Що ви думаєте про непорозуміння між Євросоюзом і Україною, що виникли внаслідок засудження Юлії Тимошенко?
- Вирок їй надзвичайно жорсткий і є відходом від принципів правової держави, незалежності судочинства та демократичних свобод. Українське керівництво ж постійно заявляє, що воно поділяє ці основоположні цінності Європейського Союзу. Тому справа Юлії Тимошенко впливає на поточні відносини між ним і Україною.
Однак, Євросоюз далекий від того, щоб зачинити двері перед носом України. Це не відповідає нашим інтересам і політиці, яку ми проводимо. Це було б великою помилкою. Дуже важливим при цьому і для Франції, і для всього ЄС є те, що переважна більшість українців підтримує курс на зближення з Євросоюзом. Тому ми продовжуємо переговори щодо Угоди про асоціацію. Нещодавно у Брюсселі було парафовано текст Угоди про вільну торгівлю, яка є складовою останньої.
Повне завершення переговорів і подальших процедур потребує певного часу. Дуже важливо, щоб керівництво України використало його для здійснення анонсованих раніше кроків. Українські керівники заявляють, що пріоритетом для них є подальше наближення до ЄС із перспективою інтеграції в нього. Щоправда, на сьогодні вже утворився відчутний розрив між цими деклараціями й конкретними справами.
Двері до Євросоюзу, про які ви згадали, можна зачинити з обох боків. Чи немає враження, що саме українське керівництво свідомо це робить?
- Мені так не здається. У вересні під час зустрічей у Ялті та Варшаві президент Янукович запевняв представників Євросоюзу: Україна шукає вихід із ситуації, пов'язаної із засудженням Юлії Тимошенко. Про пошук варіантів залагодження цієї справи казали й інші українські високопосадовці, з якими я зустрічався з нагоди мого від'їзду. Ми віримо таким заявам. Але водночас прагнемо побачити дії.
Зі свого боку, Європа не збирається виконувати роль "корисного ідіота", послуговуючись висловом Леніна. Партнерами ми бути згодні, бо це відповідає і нашим, і українським інтересам. Але наївними дурнями - в жодному разі.
Очікуючи на конкретні кроки українського керівництва, даємо зрозуміти, що наше терпіння не безмежне. Тим паче, що проти Тимошенко відкривають нові справи тоді, коли вона подала апеляцію на рішення суду. Це ще більше ускладнює ситуацію.
Скільки часу Європа дає Україні на вирішення питання Юлії Тимошенко і розблокування ситуації?
- Ми не діємо шляхом ультиматумів. Наш метод - переговори, а вони тривають. Українське керівництво цілком розуміє, куди воно має рухатися і які виходи шукати. Знає, що терпець Європи може урватися. Для Євросоюзу тут є ще один принциповий момент - повага до даного слова. Коли хтось щось заявляє чи обіцяє, але не підкріплює потім це конкретними справами, то виникає загроза репутації - у цьому випадку і для України як держави.
Ми не діємо шляхом ультиматумів. Наш метод - переговори, а вони тривають
Важливо також зрозуміти: ми не захищаємо тут когось особисто, ту ж Юлію Тимошенко. Так, вирок викликав жорстку реакцію з боку країн Євросоюзу та інших демократичних держав. Але йдеться не так про конкретну справу, як про саме існування в Україні принципів правової держави, що, на словах, поділяє українське керівництво. Ми не забуваємо і про кримінальні процеси щодо інших людей, які вже тривалий час перебувають в ув'язненні, часто без суду.
Євросоюз або Захід загалом переймається справою Тимошенко набагато активніше, ніж її виборці. Чим ви пояснили би пасивність, з якою суспільство спостерігає за цим?
