Під час анексії Криму 2014 року Москва діяла за схемами Російської імперії, яка насильно приєднала до себе півострів 1783-го, – каже історик Богдан КОРОЛЕНКО
Чим подібні анексія 2014 року та "возз'єднання" Криму з Російською імперією у XVIII столітті?
– В обох випадках постраждали кримські татари, а агресором була спочатку Російська імперія, а тепер – Росія, яка вважає себе її правонаступницею. В результаті російсько-турецької війни 1768–1774 років Османська імперія занепала – і Росія фактично проголосила Кримське ханство незалежним. На чолі поставили Шагін-Гірея, який тримався винятково на російських багнетах так, як зараз кримський колаборант Сергій Аксьонов (голова окупаційної російської адміністрації в анексованому Криму – Країна). Зробили це, аби простіше було анексувати й поглинути півострів.
У ХХІ столітті РФ за допомогою проросійських сил та кадрових військових на півострові ініціювала та провела так званий референдум про проголошення незалежності Криму. І потім уже "незалежну республіку" включила у свій склад як федеральний суб'єкт.
Україні важливо не повторити помилки Османської імперії, яка змушена була погодитися на фактичну анексію. У квітневому маніфесті імператриці Катерини ІІ 1783 року Крим згадувався лише як географічний об'єкт – ні про яку державність не було й мови.
В обох випадках владу росіян на початках охороняли найманці. Під час першої анексії це були арнаути – православні греки та албанці, вихідці з тодішніх європейських володінь Османської імперії. Були налаштовані проти турків і кримських татар й отримували платню за службу. Після підписання Кючук-Кайнарджійського мирного договору їм дозволили жити в Балаклаві. Нині її хочуть передати поплічникам Володимира Путіна – байкерам із клубу "Нічні вовки". Арнаути придушували антиросійські повстання, грабували і вбивали.
Аналогічно чинить так звана кримська самооборона. У лютому 2014 року її сформували з місцевих проросійських маргіналів. Ходили на проросійські мітинги й стояли там для масовки. Вже в березні почали нападати на проукраїнських активістів. Причетні до зникнення та вбивств понад 30 кримськотатарських активістів лише впродовж 2014–2015 років.
Крім зброї, Російська імперія опиралася на представників відомих аристократичних родів Кримського ханства, які пішли на співпрацю за гроші та посади. 2014 року частину теж підкупили, а частину – шантажували. Путін не вигадав нічого нового, використав досвід попередників.
Чому Росії було так важливо утвердитися в Криму й отримати вихід до Чорного моря?
– Це геополітичні інтереси. Існував так званий Грецький проект: Росія прагнула вигнати османів з Європи та захопити Константинополь. На руїнах Османської імперії хотіли відновити колишню Візантію й поставити на чолі онука Катерини ІІ Константина. Було навіть заготовлено медаль за завоювання Османської імперії. Подібна історія з російськими медалями "За возвращение Крыма" з викарбуваною заздалегідь датою – 20 лютого 2014 року.
Чим Крим зараз стратегічно важливий для Росії?
– Для Росії Крим – насамперед велика військово-морська база, і у XVIII столітті, і нині.
Ідеологічно, зараз на зміну "Грецькому проекту" прийшов агресивний "русский мир". У XVIII столітті Росія називала себе головною захисницею усіх християн, зараз – росіян. Небезпека в тому, що свідомо не роблять різниці між тими, хто тільки спілкується російською, та власне російською нацією.
Крим для Путіна – це можливість контролювати Північне Причорномор'я та усе Чорне море. Анексія вже поставила під питання існування повноцінного Військово-морського флоту України. До того ж перед президентськими виборами Путін потребував невеличку "побєдоносну" війну, аби відволікти увагу виборців від економічного занепаду та внутрішніх проблем.
Росія багато говорить про своє історичне право на Крим. Це фальсифікація чи підтверджений факт?
– Це не більше, ніж один з історичних фейків "русского мира". Путін постійно наголошує, що Крим – це купіль християнства, а Росія – спадкоємиця Київської Русі. Але більшість істориків вважають, що князь Володимир хрестився не в Херсонесі. Ймовірно, це відбулося в Києві.
Ще один міф: Росія принесла цивілізацію та культуру відсталим кримським татарам. Але до 1783 року на півострові діяло близько півтори тисячі мечетей, після першої анексії – кілька десятків. Імперія знищила державність кримських татар та пригноблювала віру.
