Тата не стало у 45 років. Ніколи не скаржився на здоров'я, його забрав інсульт. Два тижні пролежав у комі. Мені було 24 роки, третій тиждень після весілля – медовий місяць.
Тато був приблизно такого віку, як я зараз. Тому часто думаю про смерть. Дивлюся на це по-філософськи. Гоголь помер у 42 роки, Шевченко – у 47.
У природі панує кругообіг. Душа, енергія не зникають безслідно. Мені подобаються індіанські пісні. Може, в якомусь житті був одним із них. Не можемо просто закінчити буття у глині. Врешті – розкладене тіло стає гумусом для трави, харчем для хробаків.
Намагаюся якісно виконувати свою роботу, закінчувати справи – бо ніхто цього за мене не зробить.
Після батькової смерті мама пішла у монастир. Тепер вона – матушка Варвара. Не відмовляли: так вона серед людей, а то сиділа б у чотирьох стінах. Завдяки її молитвам у нас із братом все добре.
Я – не публічна людина. Письменників мають знати за книжками.
Народження сина сприйняв як знак: Бог забрав одного Гавроша, дав другого.
За 20 років подружнього життя багато ґуль набили. Жити разом непросто, а окремо – ще складніше.
Є сотні видів кохання. У всіх це по-різному.
Спочатку тяжко складалися стосунки з тещею. Вона – із Кривого Рогу, російськомовного світу, а я – корінний закарпатець. Тепер у нас – ідилія. Мабуть, тому, що ніколи не жили разом.
Задоволений своїм середовищем. Не прагну розширювати його.
Від закладеного природою – не втечеш. Не думав, що писатиму книжки. Але у журналістиці стало затісно.
Запитав про друзів перекладача Юрія Шкробинця. Він відповів: у такому віці друзів уже немає. Друг вимагає уваги. У творчій роботі стаєш самітником.
П'ять років живу усамітнено. Зранку снідаю і йду у мамину квартиру працювати. Уже відчуваю, що виснажився, що потрібний колектив. Починаю злегка божеволіти, стаю дивакуватим. Самотність змінює мислення.
Це ненормально, коли людина себе не любить. Вона нещасна і робить нещасними інших. Людський мозок так сконструйований, що мусить любити цю оболонку, адже це – його територія. Має впорядковувати її, удосконалювати.
Якби зустрів Бога, то мовчав би. Бог і так усе знає.
Бог так вибудовує ситуації, що коли щось втрачається, то обов'язково знаходиться щось інше.
Люди, в яких усе гладко по життю, не сповна відчули цей світ. Достоєвський – перед тим, як написати кращі романи – просидів дев'ять місяців у камері-одиночці, перед дулами рушниць йому зачитали смертний вирок, чотири роки пробув на каторзі. Йому не треба було вигадувати героїв. Все, що посилає життя, нам потрібне. Але треба зрозуміти – для чого.
Кожен "свій" читач схожий на автора. Приймає його уявлення про світ, чесноти, манеру спілкуватися чи споглядати "примруженим оком". Коли пишу, уявляю не читача, а радше його серце. Воно подібне до мого.
У голові прозаїка 20‑30‑40 героїв, і кожен живе власним життям. Часом вони не слухаються автора.
Син не дуже розумно пожартував зі мною. Кажу: "Ну, я все-таки твій тато, нє?" А він: "Ну ти ж мій друг". Данило з колиски був рівноправним членом сім'ї. Завжди йому довіряли, він довіряє нам. Ніколи сина не били. Хочемо, щоб усі довкола були внутрішньо вільними. Затиснуті, муштровані люди потім і зі своїм оточенням так чинять.
Син змалечку мав кишенькові гроші. Ховав їх у скриньці, витрачав, як хотів. Поводитися з грошима теж потрібно вміти.
До критики ставлюся як до необхідної речі. Це так само, як ліки.
Поети – це люди "без шкіри", які сприймають усе гостро, драматично. Я прожив цей емоційний стан і перейшов до прози.
Корупцію творить народ. Моя дружина не бере хабарів. Інколи виходять навіть на мене. Кажу: "У нас принцип: не беремо і не даємо".
Свобода – це можливість жити так, як хочеш. Людина повинна мати її стільки, скільки потребує. Свобода у свою чергу накладає велику відповідальність.
Я – вільний, мене не будить будильник. Часто прокидався від того, що мої голосно щось з'ясовують. Або кішка розбудить.
Для закарпатців кава – це предмет культу. Я її не п'ю.
Раніше жили разом із сином. Троє людей у квартирі, і всі хочуть, щоб їм не заважали. Як тільки хтось зникав, двом іншим ставало легше.
Дружина багато років мене пиляє: "Давай поміняємо люстру у спальні, вона надбилася". Самому цікаво – коли це станеться?
2 
1
Коментарі