Від вступу до Митного союзу Казахстан отримав більше проблем, ніж вигод

Пройшов рік після Жанаозенської трагедії, коли відкрили вогонь по протестуючих нафтовиках. Як це вплинуло на країну, на людей?

– У людей був шок. Багато хто відмовлявся в це вірити. Влада намагалася створити інформаційний вакуум, щоб ніщо не просочилося, але люди все зняли на камери мобілок, і це попало в інтернет. На відео видно, що міліція женеться за людьми, добиває їх, стріляє. Після цього влада почала ламати голову, як бути далі. А люди зрозуміли, що її треба боятися.

Як це вплинуло на готовність протестувати?

– Більшість – бояться. Але є й такі, кого ця бійня мобілізувала. Щоб придушити найменші протести, влада почала ­репресії. ­Закрили незалежні ЗМІ – видання "Республіка", телеканал "К +", інтернет-портал Stan.TV, газету "Погляд". Їхні інтернет-­ресурси заборонили на території країни, назвавши екстремістськими. Мовляв, саме через них сталася трагедія. Посилюється тиск на опозиційні структури. Так опозиційну організацію "Алга!" (українською "Вперед!" – "Країна") визнали екстремістською й заборонили. Її лідера Володимира Козлова, одного з найперспективніших опозиційних політиків, ув'язнили на 7,5 року. Влада прибирає найактивніших, щоб інші підупали духом, а суспільство надовго стало пасивне.

Яке продовження отримали події в Жанаозені?

– Влада сама краще, ніж будь-хто, усвідомлює, що накоїла. Усі ж розуміють, що наказ стріляти міг дати тільки Назарбаєв.

У влади зараз немає логіки дій. Це – прояв агонії, в якій вже кілька років перебуває режим. Влада й народ давно живуть кожен сам по собі. Інтерес одних – збагачення будь-якою ціною. Інших – виживання за будь-яку ціну. Найнаочнішим антагонізмом став розстріл нафтовиків у Жанаозені. Вони надто наполегливо вимагали підвищення зарплати.

Що зараз відбувається в Казахстані?

– У країні склався культ особи. Від ­червня 1989 року Нурсултан Назарбаєв – ­перший секретар ЦК Компартії Казахстану й, одно­часно, голова Верховної Ради Казах­ської РСР – захопив усю владу в країні. ­Через підпорядкований йому ж парламент проголосив себе президентом. І ось уже понад 22 роки утримує трон відверто незаконними методами. Зокрема й за допомогою псевдо­виборів, де не менше 90 відсотків – "за Назарбаєва".

Основою диктаторського режиму він зробив тотальну корупцію, що пронизала всі пори суспільства. Кадри держслужбовців підбирають за ступенем особистої відданості лідеру і за твердо встановленими грошовими таксами. За таких умов посадовці прагнуть тільки до збагачення. Прикладом їм служать Назарбаєв та його клан в особі дружин – їх у нього три або чотири, не рахуючи коханок, – дочок, зятів, братів, еліти його роду шапрашти, а також найближче чиновницьке оточення, місцеві й закордонні олігархи-подільники.

Назарабаєв запевняє, що з економікою все гаразд, люди живуть добре. Який же реальний рівень життя населення?

– Загалом, в економіці Казахстану – трошки гірше, ніж у Росії. В політиці – трошки краще, ніж у Білорусі. Вдягаємося – як у Китаї, а дивимося – у Європу.

Офіційно торік середній розмір пенсії становив 36 тисяч теньге (1800 грн. – ­"Країна"), а зарплати – близько 100 тисяч ­теньге (5 тис. грн. – "Країна"). На перший ­погляд, непогано. Насправді це складання доходів усіх громадян країни – від мільярдерів Forbs до двірників і посудомийок. Що це значить? Можу сказати по собі. Бувши свого часу ­викладачем у вузі, депутатом парламенту, начальником обласного управління, я отримую 33 тисячі теньге, плюс у дружини 26 тисяч теньге. В сумі на двох – близько 60 тисяч (3 тис. грн. – "Країна"). І ми б ніяк не ­дотягували до зарплати, якби не мали підробітків. Усе це моментально "з'їдається" швидким зростанням цін на продукти, комунальними послугами, транспортом.