Вперше масово покинути історичну батьківщину кримські татари були змушені у 80-х роках XVIII століття. Проти Шагін-Гірея було кілька повстань, і їх учасників переслідували. Тоді з півострова виїхала майже половина всього корінного населення, за оцінками істориків. Друга велика хвиля еміграції – унаслідок Кримської війни 1853–1856 років.
Під час депортації 1944 року упродовж 18–20 травня вивезли з півострова цілий народ – 200 тисяч кримських татар. При цьому масово почали завозити населення із центральних областей Росії, заманюючи їх пільгами. Це саме бачимо й зараз.
Анексія 2014 року готувалася роками й цілеспрямовано?
– Найвищі російські чини ніколи не соромилися говорити, що український Крим – це страшна історична помилка, яку необхідно виправити. 2012 року я був у Москві на конференції, присвяченій 225-й річниці подорожі імператриці Катерини ІІ в Крим. Костянтин Затулін (керівник Інституту країн СНД. – Країна) і головнокомандувач Чорноморським флотом РФ Ігор Касатонов планували ввести спільне українсько-російське управління Кримом. Якщо не вийде – анексувати його.
Ідеологічне підґрунтя для цього готували давно. Кожного року 19 квітня проводили масові гуляння з приводу приєднання Криму 1783-го до Росії. Вони вражали розмахом. А 18 травня, у День вшанування жертв депортації кримськотатарського народу, проросійські сили чинили провокації. Спекулювали на тому, що кримські татари – зрадники. Хоча історики довели: відсоток колаборантів серед них був нижчий, ніж серед росіян. Досить згадати донських козаків, які служили у вермахті й армії генерала Власова. Але тавро зрадників приліпили кримським татарам.
Чому зараз кримські татари стали основною ціллю для репресій на півострові?
– Меджліс кримськотатарського народу не погодився співпрацювати з окупантами. Росіяни думали переманити його керівників на свій бік – і так виправдовуватися перед світом. Мовляв, анексію підтримав корінний народ на півострові, ми відновили історичну справедливість.
Але кримські татари стали найбільшими патріотами України в Криму. З самого початку незалежності українська влада побоювалася міфічного кримськотатарського сепаратизму. Російські пропагандисти підігрівали цей страх. У результаті не звернули уваги на головну небезпеку – проросійські настрої на півострові.
Кримські татари можуть становити реальну загрозу?
– Сповідують ненасильницький спротив, тому зброєю не загрожують навіть окупантам. Російській пропаганді вигідно виставити їх терористами й звинуватити у всіх своїх невдачах в анексованому Криму.
Після деокупації кримські татари повернуться на півострів?
– Приїдуть першими. За часів Радянського Союзу вони останніми серед депортованих народів отримали право повернутися на історичну батьківщину у 1989 році. Тяжко переживають вимушене переселенство і зараз. У них ще надто свіжа історична пам'ять про пережиту травму.
Які наслідки анексії відчують на собі?
– Росія може знищити їх як народ, якщо Крим найближчим часом не повернеться до України. 2014 року лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв дізнався про плани ФСБ: на тотальну депортацію не підуть, але створюватимуть несприятливі умови для життя, роботи та культурного розвитку. Хочуть звести частку кримських татар до мінімуму і заселити півострів росіянами.
Лідери кримськотатарського народу говорять, що готові подати до Верховної Ради законопроект, що дозволить отримати національну автономію. Що це на практиці означатиме для України й кримських татар?
– Кримськотатарський народ 2014 року визнаний в Україні корінним і має право на національно-територіальну автономію в рамках нашої держави.
Це дасть йому можливість не розчинитися в титульному етносі й зберегти власну ідентичність. Після звільнення Криму ця проблема постане першою як вимога часу.
Якщо закон приймуть, це допоможе швидше повернути Крим?
– Це складний багаторівневий процес. Насамперед мають працювати українські дипломати і Збройні сили, слід залучати міжнародне співтовариство. Ухвалення закону задекларує позицію України та забезпечить розвиток кримськотатарського народу й збереже етнічне розмаїття Криму.
Для українців у Криму не нестиме загрози?
– У жодному разі. Мова не йде про те, що кримські татари матимуть більше прав, ніж українці. Гарантоване державою право на автономію – чи не єдина запорука забезпечити майбутнє для цього народу. Голова Курултаю та Директорії Кримської Народної Республіки, один із найвизначніших діячів кримськотатарського народу Номан Челебіджіхан ще на початку ХХ століття говорив, що Крим – це букет національностей, у якому всім будуть забезпечені рівні права.
8 
35413
Коментарі