Ексклюзиви
Вівторок, 21 серпня 2018 10:15

"У Росії закінчуються гроші"

Люди можуть вмирати з голоду, але Кремль не економитиме на силовиках, – каже російський журналіст Антон Орєх

Як росіяни сприйняли підвищення пенсійного віку?

– 89 відсотків поставилися до цього погано, свідчать дані опитування "Левада-центру". Після виходу на пенсію зараз продовжують працювати чверть росіян, за статистикою (із 2019 року в РФ поступово підніматимуть пенсійний вік для чоловіків із 60 до 65 років, для жінок – із 55 до 63. – Країна). Це перша серйозна історія, коли рішення Путіна негативно сприйняла така кількість громадян. Він прикривається урядом, прем'єром Дмитром Медведєвим, депутатами. Але всі знають, що це – ідея Путіна.

Не думаю, що через це можуть бути значні мітинги. Не уявляю, що має статися, щоб росіяни масово вийшли на вулиці.

Ті, хто вже на пенсії, – їм добре, бо додали тисячу рублів (424 грн. – Країна) на місяць. Для пенсіонерів це – чималі гроші. Молодим байдуже. Вони не переживають, що пенсія віддалилася на п'ять-вісім років. Тож мають мітингувати ті, хто мав би вийти на неї через кілька років. Але важко уявляю протест сотень тисяч 50-річних.

Однак у нашій історії було не раз, що все стабільно і в один момент, коли ніхто не чекає, раз – і все обвалюється. Повторення такого можливо. Коли до влади в СРСР прийшов Михайло Горбачов, хто думав, що колишній партійний секретар зі Ставрополя розвалить Союз? Ніхто уявити не міг. Може статися що завгодно і коли завгодно.

Автор: 63.ru Романа Данилкина
  Літні жінки торгують старими речами на ”блошиному ринку”, Самара, Російська Федерація, 2017 рік
Літні жінки торгують старими речами на ”блошиному ринку”, Самара, Російська Федерація, 2017 рік

Як впливають на настрої людей санкції, війна на Донбасі і в Сирії?

– Росіяни можуть затягувати паски до безкінечності. Українці подібні у ставленні до бідності. У спільній радянській історії ми пережили дуже багато убогості.

На санкції реагує лише тоненький прошарок підприємців, які розуміють шкоду від них. Більшість людей залежать від держави і працюють на неї. Вони відчувають, що бідніють. Дорожчають комунальні послуги й товари. Але все відбувається поступово і в масовій свідомості не співвідноситься з діями Кремля.

Коли Росія вводила продуктові контрсанкції, чавила тракторами сир, то для багатьох це була дурість. Проте більшості – байдуже, бо вони й так не їли делікатесів, які заборонила влада. Санкції й криза не вдарили обухом по головах, а поступово погіршують життя.

Водночас телевізор пояснює, що все в нас добре, усі нам заздрять, у світі авторитет Росії зростає, економіка і країна підіймаються з колін, лише вороги шкодять. Переживаємо повернення в радянські часи, коли людям розказували: вони живуть у найщасливішій країні, а в Сполучених Штатах негрів вішають. Люди вірили тоді і вірять тепер.

Про що свідчить підвищення пенсійного віку?

– Що в Росії закінчуються гроші. Не в олігархів же їх брати. Беруть у найбідніших верств. Державна казна порожніє. А оборонні видатки залишаються на колишньому рівні. Силові структури, опора режиму, хочуть їсти. Тому соціальні видатки й далі зменшуватимуться.

У радянські часи капіталізм описували таким, що його військово-промисловий комплекс потребує все більше грошей, а звичайні люди на Заході начебто все більше потерпають. Це все було правдою, але стосувалося не Заходу, а СРСР. Те саме тепер у Росії. Опис вад Заходу – це опис вад РФ. Показують російські реалії з проекцією на західні країни. Щоб думали, що всюди так погано, а не лише в нас.

Внутрішня і зовнішня політика Росії не зміниться?

– Жодних перспектив для змін не бачу. Кремль продовжує війну з Україною, в Сирії. І ще довго може робити це.

Зовнішні рухи Москви направлені на внутрішню політику. Людям показують нові системи озброєння, щоб сиділи перед екраном, кліпали очима і казали, як потужно ми всиплемо "піндосам"! А якщо в нас така потужна країна і ми такі круті, то можна з'їсти на 100 грамів менше ковбаси чи не купити ще одні штани. Як завжди, все – для фронту, все для перемоги.

Усі методи пропаганди – що й за радянських часів. Лише зі стилістичними змінами. Я все це бачив у дитинстві, у 1980-х.

Більшість вірять у міфи про "сусідів-фашистів", "гейропу" і "піндосів"?

– Вірять. Бо переважна більшість росіян не були ніде за межами не те що країни, а своєї області. Три чверті не мають закордонних паспортів. Їм можна що завгодно говорити про Америку, НАТО, Україну. Для внутрішнього споживача у Кремля – одна історія, а для себе – геть інша.

Що росіяни зараз кажуть про Крим і Донбас?

– Говорять і пишуть про них усе менше. На піку подій, 2014-го, згадок були тисячі. Ніяка тема не може приковувати увагу кілька років. Щоб підігрівати її, потрібні нові події. А що в Криму? Запустили міст. Працює – і добре. Татар приструнили, нових санкцій не ввели. Півострів залишається сірою зоною. Ніхто не визнає його частиною РФ, а росіяни звикли, що він тепер – наш. І кримчани звикли.

З Донбасом складніше, бо там – війна, яка може тліти довго. Його згадують радше за інерцією, коли треба покритикувати Порошенка чи полаяти Захід. Туди продовжують текти гроші та зброя. Але тільки в обсягах, щоб вистачило для підтримки вогню в печі. Так само витрачають на інформаційну підтримку.

