Намагаюся бачити не лише мету, а й перешкоди.
Я не злюся в принципі. Я реагую. Злість у дитинстві почалася і закінчилася.
Завжди чогось бракувало. Хотів більше грошей, іншу машину, підняти статус у суспільстві. А потім зрозумів: усе це – реально, але відсутність таких речей не робить мене нещасним.
Щастя залежить не від зовнішніх чинників, а від настрою.
Системно батьки мене не виховували. Періодично траплялися напади моралізаторства. Одного разу навіть відшмагали. Оцінки – це не головне, казали вони. А що головне – ніхто не пояснював.
Завжди було важко захищати свої інтереси. У мене працювала жінка зі складною долею – кинув чоловік, ніде жити, потрапила в лікарню. Я допоміг раз, два, три. А потім дізнався, що вона бере гроші з каси. Вигнати б її одразу, накричати, присоромити. А я – розгубився.
Психологію важко назвати наукою. Скоріше, це – навик ставити себе на місце іншого.
У дитинстві був пухкий – дражнили Колобком. Коли бізнес пішов на спад, роз'ївся на нервовому ґрунті до 120 кіло. Вночі їздив у супермаркет по "Київський" торт і половину з'їдав. Зараз цю пристрасть навчився ігнорувати.
Всі мої заняття бізнесом – суцільна авантюра. Вчорашній школяр орендує кіоски, наймає продавців. Якось заповнював у підсобці накладні і до мене постукав міліціонер. Я запанікував – це були документи для внутрішнього користування. А міліціонер просто нагадав, що пора зачинятися.
План – це добре. Але потрібен ще й запасний варіант дій. Багато разів було: в мене є чудовий план, але все валилося з незрозумілих причин.
Коли торгував, не просто заробляв, а дотримувався певної теорії. Радість, що допомагаю людям, заводила більше, ніж сама робота.
Із будь-якої ситуації можна вийти з користю для себе.
У житті треба знати не правила, а закономірності.
Багато років жив із жінкою, яку хотів виправити. А після семінару із саморозвитку подумав: "Якщо ми такі різні, то, може, краще розлучитися?"
Сила, яка нас веде і направляє, всередині нас.
Ніколи не подобалось, щоб інші люди розповідали, що мені робити. Коли чую: "Ви тепер чоловік і дружина", хочеться з почуття протиріччя сказати: "Та ні хріна". Я сам вирішую.
Визнати, що хтось сильніший за тебе, особливо, якщо це – жінка, складно. Але реально.
Безглуздо переробляти когось, не переробляючи себе. І якщо почав, то до інших уже немає діла.
Допомагати треба тим, хто хоче цього. Іноді приводять людину: "У нього проблеми, зроби що-небудь". А як я можу допомогти, якщо він не хоче змінюватися?
Загляньте всередину себе і запитайте: хто я такий?
Коли мені було 8 років, у "Дитячому світі" підійшов в'єтнамець: "Скажіть, будь ласка, де тут продають сарі?" Яке сарі? Індійський одяг? 2 години лазив із в'єтнамцем по всіх відділах, розпитував продавців. Так хотілося допомогти. Мені і в голову не прийшло сказати: та іди ти, в'єтнамець, на хрін, не буду витрачати час на тебе. Зрештою, з'ясувалося, він шукав надувні кулі.
Із першої школи мене інтелігентно попросили. Інакше в чверті світила двійка з математики. Це був стрес. Рік провчився в новому класі і склав іспит з алгебри на відмінно. Здивувалися всі – колишня вчителька, однокласники й друзі. Як це вийшло, я так і не зрозумів.
Люди думають, що любов – це потужний двигун, який тягнутиме стосунки в нескінченність. Насправді сім'я будується на домовленостях. Важливо знайти пропорцію між любов'ю і розумним началом.
2014 року хотів піти на війну. Вчасно зупинився. Надзвичайно погано управляюся ззовні. Можу зробити все, що завгодно, якщо мені це здається правильним і необхідним. Але коли сторонні люди кажуть: "Роби так тому, що так треба", – це не мій шлях.
Свої кращі роки я прожив один – між двома шлюбами.
Людина може бути ким завгодно – від святого до Гітлера. Це – ваш особистий вибір. Але за наслідки доведеться відповідати.
Психологія для мене – це підвищення свого соціального статусу. Всі люблять хлопців, які раді допомогти.
З чого ви взяли, що світ влаштований розумно?
2 
1
Коментарі