середа, 02 вересня 2020 17:51

"Усі ми розумніші заднім числом. Але історія не знає умовного способу"

У науку повірять більше, якщо вона дасть цікавіше життя людству.

Батько був найпершим і головним наставником. Якби не він – я міг би й не піти в науку. Заразив своїм прикладом.

Щоранку батько зустрічав працівників біля входу з годинником у руках. Точність – ввічливість королів. Тато був украй ввічливий. Пишаюся, що його міст – один із символів Києва.

Звичайний робочий день – це робота з документами і спілкування з людьми. Багато років ділився на дві частини: до обіду працював в Інституті електрозварювання, потім – у президії Академії. Не від дев'ятої до шостої, а скільки треба. Згодом за вимогами лікарів графік пом'якшив.

Не можу без роботи. У нашій родині панував культ праці. Коли втягуєшся, то не одразу помічаєш, що професія поглинає весь час.

Я отримав від предків сплав характеру – чесність і любов до незалежності, гордість, вимогливість до себе і фанатичну наполегливість.

Не можу казати про академію як про другу родину. Здається, вона була єдина.

  Борис ПАТОН, 101 рік, науковець. Народився 14 листопада 1918 року в Києві, який тоді був столицею Української Держави. Батько Євген Патон – перший директор Інституту електрозварювання Академії наук України. Мати Наталія Будде – домогосподарка. Вивчився на інженера-електрика в Київському політехнічному інституті, захистив кандидатську та докторську дисертації. Під час Другої світової війни був в евакуації на Уралі. Автор двох десятків монографій і понад 400 винаходів у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів. 1962-го очолив Академію наук України. Був її президентом до смерті – 58 років. Директор Інституту електрозварювання, президент Міжнародної асоціації академій наук, член Ради з питань науки та науково-­технічної політики при президентові України, голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки, перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України. До 1991-го – член Комуністичної партії, депутат Верховної Ради СРСР і УРСР семи скликань. 1998 року став першим Героєм України. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого першого ступеня, орденом Свободи, орденом ”За заслуги”. Дружина Ольга (1921–2013) була інженером в Інституті механіки НАН України. Донька Євгенія (1956–2009) – завідувачем лабораторії Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. Мав внучку і правнучку. Любив теніс, водні лижі. Чотири рази на тиждень плавав у басейні. Помер 19 серпня 2020 року у столиці. Похований на Байковому цвинтарі
Борис ПАТОН, 101 рік, науковець. Народився 14 листопада 1918 року в Києві, який тоді був столицею Української Держави. Батько Євген Патон – перший директор Інституту електрозварювання Академії наук України. Мати Наталія Будде – домогосподарка. Вивчився на інженера-електрика в Київському політехнічному інституті, захистив кандидатську та докторську дисертації. Під час Другої світової війни був в евакуації на Уралі. Автор двох десятків монографій і понад 400 винаходів у галузі зварювальних процесів, металургії і технології металів. 1962-го очолив Академію наук України. Був її президентом до смерті – 58 років. Директор Інституту електрозварювання, президент Міжнародної асоціації академій наук, член Ради з питань науки та науково-­технічної політики при президентові України, голова Комітету з Державної премії України в галузі науки і техніки, перший заступник голови Національної ради зі сталого розвитку України. До 1991-го – член Комуністичної партії, депутат Верховної Ради СРСР і УРСР семи скликань. 1998 року став першим Героєм України. Нагороджений орденом князя Ярослава Мудрого першого ступеня, орденом Свободи, орденом ”За заслуги”. Дружина Ольга (1921–2013) була інженером в Інституті механіки НАН України. Донька Євгенія (1956–2009) – завідувачем лабораторії Інституту клітинної біології та генетичної інженерії НАН України. Мав внучку і правнучку. Любив теніс, водні лижі. Чотири рази на тиждень плавав у басейні. Помер 19 серпня 2020 року у столиці. Похований на Байковому цвинтарі

Доки живий і думка зрозуміла – треба працювати і вдосконалюватися. Це процес без кінцевої точки, необмежений за тривалістю і глибиною.