Політика Кремля останніх років побудована на зовнішній "движусі". Про проблеми Росії, про життя в країні телевізор не розповідає. У нас проблем немає! Іноді спливають пенсії чи вибори. Але загалом у державі не відбувається нічого, що було б цікаво росіянам. Інша річ – світ. Сирія, віроломна Америка, загниваюча Європа, бандерівська Україна – там багато всього. Нові історії необхідні. Потрібен серіал у прямому ефірі, що підіймає дух. Щоб літні люди з копійчаними пенсіями, бюджетники з куцими зарплатами, домогосподарки та інший кістяк електорату влади не відлипли від телевізора і переживали за долю далеких країн і народів.

Автор: echo.msk.ru.
  Антон Орєх, 46 років, справжнє ім’я і прізвище Андрій Кравченко – російський журналіст. Народився 14 травня 1972-го в Москві. Батько – голова Держтелерадіо Леонід Кравченко. Мати Галина – адміністратор у газетних редакціях. Закінчив факультет журналістики Московського державного університету. Працює на радіо ”Эхо Москвы”, веде колонку на порталі ”Особенная буква”. Із 5 років уболіває за футбольну команду ”Спартак”. ”Уболівати почав із жалю. Тоді ”Спартак” усім програвав, тому вирішив підтримати хлопців. А взагалі, любов до спортивної команди – найсильніший вид любові. Можна змінити 10 дружин, батьківщину. Але не чув, щоб уболівальник однієї команди раптом почав переживати за іншу”. Любить музику The Beatles, поезію Пушкіна, чай із лимоном і салат олів’є без гороху. Дружина – журналістка Ірина Меркулова. Виховують 8-річну доньку
Антон Орєх, 46 років, справжнє ім’я і прізвище Андрій Кравченко – російський журналіст. Народився 14 травня 1972-го в Москві. Батько – голова Держтелерадіо Леонід Кравченко. Мати Галина – адміністратор у газетних редакціях. Закінчив факультет журналістики Московського державного університету. Працює на радіо ”Эхо Москвы”, веде колонку на порталі ”Особенная буква”. Із 5 років уболіває за футбольну команду ”Спартак”. ”Уболівати почав із жалю. Тоді ”Спартак” усім програвав, тому вирішив підтримати хлопців. А взагалі, любов до спортивної команди – найсильніший вид любові. Можна змінити 10 дружин, батьківщину. Але не чув, щоб уболівальник однієї команди раптом почав переживати за іншу”. Любить музику The Beatles, поезію Пушкіна, чай із лимоном і салат олів’є без гороху. Дружина – журналістка Ірина Меркулова. Виховують 8-річну доньку

Що буде з Росією в найближчому майбутньому?

– Посилення авторитаризму. Проте не до рівня сталінського терору. Радше до брежнєвського застою. Влада, на щастя, не може перетворити Росію на геть кривавий режим. Еліта пустила глибоке коріння на Заході. Там їхні дружини, діти, маєтки, акції. Використовують РФ тільки як ресурс.

Путін іде так далеко, як вважає, що можна. Залежність від статків на Заході є, мабуть, запобіжником від божевілля Кремля. Також це інструмент впливу на нього.

Чи може еліта здійснити державний переворот, якщо Путін зайде надто далеко?

– Останнє, чого чекаю, – це військовий переворот. Силові структури – це опора Кремля. За їх допомогою розправляються з усіма. Росіяни можуть вмирати з голоду, але влада не буде економити на силовиках.

Звісно, молоді люди, які приходять у Кремль, розуміють, що вигідніше змінити відносини із Заходом. Вони можуть спробувати переконати Путіна чи піти на палацовий переворот. Але перед цим мусять умовити силовиків. Досі Путін був майстерним арбітром між зацікавленими у владі силами, грає на їх протиріччях.

У разі перетасовок у Кремлі кожна зі сторін діятиме з прагматичних міркувань. Їхня ідеологія – гроші. Тому сумніваюся щодо державного перевороту з танками і штурмами. Це була б громадянська війна, кров і великі руйнування.

Ні опозиція, ні влада цього не хочуть. Революція пожирає своїх дітей. Люди, які очолюють країну в таких випадках, часто гірші за тих, хто був до них. Усі в РФ сподіваються, що можна буде змінити владу природним, мирним шляхом. Російський бунт безжальний і безглуздий. А ще – з непередбачуваним фіналом.

Яке майбутнє режиму за цієї каденції Путіна до 2024 року?

– Будуть консервація режиму, закручування гайок і агресивна зовнішня політика. Після завершення терміну Путіну буде 72 роки. Невідомо, чи він змінюватиме інституційну структуру РФ, чи обере спадкоємця, на зразок Медведєва. До цього ще далеко. Путін – тактик, а не стратег. Діє по ситуації.

З відходом Путіна можуть початися процеси дезінтеграції Російської Федерації?

– Навряд це призведе до розпаду країни. Але до початку "війни" всіх проти всіх – так. Може виникнути жорстока боротьба за розподіл пирога спадку.

Коли одна людина довго при владі, то навколо утворюється певне гравітаційне поле, наближені кола, різні свити. Починається внутрішнє бродіння. Тому не важливо навіть, хороші чи погані це керівники, але влада має змінюватися. Путін неадекватно розуміє, що діється. Йому говорять те, що він хоче чути. Його бояться засмутити. Він живе у власному світі.

Моє улюблене запитання: коли востаннє Путін заходив у магазин, фізично користувався грошима, платив за квартиру чи відвідував поліклініку? 20 років тому? Він живе у тодішньому світі – у найкращому разі. Може, й давнішому.

Зараз ви читаєте новину «"У Росії закінчуються гроші"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Погода