Не кожна дорога має власний фан-клуб. Та Велика Кільцева на нього заслуговує. Нехай і побудована з практичних міркувань, вона вражає: місто оповите короною добротного асфальту. Дорога має по сім смуг в обидва боки. Вигнуті мости, тунелі стрімко пірнають під землю, миготливі світловідбивачі, гладеньке звуконепроникне покриття. Лише сама приємність. По периметру Кільцевої, як цифри на годиннику, торговельно-розважальні комплекси - скляні циліндричні вежі затишку й комфорту з кімнатами відпочинку, оздоровчими центрами й оглядовими майданчиками.
Фанати Великої Кільцевої називають себе "обертасами". Їм байдуже, що вона зручна й функціональна. Їх манить лише відчуття блаженства від їзди. У журналі, який обертаси видають щомісяця, повно порад, коли краще їздити, та нескінченних суперечок, у якому напрямку приємніше кружляти - за годинниковою стрілкою чи проти неї. На сторінці читацьких листів "удовиці Кільцевої" бідкаються, що чоловіки не приділяють їм достатньо уваги, а натомість сідають в автівку й гасають навколо міста. Іноді скаржиться дитина - мовляв, стала "сиротою Кільцевої". Втім, це трапляється дуже рідко. Дітям загалом подобається проїхатися до однієї з придорожніх станцій та скупатися в басейні чи з'їсти гамбурґер. А потім послати на конкурс кращий малюнок або твір, на який їх надихнула дорога.
Велика Кільцева не завжди викликала такий захват. Її почали критикувати, щойно ухвалили проект. Завелика для очікуваного транспортного потоку, нечутлива до топографії місцевості, задорога для міської казни. Перші бульдозери викликали хвилю невдоволених відгуків у пресі. Мітингувальники лягали під катки асфальтоукладачів. Фотографією року визнали знімок, на якому одного з активістів хірургічним шляхом зішкрібають зі смоляної смуги асфальту. Так відліплюють пеліканів від нафтових плям на забрудненому пляжі. Усе було марно. Будівництво просувалося далі, й врешті-решт місто оточила надсучасна магістраль. Популярність дороги зростала. Але міністри, які вірили в її успіх ще до того, залишалися на диво мовчазними.
Насправді вони були стурбовані. Міністерство транспорту постановило з'ясувати, чому на найбезпечнішій магістралі в світі так багато нещасних випадків. Дорога повертала ліворуч дуже повільно й не передбачала небезпечних ділянок руху. У години пік на ній ніколи не було заторів. Однак уздовж усієї Кільцевої регулярно ставалися аварії. Переважно з фатальними наслідками.
Даремно слідча група шукала "темні плями". Нещасні випадки ставалися на різних ділянках і в будь-яку пору доби. Причини аварій зводилися до того, що водій просто засинав за кермом. Але оскільки на подолання повного кола Кільцевої вистачало й двох годин, навряд чи це могло мати адекватне пояснення. Свідки давали однакові показання: автівка раптово з'їжджає з дороги й врізається в найближчу перешкоду. Водії гинули відразу. А ті, хто вижив, впадали у стан "овочів" і відтоді були не в змозі відповідати на запитання.
Якщо справа не в дорозі, то в автомобілістах. Міністр транспорту наказав терміново провести опитування серед водіїв, які користуються Великою Кільцевою. Слідчі докладно розпитали їх про видимість, покриття, розташування дорожніх знаків. Лише схвальні відгуки. Єдине запитання збивало водіїв із пантелику: "З якою метою ви сідаєте за кермо?". Зрозуміло, що їздити на роботу, в магазин чи відпочивати на природу. Та деякі власники машин відзначили, що люблять "просто покататися". Дехто з них перед тим, як звернути з дороги та їхати додому, не міг собі відмовити промчати ще одне коло Кільцевою. Інші запевняли, що двічі, іноді навіть тричі "просто проґавили" своє перехрестя. А один чоловік, якого опитували рано-вранці, зізнався, що його робота скінчилася вчора о п'ятій вечора, й відтоді він намотує коло за колом. Дорожній патруль отримав інструкцію відстежувати підозрілих автомобілістів. А міністерство вирішило провести ще одне, детальніше опитування.
Цього разу до розслідування долучилися психологи. Вони мали знайти клінічне пояснення дивної поведінки водіїв. У результаті кількох визнали хворими на "синдром Кільцевої". Уривки з їхніх інтерв'ю представили на черговому засіданні міністерства.