У нас 8 відсотків офіційних безробітних. Та є ще так звані самозайняті – 25–30 відсотків. Ці люди як можуть, так і годуються. Недавно я йшов вулицею, бачу – на ­снігу дід лежить, речі розкидані. Підняв його. ­Виявилося, чоловік усю пенсію віддає хворій жінці на ліки, а самому на їжу до кінця місяця не вистачає. А рідний брат Назарбаєва Булат, коли в нього народився син, розкидав із вертольота купюри по 5 тисяч теньге (250 грн. – "Країна").

Чи давно склалася така система влади Назарбаєва й економіки?

– Спочатку Назарбаєв боявся й озирався. Перший парламент не танцював під його дудку – Назарбаєв його розпустив. Доки країна жила дев'ять місяців без парламенту, він наприймав законів, завдяки яким прибрав усе до рук. Потім народив новий парламент. Апетит приходить під час їди, тому він із кожним роком усе більше почав хапати. Ненаситний – страшніший за голодного. ­Зараз Назарбаєв майже весь Казахстан приватизував. У його власності відсотків 80 того, що раніше належало державі. До переліку заводів, санаторіїв, ГЕС, шахт, нафтових свердловин можна додати ще й ресторани, торговельно-розважальні центри. І зупинятися він не хоче. Назарбаєв став дуже мстивий, нічого не пробачає. Коли хтось зі своїх провинився, знімає з посади й відправляє кудись послом у "заслання". Якщо ще раз – у тюрму, а коли треба – вбиває.

В Україні згадують Казахстан як успішний приклад залучення інвестицій. Багато західних компаній вкладають у газо- та нафто­видобувну галузь.

– Нафта – найбільша наша біда. Бо все це багатство привласнено купкою узурпаторів. Наприклад, на нафті "спеціалізуються" дочка Назарбаєва Дінара та її чоловік Тимур Кулібаєв.

Торік, за офіційними даними, Казахстан видобув 80 мільйонів тонн нафти. Інше питан­ня – який прибуток від усього цього отримує країна? 2012-го він становив близько 1500 доларів на душу населення. А ось у зістав­ній за видобутком африканській Анголі прибуток від нафти сягнув 3292 долара на людину.

Через пряму зацікавленість у нафті та інших мінеральних ресурсах Казахстану західні країни, і сучасна цитадель демократії США зокрема, частенько закривають очі на кричущі злочини Назарбаєва та його режиму.

Який стан інших галузей економіки?

– Останній удар, який влада Казахстану зробила по людях, – провела так звану земельну реформу. Після підписання 2003 року земельного кодексу, що передбачав приватну власність на угіддя, вони поділили землю й перетворили її на джерело особистих доходів. Нині по кілька сотень тисяч гектарів найцінніших родючих земель мають Назарбаєв, його дочки Даріга, Алія, брат Булат, найбільш наближені чиновники та олігархи – Терещенко, Балієва, Кулагін, Мадіна та інші. Причому вони не купили, а, по суті, задарма отримали ці землі.

В Україні планують також провести таку реформу.

– Боріться з цим. У нас, наприклад, люди з аулів не можуть напувати свою скотину в річці, бо земля біля неї вже приватна. На могили предків потрапити – проб­лема: слід отримати дозвіл, заплатити, бо ця земля також розподілена. Навіть кладовища викуповують.

Яка ситуація з казахською мовою?

