Ексклюзиви
Четвер, 29 липня 2021 10:10

"Що зневажливіше думаєш про гроші, то впертіше вони до тебе йдуть"

Стримано приймаю привітання з днем народження. Вітають із досягненнями. А що я зробив, щоб народитися? Зусиль доклали батьки. Вони привели мене до тієї точки, в якій я сьогодні.

Історія мого дитинства – мікрорайонна. Мій район – "Позитрон", за назвою заводу, який був неподалік. Ландшафти дитинства – дев'ятиповерхівки, блоки, лабіринти вулиць між однаковими будинками.

Випасання корови – медитативний процес. Наче щось і робиш, але маєш безмір вільного часу

Якось допомагав батькові лагодити ліфт. Це були незабутні три дні. Катався на даху кабіни в шахті.

Батьки щоліта відправляли мене в село до бабусі. Всіх тамтешніх собак називав іменами письменників.

Випасання корови – медитативний процес. Наче щось і робиш, але маєш безмір вільного часу. Я присвячував його читанню.

Після школи не знав, куди вступати. Боявся точних наук. Батьки порадили юридичний. Вчитися було добре, залишилися прекрасні спогади й багато товаришів. Проте жодного дня не працював за фахом.

На роботі у банку костюм був моєю робою, спецівкою. Саме так я його сприймав. Приходив в офіс у кедах і футболці, а там переодягався.

На першому курсі з товаришем поїхали у Львів на книжковий фестиваль. Відбули десяток літературних подій, накупили видань. Увечері перед потягом сиділи в затінку біля органного залу. Пили воду й мовчки переживали насолоду. Це момент мого першого самоусвідомлення. Спогад, який хотів би забрати з собою по той бік життя.

Перші книжки видавав радше для себе.

Захоплює процес створення книжки: пошук фінансів, комунікація з агенціями, перекладачами, художниками, дизайнерами. Продаж – це вже не моя відповідальність.

Моє робоче місце – там, де відкрию ноутбук.

Жити вічно? Який жах! Хочеться бути впевненим, що я рано чи пізно звільнюся від усіх труднощів.

Досі люблю писати ручкою.

Розмовляв із бабусею про страх смерті. Вона казала, що не боїться. Але я бачив, що таки страшно.

Віддаю перевагу Новому Заповіту над Старим. Старий Заповіт – зла, нелюдинолюбна історія. У ньому жінка – вторинна істота, створена, щоб обслуговувати чоловіка. Ну камон!

Якби християнство ґрунтувалося на захопленні Ісусом Христом, ця релігія була б значно потужніша. Ісус – людяний, мудрий у своїх рішеннях, вчинках, близький до людей у своїх внутрішніх конфліктах. Але християнство будується на суперечності Старого й Нового заповітів. Недосконала релігія. Зрештою, як і всі інші.

  Роман МАЛИНОВСЬКИЙ, 36 років, письменник і видавець. Народився 14 липня 1985 року в Івано-Франківську. Батько – інженер із монтажу ліфтів, мати працювала вихователькою в дитячому садку та соціальною працівницею. Сестра Ірина – керівниця департаменту з розвитку бізнесу транснаціональної японської компанії, живе в Лондоні. Навчався на юриста у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Працював у місцевих ЗМІ, у відділі маркетингу ”Райффайзен банку Аваль”, благодійній організації ”Фундація імені Короля Юрія”, артвідділі холдингу емоцій! Fest, громадській організації ”Тепле місто”. 2014-го започаткував перекладацький проєкт ”Вавилонська бібліо­тека”, який за три роки переріс у видавництво. 2018-го створив ще одне – ”Цивілізація”. Незабаром у Meridian Czernowitz вийде дебютна книжка – збірка оповідань ”Солодке життя”. Неодружений. Улюблені письменники – Ґабріель Ґарсія Маркес, Хорхе Луїс Борхес, Хуліо Кортасар, Курт Воннеґут, Борис Віан, Марк Твен, Рей Бредбері, Жозе Сарамаґо, Райнер Марія Рільке. Любить азійську, італійську, грузинську та турецьку кухні. Живе в рідному місті, зими проводить у Південно-Східній Азії
Роман МАЛИНОВСЬКИЙ, 36 років, письменник і видавець. Народився 14 липня 1985 року в Івано-Франківську. Батько – інженер із монтажу ліфтів, мати працювала вихователькою в дитячому садку та соціальною працівницею. Сестра Ірина – керівниця департаменту з розвитку бізнесу транснаціональної японської компанії, живе в Лондоні. Навчався на юриста у Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника. Працював у місцевих ЗМІ, у відділі маркетингу ”Райффайзен банку Аваль”, благодійній організації ”Фундація імені Короля Юрія”, артвідділі холдингу емоцій! Fest, громадській організації ”Тепле місто”. 2014-го започаткував перекладацький проєкт ”Вавилонська бібліо­тека”, який за три роки переріс у видавництво. 2018-го створив ще одне – ”Цивілізація”. Незабаром у Meridian Czernowitz вийде дебютна книжка – збірка оповідань ”Солодке життя”. Неодружений. Улюблені письменники – Ґабріель Ґарсія Маркес, Хорхе Луїс Борхес, Хуліо Кортасар, Курт Воннеґут, Борис Віан, Марк Твен, Рей Бредбері, Жозе Сарамаґо, Райнер Марія Рільке. Любить азійську, італійську, грузинську та турецьку кухні. Живе в рідному місті, зими проводить у Південно-Східній Азії

Влада – агресивна структура. Її не можна отримати ніжно, навіть у демократичних суспільствах.

