За чотири роки, що живу в Китаї, не раз чула про гору-пеніс і печеру-вагіну. Вони розташовані в геопарку в провінції Гуандун на півдні країни.
Моя китайська подруга Ліліан каже, що пенісу їдуть поклонитися і поставити свічку ті, хто хоче народити хлопчика, а вагіні - хто мріє про дівчинку. І що біля пеніса завжди значно більше людей, бо китайцям потрібні хлопчики. Я сумніваюся, що хтось справді поклоняється шматку скелі й печері. Скоріше їдуть просто подивитися. А байку цю вигадали, щоб привабити туристів.
Нас зібралося семеро. Поїздом добираємося до Шаогуань. За китайськими мірками, це містечко - 500 тис. жителів. Далі ще 50 км автобусом. Приїжджаємо й одразу опиняємося в облозі місцевих екскурсоводів-готелеуправителів. Як у Бориспільському аеропорту свої послуги нав"язливо пропонують таксисти, так тут запрошують на ночівлю. Я розмовляю тільки китайською, тому в тривалих торгах на невідомому мені кантонському діалекті участі не беру. Зрештою зупиняємося на два дні в готелі одного з екскурсоводів. Він задоволений, обіцяє за півціни провести нас до пеніса й вагіни чорним ходом, через хащі.
У готелі старі меблі світло-коричневого кольору, кахельна підлога і пофарбовані білим брудні стіни. Вони в Китаї, здається, скрізь білі. Господар готелю Лао Лю на запитання про вік кокетує: "А скільки ви дали б?" Я дала би 40. Каже, що "бізнес так собі, по вихідних краще, ніж у будні". Я на 10 кімнат помітила ще двох хлопців і подружню пару років за 40.
Через півгодини вирушаємо до парку. Продираємося крізь неймовірні джунглі вічнозелених дерев. Я не скиглю й не те, що б слабачка, але він казав метрів із 300, а вийшло щонайменше півтора кілометра. Ох як люблять китайці применшувати чи перебільшувати, залежно від ситуації! Нарешті вилазимо на дорогу в межах парку і прощаємося з нашим поводирем. Він дає останні настанови: "поводьтеся, як нормальні білетні туристи".
Геопарк Данься, відомий ще як парк Хунші, тобто Червоних каменів, має понад 300 кв. км. Навколо червоні конусоподібні гори, дерева, маленькі водоспади, озера й річки. Місцями нагадує американський Yellowstone, який я бачила на фотографіях. Тільки все меншого розміру й зеленіше.
Деремося на гору. Вона невисока, метрів 500, але прямовисна. Тому піднімаємося десь хвилин 40. На вершині симпатичний хлопець із невинними очима і солоденькою усмішкою продає сувеніри, листівки з фото фалічного каменю й печери-вагіни. До чоловічої гордості звідси ще далеченько, її навіть не видно. А ще в парку є пік подвійних грудей, природній камінь-міст і камінь-свіча. Останній, можливо, скоро впаде, бо знизу тонший як зверху. Ліліан розказує, що ці гори колись були єдиним хребтом, але місцями повідколювалися й під вітром-дощами стали такими, якими є.
Щоб побачити фалос, ідемо ще півгодини. Ось і він. Виявляється, це не гора, а камінь фалічної форми - 28 м заввишки і метрів 7 у діаметрі. Видертися на нього неможливо. Тож збираємося на пагорб, із якого його видно найкраще - і довго фотографуємося. Назад горами я вже не піду, тому на березі річки ми чекаємо на човник, що курсує тут як маршрутка, і відвезе до виходу.
Уранці наступного дня всі ледь прокинулися - мої друзі цілу ніч різалися в мацзян. Це таке китайське доміно. В нього вчаться грати ледь не з дитсадка. У тихих селах по всій країні старі й молоді від нудьги проводять за грою цілі вечори, як у нас за насінням, картами чи побрехеньками. У містах мацзян не така популярна, бо молодь сидить за комп"ютерами, а старше покоління займається аеробікою.
До печери-вагіни, також хащами, нас веде дружина Лао Лю. В руках у кожного баоцзі - пиріжок із начинкою і запаяний стаканчик із соєвим молоком - така собі китайська вранішня кава.
Подорож розтягується на добру годину. Знову вгору-вниз. Усі камені червоно-чорні. Раптом нариваємося на старезного, як пень, охоронця. Провідниця мусить "відстібнути" йому частину чесно ногами зароблених грошей. Хабара дід бере мовчки.
Нарешті печера. Ніхто, попри обіцянки, не вимолює дівчаток. Але всі фотографують на "мильниці", "дзеркалки", мобілки. Сама печера видніється метрів на 4 над землею. Наче спеціально для знімку навпроти неї невеликий кам"яний виступ, що нагадує постамент. Всі по черзі залазять на нього, і майже одразу зістрибують. Бо якось ніяково. Зате всі задоволені - буде що показати друзям.
Як побачити гору-пеніс на власні очі
Треба $1000-1300, щоб відвідати гору-пеніс і печеру-вагіну.
Туристичну візу на 30 днів видають за $50.
Переліт із Києва до міста Гуанчжоу й назад обійдеться у $800 - $1200, залежно від сезону й авіалінії.
Ніч у готелі в Гуанчжоу - $40-80.
Поїзд до Шаогуань наступного ранку - $7. Дорога займе годину.
Автобус до містечка Женьхуа - $3.
Сімейний готель у Женьхуа - $10-20 за ніч.
Вхідний білет до парку - $30.
У Китаї приймають тільки юані. Курс обміну: $1 - 6,7 юанів. Обміняти валюту можна лише в банках, показавши паспорт. У спеціальному автоматі треба отримати номер у черзі, на якому також буде вказана кількість людей перед вами. Це все тому, що китайці не вміють стояти в чергах і стрибають один поперед другого.
Найгірший час для подорожі: торговий ярмарок у Гуанчжоу в середині квітня і жовтня, 1 травня, національний день Народної Китайської Республіки 1-3 жовтня, Весняний фестиваль три дні січня або лютого, залежно від місячного календаря. У ці дні - перебої з транспортом і складно знайти готель.
Варто мати перекладача, щоб уникнути проблем під час подорожі в межах країни.
1 
1
Коментарі
1