– Після десятиріч русифікації стояло питання – чи бути казахській нації. За час незалежності частка корінного населення суттєво збільшилася. Багато росіян виїхали, а казахів – повернулися додому. Природний приріст збільшився. За переписом 2009-го казахів було 64 відсотки. Почала відроджуватися мова. Зараз із казахською – як у вас з українською. Хоча ваш парламент більше говорить українською. Ющенко все ж попрацював над цим. Багато за що його можна лаяти, але в цьому плані він таки молодець. І тему Голодомору виніс на весь світ. А під час нашого Голодомору загинули ще більше людей, однак про це ніхто й слова не говорить – аби не злити Путіна. Прийде час, коли ви шкодуватимете за Ющенком. У ­нього була своя твердість, принциповість. Янукович – зовсім інший. Слабкий політик, ­неспроможний вирішувати проблеми. Він не просто нічого не будує, а ще й ламає те, що Ющенко побудував. Принаймні у національному питанні.

Казахстан активно інтегрується в Митний союз. Вигода відчутна?

– Не дай Боже вам таке. Митний союз – це кабала. Перш за все незіставні параметри держав. Росія – велика і територією, і населенням, і економікою, навіть такою, яка у них є. Тому Казахстан не може бути ­рівно­правним партнером. Ніяк. Білорусь – тим паче.

Народ Казахстану, країна в цілому від Митного союзу має більше проблем, ніж вигоди. По суті, він є наслідком домовленостей трьох диктаторів, які це зробили заради власних інтересів.

Наскільки Назарбаєв близький із Путіним?

– Я переконаний, що як тільки Путін піде, так і наш – одразу за ним. Бо вони пов'язані однією мотузкою й один одного підтримують від і до.

Як так сталося, що колишній комуніст, радянська людина Назарбаєв став тираном?

– Думаю, багато відповідей можна знайти в його походженні. Він був прийомним сином. Назарбаєв – джунгар, а не казах. Предки його – джунгари. Це кровні вороги казахів ще з того часу, як у ХVII столітті був так званий джунгарський геноцид, коли від них загинули 1,5 мільйона казахів. І Назарбаєв якраз їхній представник. Він це ретельно приховує, але все рано чи пізно стає відоме. Він – чужий для казахів. І тому так безжалісно грабує країну, може розстрілювати людей.

Однак більшість казахів досі за нього?

– Я їжджу по країні й бачу зовсім іншу картинку, ніж ту, що офіційно демонструють Заходу. Назарбаєва проклинають відкритим текстом.

Яким чином він може піти?

– Перший варіант: Назарбаєва приберуть люди з його ж оточення. Там уже йде битва. "Палацовий" варіант зміни влади цілком можливий.

Другий сценарій: Назарбаєву – 73 роки. ­Біологічний годинник не обдуриш.

І третій: можливо, цьому посприяє народ.

Як на мене, найкращим був би "палацовий" варіант. А вже потім, хоч би хто прийшов до влади з його обойми, – з ним буде знач­но легше боротися. Бо найголовніше, чому Назарбаєв досі при владі, – це психологічне відчуття, що він – вічний, що він нікуди не піде.

Наскільки дієва казахська опозиція?

– У парламенті є дві номінально опозиційні партії. Так звана кишенькова опозиція. Назарбаєв дав добро, щоб вони туди потрапили. Якби він хотів, мав би однопартійну систему чи й узагалі обходився без парламенту. Але дуже хоче виглядати демократом в очах Заходу.

Тобто альтернативи нинішній владі немає?

– Вона є. Але проблема в тому, що як тільки з'являється опозиційна організація чи видання – це миттєво вирубується під корінь. Є кілька опозиційних організацій, зокрема "Алга!" Але їм навіть не дають зареєструватися як партіям, не кажучи про участь у виборах. Закривають, лідерів саджають. ­Назарбаєв розуміє: якщо допустить хоча б незначний прояв реальної опозиційності, йому швидко прийде кінець.

Зараз є людина, яка може зайняти місце Назарбаєва?

– Гідних достатньо. Але потрібні чесні вибори. Далі, щоб зробити з Казахстану нормальну державу, доведеться багато працювати. По-друге, саму президентську систему треба змінювати. Спочатку запровадити президентсько-парламентську, а потім – парламентську.

×