Я не марнославний.

Консерватором потрібно бути в міру. Все перевірене часом зберігати і розвивати, а найкраще з нового – приймати на озброєння. Намагаюся не відставати від технічного прогресу. Останнім часом він величезний. На нас чекають карколомні можливості, про які раніше не мислили.

Мудрість не завжди вимірюється роками.

Проблеми і кризи – шанс для змін. Головне – не занепадати духом.

На тринькання грошей ніколи не страждав. Потреби в мене скромні.

Наука – єдиний адекватний інструмент пізнання навколишнього світу і створення його вірогідної картини. Дала змогу представникам одного з мільйонів видів живих істот максимально одомашнити середовище свого існування і розбудувати розумну цивілізацію.

Спогадів не пишу – маю інші плани.

Війна почалася, коли захищав дипломну роботу в КПІ. Повертався додому під наліт бомбардувальників. Боявся, що не вцілію.

Я не віруючий, але не проти релігії. Батьки похрестили мене немовлям. Від цього гірше не стало. Якісь загальнообов'язкові принципи потрібні. Щоб тримати людину в межах пристойного.

У воєнні роки працювали на межі сил і можливостей. Учених Інституту електрозварювання в евакуації влаштували на Урал­вагонзавод у Нижньому Тагілі. Виробляв вантажні вагони, але перелаштували на випуск танків. Починали з трьох машин у день. Дійшли до 35.

Зараз багато скаржаться на погане життя, несприятливі умови, погоду, природу. Мало хто нарікає на себе.

Не отримав червоного диплома. Мав "незадовільно" з марксизму-ленінізму. Не дуже переживав.

У житті треба обирати щось одне і ставити на перше місце. Інакше можна розпорошитися.

Люди старого гарту розглядали посади як засіб служити загальному благу. Мало обіймати високий пост. Треба бути державником, бачити далеко вперед. Немає зараз такого. Перевелися. Революції та війни викосили.

Рух тримає людину в тонусі, Хоч скільки років їй було б. Неможливо зберігати ясність думки і гостроту розуму, якщо тіло занедбане.

Постійно мав бути на людях. Але сім'ю завжди хотілося захистити від надмірної уваги. Близькі не вибирали для себе публічного життя.

Замолоду думаєш, що все життя попереду. А потім озираєшся і бачиш, що спливло, як день. У цьому є і хороший бік. Починаєш споглядати те, що раніше було недоступне.

Мало часу присвятив музиці, живопису, художній літературі. Не дуже добре на цьому знаюся. Хочу заповнити прогалину. За нагоди читаю все, що під рукою.

Усі ми розумніші заднім числом. Але історія не знає умовного способу.

Їжа особливо не хвилює, п'ю небагато. Віддаю перевагу коньяку і сухим грузинським винам. На самоті не вживаю.

Не став би щось міняти, якби міг. Усе на моєму шляху було по-своєму потрібне та невипадкове.

Життя було насичене. Та парадоксальна штука: в пам'яті закарбовуються труднощі, перешкоди, переломні моменти.

Хотілося, щоб люди поважали науку. Щоб Україна розвивалася і процвітала. Вірю, що так і буде.

Щоденник підготовлено за матеріалами видань "Український інтерес", "Сьогодні", "Голос України", "Урядовий кур'єр", "Дзеркало тижня", "Правмир"

Зараз ви читаєте новину «"Усі ми розумніші заднім числом. Але історія не знає умовного способу"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 1
Голосування Як ви облаштовуєте побут в умовах відімкнення електроенергії
  • Придбали додаткове обладнання для оселі задля енергонезалежності
  • Добираємо устаткування та готуємося до купівлі
  • Не маємо коштів на таке, ці прилади надто дорогі
  • Маємо ліхтарі та павербанки для заряджання ґаджетів, нас це влаштовує
  • Певні, що незручності тимчасові і незабаром уряд вирішить проблему браку електроенергії
  • Наша оселя зі світлом, бо ми на одній лінії з об'єктом критичної інфраструктури
  • Ваш варіант
Переглянути