Працівник інвестиційного банку, 26 років:
"Я весь час пропускаю свій поворот. А потім удома отримую за це прочуханки. Моя подруга думає, що знайшов собі іншу, та насправді я весь час у дорозі й хочу їхати нею вічно".
Водій вантажівки, 37 років:
"У Кільцевій є щось таке, що дає мені відчути себе надлюдиною. Я керую машиною, швидшою за найспритнішу тварину. Дорога, якою їду, гладша за кригу. Коли я на Кільцевій, ніхто не може вказувати мені, що робити. Це моя машина, це моя дорога. І це мій Всесвіт, чорт забирай!"
Коректор, 31 рік:
"Хіба це не найкраща дорога у світі? Я маю щастя жити в країні, яка її побудувала. Платив для неї податки. Перебрався ближче до Кільцевої, аби їздити щодня, навіть коли в цьому немає потреби. На ній я відчуваю спокій і не боюся навіть смерті. Торік провів тут свою відпустку. Я не витримаю, якщо де-небудь побудують таку саму дорогу".
Міністри утрималися від публічних заяв, бо не знали, що й казати. Поліцейські кордони й машини "швидкої" з'являлися на узбіччі все частіше, та рух навколо Кільцевої не вщухав. Божевілля безглуздого кружляння ставало всеохопним.
Доки експерти підбивали підсумки другого опитування, на Кільцевій трапилася пригода, учасник якої став для поліції першим безпосереднім свідком. Чоловік і жінка, обом за 30, опівдні їхали до своїх друзів. Вранці трохи подощило, та невдовзі розпогодилося. Це сталося десь о 14.00. Не гальмуючи, машина перелетіла через дві смуги, проломила огорожу, з'їхала з насипу, зробила один оберт у повітрі й врізалася в телеграфний стовп. Жінка отримала тяжкі травми ніг і тазу, однак зуміла вибратися з машини саме перед тим, як її охопило полум'я. Чоловік постраждалої помер за кермом.
Коли отямилась, її розпитала поліція. У стані шоку та під дією заспокійливого вона, все ж, відповідала докладно й зрозуміло.
- Ми виїхали з дому близько десятої. Перед тим трохи посварилися. Чоловік чекав у машині й іноді натискав на газ, ніби підганяючи мене. Це неабияк дратувало, бо насправді часу було вдосталь. Коли я сіла в машину, він шугонув уперед, аж колеса засвистіли. Швидкості перемикав нервово, а на світлофорах гальмував так, що машина йшла юзом. Ми виїхали на Кільцеву. Та замість того, щоб узяти на південь, він мовчки рушив у протилежний бік.
Через дві години під'їхали до нашого повороту. Аж раптом чоловік проскочив повз нього. Я намагалася переконати себе, що він кепкує з мене: намотує коло за колом, бо я не хотіла їхати жодного.
Наступні дві години він ні разу не поворухнувся й не сказав ані слова - лише тупо дивився на дорогу. О другій десять ми знову проїхали повз п'яте перехрестя. Я ледь не здуріла. Кричала, щоби випустив мене з машини, махала рукою перед його очима - ніяк не реагував. Навіть не кліпав, немов упав у кому. Останнє, що пам'ятаю, він з'їхав із дороги і, як мені тоді здалося, хотів мене вбити.
На цих словах потерпіла розридалася. А опанувавши себе, зібрала всі сили, щоб вимовити ті останні речення, які шокували слідчих найбільше.
- Він не постраждав у аварії. Коли машина перекинулася, непорушно сидів за кермом. Його очі залишалися розплющеними. Здається, навіть не відірвався від сидіння. Якби знала, що він потребує допомоги, невже я лишила би його там?
Медичний консультант слідчої групи аніскільки не сумнівався. Якщо жінка казала правду, описані нею симптоми свідчили про епілепсію або зупинку серця. Тіло виявилося настільки спотвореним, що розтин нічого не показав. Патологоанатом погодився записати цей випадок як раптову смерть. Іншого вибору не було. Ніхто не хотів поширювати неприємні чутки, доки слідчі не з'ясують, що ж сталося.
Збентежені дорожні патрульні доповідали про скорчених за кермом водіїв, які дивилися перед собою й перебували в такому ж ступорі, про який розповідала потерпіла в аварії. Поліція сідала їм на хвіст і разом із ними намотувала декілька кіл, доки переслідувана машина не глохла чи не зупинялася на заправці.