Важко змиритися з тим, що ти неправий. Значно простіше стати в контрпозицію. Дурні ніколи не визнають, що вони дурні. Я теж.

Світ – дискомфортне місце. Достатньо лише, щоб заболів зуб, щоб вибити нас із колії.

Усі диктатори приходили як великі визволителі, які виведуть народ із-під гніту. А чим закінчувалося? Ця модель працюватиме завжди. Влада п'янить.

Первинно ми всі – тварини. Керуємося інстинктами, на агресію відповідаємо агресією. Цивілізаційна надбудова – книжки, фільми, мораль, освіта – робить нас людьми. Людяність не дається легко і не з'являється нізвідки – це завжди важка робота над собою.

Старий Заповіт – зла, нелюдинолюбна історія

Для росіян це війна за імперію – територію, сателітів, народи. Для нас – боротьба за ідентичність. Якщо вони переможуть, ми зникнемо як народ. Все, що зробили, перестане існувати. Будемо хіба що забутим культом.

Культура – агресивна й динамічна структура. Вона мусить нападати, наступати, щоб розвиватися. Це єдиний шлях її виживання.

Спочатку – культура, тоді – економіка. Це не той випадок, коли від перестановки доданків сума не змінюється. Зрештою, культура економічних відносин – теж культура. Бо якщо ти просто хочеш працювати й добре заробляти, то яка різниця де? Можна й у Росії за рублі.

Не вживаю поняття "російськомовний українець". Кажу: "Українець, який у побуті використовує іноземну мову".

Мої батьки народилися, коли телевізор був чимось ірреальним. Ми з сестрою виросли в епоху серіалів. Нове покоління живе в час соціальних мереж. Що далі ми йдемо, то швидше все змінюється. Справа не в тому, щоб приймати ці зміни повністю. Важливо не бути агресивним до них.

Коли всі жителі Криму й Донбасу казатимуть, що пишаються тим, що вони українці, тоді ці території остаточно стануть українськими.

Стосунки з рідним містом непрості. Бували часи, коли хотілося його покинути. Але щоразу тягнуло назад. Врешті прийшло відчуття примирення. Усвідомив, що нікуди звідси не поїду, бо навіть не хочу цього.

Що далі ми йдемо, то швидше все змінюється

Виховання – не односторонній процес. Настає момент, коли діти починають виховувати батьків.

Не люблю принциповості. Вона виключає аргументацію. Лякає й категоричність суджень. Усі помиляються, немає остаточно правих.

Наше призначення – пошук комфорту. Дійти до кінця, зазнати якнайбільше щастя й завдати якнайменше клопоту іншим.

Не відчувши любові до себе, не можна полюбити ближнього. Тішусь успіхами й перемогами друзів. Бо, якщо зараз це сталося з ними, колись це відбудеться й зі мною.

У снах подобається відчуття відірваності від себе, неконтрольованості й безкарності. Насолоджуюся ним, бо в житті не люблю, коли ситуація виходить із-під контролю.

Гроші не люблять, коли за них хвилюються. Що зневажливіше про них думаєш, то впертіше вони до тебе йдуть. Грошей у світі безмірно. Отримати їх – найпростіше, що може бути.

Щоб багато заробляти, треба бути або дуже розумним, або підлим. Або одне з другим.

Подобаються легка зухвалість і хуліганство. Влітку в кінотеатрі роззутися і залізти з ногами на стілець. Або в бібліотеці розлягтися на дивані, читаючи книжку. Такі собі мікровідступи від правил.

Первинно ми всі – тварини. Керуємося інстинктами

Останній день перед кінцем світу я провів би з людьми, яких люблю.

Ми – ніщо, порожнеча у Всесвіті. Думати про себе, як про виключних істот у безмірі Космосу – зарозумілість і дурість. Ми зникнемо – і нічого не зміниться. Всесвіт цього не помітить. Це усвідомлення звільняє від хвилювання, дарує розкутість – хоч би що ти зробиш, це не має ніякого значення.

Приймаю світ таким, який він є. Хочу тільки, щоб у ньому було менше насилля, злості та непорозумінь.

Зараз ви читаєте новину «"Що зневажливіше думаєш про гроші, то впертіше вони до тебе йдуть"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі