Людський капітал – основна складова національного багатства. Серед лідерів економічного розвитку є країни з незначними ресурсами і великим людським капіталом. Коли ж багатство останнього поєднується з природним – успіх приходить обов'язково.
У рейтингу Світового економічного форуму за людським капіталом Україна посідає 31-ше місце. А за розміром валового внутрішнього продукту на душу населення –133-тє серед 186 країн, підрахував Міжнародний валютний фонд.
Чому Україна не використовує власний людський капітал ефективно?
Треба визначити кілька пріоритетних галузей. Залучати туди державне і приватне фінансування. Це агро- і військово-промисловий комплекси, авіакосмічна галузь, інформаційні технології і туризм. Вони могли б тягти за собою інші, як локомотив. Стійко розвивається все, що не має на собі плям соціалізму і нашого минулого. Приміром, ІТ-технології, які живуть паралельно від держави. Люди працюють у міжнародних компаніях, не виїжджаючи за кордон. Отже, ПРОБЛЕМА – У ДЕРЖАВІ і суспільних установках.
Василь ЯБЛОНСЬКИЙ, 49 років, історик
Сильна сторона людського капіталу в Україні – освіта і професійність. Слабка – низька здатність до їх реалізації. Перевагу у прийнятті на посаду надають друзям і тим, хто виконує забаганки можновладців. Тому важливими галузями керують непрофесійні люди.
Євген ГОЛОВАХА, 65 років, соціолог
Людський капітал за останні п'ять-сім років сильно виснажився. Підприємці, науковці, які генерують валовий внутрішній
продукт, прагнуть виїхати з країни. Талановиті українці капіталізують себе не на батьківщині. Сильна сторона одна – загальний патріотичний настрій формує позитивний клімат у країні.
Український людський ресурс експлуатують, не дбаючи про його відновлення. Держава зняла із себе повністю турботу про це. Немає інституцій, які б розвивали людський капітал. Мало структур, готових вкладати в нього щонайменше десятиліття. Найбільше позитивних рухів тут робить бізнес. Розуміють: треба вкладати гроші в розвиток дітей. Корпорації потихеньку починають відповідати за розвиток в якомусь регіоні.
Євген ПЕСТЕРНІКОВ, 40 років,
віце-президент Київської бізнес-школи
Нове українське покоління – це громадяни світу, які відчувають глобальне життя і готові брати участь у ньому. Віце-президент Google був з України. У компанії Facebook працюють багато українців.
Сповільнюють розвиток людського капіталу погана політична й економічна ситуації, корупція, бандитизм. Але він все одно прогресує. Маємо створити нову вищу освіту, полегшити ведення бізнесу. У нас відбивають будь-яке бажання платити податки. І люди вигадують триповерхові схеми, щоб викрутитися.
Могли б багато запозичити у Південної Кореї, Ізраїлю, Тайваню. Вони постійно живуть під загрозою війни. Але взяли шалений темп розвитку і створюють глобальні продукти. Зростання ВВП на 1–3 відсотки за рік – недостатнє. Щоб вирватися з депресивної бідності, треба 10 відсотків.
Микола ДАВИДЮК, 28 років, політолог
70 відсотків учнів 11 класу черкаського фізико- математичного ліцею хочуть виїхати з України. І зроблять це, бо в країні людський капітал не використовується. Їдуть не тільки "мізки", а й "руки". Проте у нас завжди залишається ніша, де можна бути успішним. Йдеться не про гроші чи машини, а можливість робити улюблену справу.
Інна ЛУК'ЯНЕЦЬ, 40 років, психолог
У нашого суспільства високий освітній рівень, хоча він уже деградує. Воно має європейські цінності. Українці легко вливаються в тамтешнє середовище. Це дає певний оптимізм.
Не дає нам реалізуватися насамперед почуття тривоги. Його корені сягають Голодомору і Другої світової війни. Але коли люди будуть у центрі державної політики, це зникне, й українці почуватимуться в безпеці.
Орест ДРУЛЬ, 56 років, аналітик
На зарплату тут жити неможливо. За ту ж роботу спеціалісти в Польщі отримують уп'ятеро більше. Тому людський капітал тікає. Якщо так буде далі, то років через п'ять ресурс вичерпається. Регрес іде повним ходом. Усюди, крім мистецтва. Бо там працюють фанатики і вар'яти.
Сашко ЛІРНИК, 53 роки, письменник-казкар
Український людський матеріал – потенційно доброякісний. Але етнос із XIX століття і дотепер пройшов через приниження і катастрофи. Як наслідок, у людині багато чого спотворено. Наприклад, цінності. Якщо когось багато бити по голові, кращим він не стане.
В основі сьогоднішніх скрутних ситуацій – безконечно складна історія. МИНУЛЕ У НАС НАЙВАЖЧЕ СЕРЕД УСІХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН. Етнос століттями був затиснутий у трикутник імперій – польської, турецької й московської. Невідомо, як ми вціліли.
