дерево Життя.

У травні презентуватиму у Великій Британії роботу, яка має розповісти про Україну. Використала рушник, якому понад 100 років. Це божник, яким покривали ікони. Малюнок дав змогу розмістити 11 QR-кодів. У них – відео гопака у виконанні ансамблю Вірського, сюжет про літак "Мрія", гімн України, розповідь про традиційну кухню, одяг, виступ гімнастки Ірини Дерюгіної. Проект назвала "Україна – мій дім".

 

У напрямку Digital needle work поєдную сучасні технології та прикладне мистецтво.

Маю чимало аксесуарів з вишитими котами. Найпопулярніший – сумка з Чеширським котом, який світиться у темряві. На ній є код, в якому згенерований мультфільм "Аліса в Країні Чудес". Дітям дуже подобається. В Ізраїлі тричі була на виставках котів. На одній із них організаторка подарувала експерту з Англії мою вишиту сумочку. Був вражений. Пізніше вислав мені запрошення на виставку в Лондоні.

Шию сумки зі 100-відсоткової вовни. Використовую шинельне сукно часів СРСР. Шукаю матеріал за оголошеннями або в ательє. Воно має вологостійке просочення, його не проїсть міль. У сучасне додають синтетику. Також шию сумки з джинсу. Цей матеріал любить молодь.

2005-го на виставці в Японії зрозуміла, що багато людей навіть не здогадуються, де розташована Україна. Через чотири роки виникла ідея проекту "Україна – єдина країна" – вишити карту нашої держави. Зобразила контури й орнаменти, притаманні кожній області. Для цього знадобилося дев'ять місяців.

Коли подорожую світом, беру карту. Була з нею в Австралії, Бразилії, США, Японії, Китаї, Шотландії. Українці, які живуть у цих країнах, долучалися до проекту – зробили на ній стібочки. Проект триватиме, доки на полотні буде місце.

У колекції "Дивись із заплющеними очима" застосувала особливості нашого зору і мозку трансформувати 2D-зображення в 3D. Дивитесь на картинку, а коли заплющуєте очі – бачите образ Ісуса. Для кожного він різний: у когось пливе, у когось – з'являється, а потім ховається.

Портрети Лесі Українки і Тараса Шевченка для вишивок брала з гривневих купюр.

Для роботи "Куди зникло яблуко Стіва Джобса" вишила портрет винахідника сяючою ниткою, а яблуко – бавовняною. Воно зникає, коли вимикається світло. Сяюча нитка додає об'єму обличчю Джобса. Здається, він стоїть поруч. Це трохи шокує.

×