Відколи клуб обертасів став зростати, у міністерстві зрозуміли: приховувати від громадян те, що коїться на новій магістралі, аморально. Якби та жінка знала про "синдром Кільцевої", вона, ймовірно, змогла би запобігти трагедії. Тож міністри оприлюднили таку заяву:
"Із міркувань безпеки радимо автомобілістам утриматись від їзди по колу Великою Кільцевою. Така поведінка є безвідповідальною й небезпечною. Якщо ви відчуваєте потребу їздити більше, ніж потрібно, чи знаєте того, хто має таку залежність, будь-ласка, порадьтеся з вашим лікарем або зателефонуйте на гарячу лінію за вказаним нижче номером. Допоможіть нам зробити дорогу безпечною для вас".
Після цієї заяви преса звинуватила міністерство в панікерстві й нерішучості. Обертаси були обурені тим, що їхнє невинне хобі визнане хворобою, й заполонили "гарячу лінію" скаргами щодо утиску прав людини.
Усе це тривало, доки загальнонаціональна преса не опублікувала статтю з медичного журналу. Лише тоді до ситуації поставилися серйозно всі. Особливо збентежив тон автора, який розповідав про "синдром Кільцевої" так, наче це ґрунтовно досліджений розлад, і професійні читачі вже давно з ним знайомі.
Усі потерпілі в аваріях на Кільцевій впадали в каталептичний стан. У напівсні сиділи весь день і злегка похитувалися. Праву ногу тримали під кутом 45 градусів до підлоги, а руки - витягнутими перед собою, наче стискали невидиме кермо. Щоразу, коли такі симптоми, як зімкнені щелепи, рясне потовиділення й поодинокі стогони, зникали, хворі відчували сильний дискомфорт. Автор статті описав, як вдалося послабити біль пацієнтів, посадивши їх у м'які вібруючі крісла. Також радив уночі вмикати блимаюче жовте світло. Це ненадовго позбавляло хворих страждань. І нехай його пацієнти були нездатні говорити, спати й раціонально мислити - доки під ними тихенько вібрували крісла, вони почувалися добре.
Доповідь спеціаліста дуже занепокоїла громадськість. Люди почали боятися невідомих вірусів на вулиці й токсичних речовин, що могли потрапили до питної води. У багатьох водіїв навіть виникла фобія Кільцевої, ніби її елегантні вигини могли впливати на мозок і підштовхувати до смерті. Лише обертаси й надалі насолоджувалися дорогою, яка ставала дедалі порожнішою.
Нажахані водії майже перестали користуватися Кільцевою. Їм ввижаються палаючі машини з розбитим лобовим склом, обпечені тіла на зім'ятих капотах. Ляльки з плоті та крові у сповільненій зйомці краш-тесту. Нескінченні ряди калік із відсутнім поглядом, які розкачуються в спеціальних віброкріслах. Натомість водії обирають значно довший шлях і їздять манівцями - аби тільки уникнути нещасливого шосе. Рух, який мав би вільно текти крізь чистий і перспективний мегаполіс, настільки завантажив приміські шляхи, що доступ до міста став набагато важчим, аніж до будівництва дороги. Та на Великій Кільцевій і досі повно машин. Вона стала кінцевим пунктом призначення для людей, яким немає куди їхати. Незмінний потік автівок курсує коло за колом. Водії не дивляться ні вправо, ні вліво - лиш на далекий обрій, тоді як місто, замкнене всередині кола, в'яне і тьмяніє. Поступово його кровоносні судини перетисне невблаганний асфальтовий джгут.
ВИНОСИ:
Фотографією року визнали знімок, на якому одного з активістів хірургічним шляхом віддирають зі смоляної смуги асфальту. Так відліплюють пеліканів від нафтових плям на забрудненому пляжі
Міністерство транспорту постановило з'ясувати, чому на найбезпечнішій магістралі в світі так багато нещасних випадків
Свідки давали однакові покази: автівка раптово з'їжджає з дороги й врізається в найближчу перешкоду. Водії гинули відразу. А ті, хто виживали, впадали у стан "овочів"
Ми виїхали на Кільцеву. Та замість того, щоб узяти на південь, він мовчки рушив у протилежний бік
Патологоанатом погодився записати цей випадок як раптову смерть. Іншого вибору не було
У напівсні вони сиділи весь день і злегка похитувалися. Праву ногу тримали під кутом 45 градусів до підлоги, а руки - витягнутими перед собою
Їм ввижаються нескінченні ряди калік із відсутнім поглядом, які розкачуються в спеціальних віброкріслах
1 
1
Коментарі