Маємо запозичити у протестантських народів – від фінів до німців – їхній пафос цілоденної, ефективної, безкінечної праці. Ще б непогано мати англосаксонський принцип свободи. І брати приклад із народів, які досягли успіху в гуманітарній галузі. Це французька, італійська культури, взагалі все, що створила гуманітарна Європа у ХІХ столітті.
Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ, 75 років,
мистецтвознавець, історик, учасник Ініціативної групи "Першого грудня"
Нам бракує звичок цивілізованого співжиття – поваги до власності, приватності, зобов'язань і договірної культури. Водночас є інфантилізм і звичка звинувачувати у своєму становищі не себе, а обставини. Серед сильних сторін – УСВІДОМЛЕННЯ ВЛАСНИХ ПРАВ, особисто-правова й громадянська свідомість, помірний темперамент. Критичне ставлення до влади буває і плюсом, і мінусом. В останні роки людський капітал прогресує. З'являється покоління з кращими соціальними навичками. Але ще є елементи радянського спадку, які мусимо подолати. Насамперед звичку покладатися більше на державу й звинувачувати її, якщо щось іде не так.
Віктор ТРЕГУБОВ, 31 рік, публіцист
Досі маємо пережиток старої радянської системи, коли платили за просиджені години. Треба вводити новий формат – проектну діяльність. Працювати з будь-яким напрямком, як із бізнесом. Тоді ефективність відчутно підвищиться.
Валентин ЯКОВЕНКО, 32 роки, винахідник, підприємець
У зв'язку з творчим українським духом – через мову, генетику, любов до України – сила нашого людського матеріалу. Слабкість – у низькому рівні громадянського структурування.
Українці перебувають в аморфному стані етносу, який ще не звільнився від колоніальної залежності. Відбувається розділення на "старий" і "новий" народ. Перший деградує, другий прогресує. Новий український етнос – сучасне козацтво. У ньому – наше майбутнє, хоча його частка не перевищує 10 ВІДСОТКІВ НАСЕЛЕННЯ. Він має організуватися в постіндустріальну українську націю. Для цього треба вивчати позитивні світові тенденції і творчо їх реалізовувати в наших умовах.
Світовим центром інноваційного розвитку є США – головний геополітичний союзник України. Тому американський досвід для нас найважливіший. Перемога на виборах президента Дональда Трампа прискорить перехід людства від індустріальної до постіндустріальної формації. Умовно кажучи, це перехід від "машини" до "організму". Головні тенденції: ментальна й економічна САМОДОСТАТНІСТЬ людей та громад, неонатуральне господарство з роботизованими виробництвами, сонячна енергетика.
Ігор КАГАНЕЦЬ, 55 років, футуролог
Влада не хоче використовувати людські можливості. Показова любов президента призначати іноземців і негідників зі свого оточення. А в нас досить багато розумних і вольових людей, які можуть змінити ситуацію. Молодь здобула освіту на Заході і повернулася допомогти країні. Але державі її талант і здібності не потрібні. Потік молодих мігрантів з України знову збільшився. Через БРАК ПОЛІТИЧНОЇ ВОЛІ, у першу чергу – президента.
В Ізраїлі у в'язниці сидять колишній глава держави і прем'єр-міністр. Я б хотів, щоб в Україні було так само.
Семен ГЛУЗМАН, 70 років, психіатр, колишній політв'язень
У нас економіка африканська, а демографія – європейська.
Освіта непогана. Але ДЕРЖАВНИМ КОШТОМ ГОТУЄМО ФАХІВЦІВ ДЛЯ ІНШИХ КРАЇН. Від'їжджає найбільш мобільна, перспективна, мотивована на успіх молодь. У нас мільйон трудових мігрантів і сотні тисяч студентів лише в Польщі. Погано, якщо вони там залишаться. Добре, якщо будуть повертатися. Але держава має стимулювати до цього. А політику міграції навіть не обговорюють.
Водночас суспільство урбанізоване, достатньо модерне. Українці вміють працювати.
Прибуток у конкурентній економіці створюють інтелектуальні речі. Лише новації дають змогу випереджати конкурентів. Тому інвестувати треба в освіту, інтелект. Побудувати ІТ як галузь національної економіки.
Вадим КАРАСЬОВ, 60 років, директор Інституту глобальних стратегій
В Україні – сильний людський капітал і слабкий суспільний. Так склалося історично. Переважно через брак довіри. Майдан був інвестицією народу у суспільний капітал. І одразу відбувся якісний стрибок. Але цього недостатньо. Людський капітал маємо плекати і розвивати. Й конвертувати його у вищу якість суспільного.
Олексій ПАНИЧ, 56 років, філософ
Маємо підвищений відсоток інтелектуалів, порівняно з іншими націями. Але вони не можуть втілити закладений генетично потенціал – через економічні проблеми країни. Тому реалізовуються за її межами. Із часом, коли мине економічна криза, поступово збільшуватимуться шанси досягти висот всередині України. Від економіки залежать усі галузі – медицина, армія, освіта, культура, спорт. Якщо перша деградує, то звідки взяти ресурс для розвитку решти?
Андрій НОВАК, 43 роки, економіст
5 
1
Коментарі