Усвідомив, скільки мені років, коли купував моркву в "Сільпо" три місяці тому. Підвів голову й глянув у дзеркало. Побачив дорослого чоловіка.
Той, хто має дитину, вже недарма живе. Донька – це моє головне досягнення.
Не я виховую доньку, а вона – мене. Віддзеркалює всі мої комплекси і проблеми. В мене запальний характер. Буває, зриваюся, хоча й розумію, що неправий. Під час одного з таких випадків Улька сказала: "Ти зразу подумай, а потім кажи".
Мій найбільший недолік: надто категоричний із найріднішими – мамою, донькою. Критикую, а потім шкодую.
У восьмому класі вперше скуштував пиво. Потім – вино. Прийшов п'яний додому. Тато побив мене. Після того я взявся за сигарети.
Курити кинув після армії. Сигарети приносили величезне задоволення. Але водночас заважали. Коли став займатися спортом, виникли проблеми з горлом.
Батько забороняв курити. Я не слухався, бо він курив. Тому доньку не повчаю. Ми просто спілкуємося.
Щастя – це коли отримуєш насолоду від кожної миті. Задумався про це на війні. Донбас для мене – територія щастя. Як зараз бачу: п'ю чай і спостерігаю за заходом сонця.
До служби працював, жив, але відчував: роблю щось не те. Неправильно жити під час війни, як і раніше. Коли приїхав у зону АТО, все стало на свої місця. Краще розумію себе, більше ціную кожен день без пострілів. Можу спати будь-де, став невибагливий щодо їжі.
В армії одразу видно, хто є хто.
"Повістка мені не приходила. На Батьківщину напали, тому пішов на війну", – десятки разів відповідав знайомим, коли питали, чому йду служити.
Важко бути щасливим на тверезу голову. Це вдається або дітям, або тим, хто повністю зрозумів себе.
Щастя можна купити з алкоголем. Але ціна дорога – похмілля, залежність і втрата можливості помічати деталі.
У житті має бути рух – нові заняття, знайомства. Тоді можна почуватися на всі сто.
Мені найкомфортніше наодинці. По життю завжди сам, навіть у великій компанії.
Сенс життя – зрозуміти, хто ти і для чого в цьому світі. Більшість тікають від себе. Це бажання є в кожного. Якщо ввечері вимкнути на 10 хвилин світло, телефон й інтернет і полежати – майже одразу захочеться кудись піти, з кимось поговорити.
Революція гідності була війною добра та зла. І добро перемогло.
У нашому суспільстві багато радянських людей. Зазвичай такі кажуть одне, роблять інше. Не мають власної думки, несамостійні.
Виїздити з України смислу не бачу. Тут можна багато чого міняти – були би бажання і сили.
Діджей – ідеальна професія. Слухаєш музику, граєш, і тобі за це ще й платять.
Не люблю, коли діджея називають артистом. Який він артист? Грає танцювальну музику на дискотеці, і все.
Вживання алкоголю – це втеча від реальності. Або намагання прикрасити її. Завжди на гастролях організатори пригощають спиртним. Я так 20 років проїздив і тільки зараз починаю бачити міста. А тоді постійно в угарі був.
Люди зраджують і брешуть через страх. Найсоромніше за вчинок на контрабандному базарі в Нью-Делі в Індії 1995 року. У тій країні працював батько. Ми з однолітками вкрали картридж для ігрової приставки "Денді". Індус побачив, усі почали показувати пальцями на нас. Спіймали, поставили в центрі площі. Знайшли в моїй кишені цю гру й запитали, чия вона. Я тицьнув пальцем на друга. Боявся, що батька депортують.
Знаю, що таке кохання з першого погляду. 20-річним влаштувався звукорежисером на радіо "Мрія". Вона – ведуча, прийшла і сіла навпроти. Глянув – і все, тільки про неї й думав. У колишню дружину Настю також закохався з першого погляду – побачив фото в інтернеті й написав на емейл. Вона відповіла.
Коли кохаєш, страхи забуваються. Я завжди боявся висоти. Але на п'ятий поверх гуртожитку до дівчини лазив. Це була зима, всередину не пускали, доводилося дертися по стінах.
Не уявляю, як це, коли кохання триває довго. Стосунки – важка, кропітка праця і постійні компроміси. Останні даються особливо важко.
Хороша смерть – миттєва. Найкраща – загинути за Батьківщину на війні.
Із релігій мені ближчий буддизм. Не вірити тому, що відбувається, доки сам не відчуєш.
У мене хороша пам'ять, і це – проблема. Багато що хотілося б забути.
2 
1
Коментарі