- Мені як неукраїнцю важко пояснити цей феномен. Але я звернув би увагу на інше - результати виборів 2010 року. Частина раніше прихильних до Тимошенко людей розчарувалися в її політичній команді й не проголосували за неї. Таке покарання політиків цілком природне для демократичної системи. І після цього немає жодної потреби ще карати тих, хто програв, за допомогою судочинства. Тут не йдеться про якесь право на безкарність для опозиції, як інколи закидають представники української владної команди. Я поставив би питання навпаки: чому саме політики з опозиційного табору зазнають нині кримінальних переслідувань? Адже всім добре відомо, що не лише їх можна звинуватити в якихось недостойних чи сумнівних вчинках із минулого. За всіма ознаками, це прояв саме вибіркового правосуддя в Україні.
Якої ви думки про ментальність українців? Що їм допомагає, а що шкодить будувати сучасне європейське суспільство?
- Мені здається, що позитиви української ментальності суттєво переважають нечисленні негативні речі. Найперше, що мене вразило, - незмінна привітність, яку зустрічав і у Києві й, ще більше, в регіонах. Це, а також гостинність українців мають глибоке коріння й викликають таку ж глибоку симпатію у відповідь.
Інший позитив - стійкість до життєвих негараздів. Незважаючи на нещодавню кризу, яка дуже сильно вдарила по Україні, люди знаходять сили й можливості протистояти труднощам. Вигадують нові способи покращення свого життя, розвивають бізнес. Я завжди захоплювався життєвою енергією, з якою українці працюють у складних ситуаціях.
Один із негативних моментів, які створювали мені складнощі під час роботи послом, - це відсутність звички вчасно готувати відповіді на певні питання чи проблеми. Наприклад, складати програми візитів. Зазвичай переважну більшість роботи виконували в останній момент. Я не розумію природу цієї традиції, яка всім ускладнювала життя. Так, зрештою програми були готові, все відбувалося. Але якщо в Україну приїздить із візитом міністр, а ввечері перед його прибуттям остаточну програму ще не затверджено - це викликає певні емоції.
Що ще було специфічним для роботи в Україні порівняно з вашими попередніми посольськими посадами?
- Я б розподілив держави, де був послом, на дві групи. В Албанії й Україні треба бути готовим до роботи в екстремальних умовах. У Естонії та Словаччині - все було розмірено, вчасно й організовано.
Звісно, це дещо жартівливий розподіл. Було й спільне для цих чотирьох країн. Усі вони вийшли з комуністичного табору, і кожній із них були притаманні власні труднощі й перепони на шляху до демократичного суспільства. Це велика удача для мене як для дипломата: бути свідком становлення нових держав. Це незабутньо - мати можливість прожити з країною певний відрізок цього процесу. У випадку з Україною народження й становлення держави важливе не лише для самих українців, а й для усього європейського континенту. Адже вона має велике значення для рівноваги в цій частині світу. Тож моя місія тут була захопливою. Без перебільшення.
Французькі компанії не пішли звідси через економічну кризу, не згорнути свою діяльність
Я також працював у посольстві в Польщі в часи повалення комуністичного режиму. Отож складаючи разом увесь мій професійний досвід, перебування в Україні завершую з переконанням: вона все ж піде у правильному напрямку. Незважаючи на нинішні проблеми, в інтересах людей і для їхнього блага.
Ви в таких прогнозах відрізняєтеся від більшості ваших колег-дипломатів, які залишають Україну значно меншими оптимістами
- Я не проти бути в цьому випадкові в меншості або ж і винятком. Справді дивлюся на майбутнє України з оптимізмом. Щось підказує мені, що треба дивитися саме так.
Чому в Україні за 20 років незалежності не з'явився такий демократичний лідер, як Валенса в Польщі або Гавел у Чехії?
- Насамперед на думку спадає пояснення історичного характеру: ті країни мали значно більший за Україну досвід незалежного існування. Але це історичне тло зовсім не означає, що одного дня тут не з'явиться справді проєвропейський лідер. Можливо, сьогодні такого не видно, але він уже десь формується. І за якийсь час вийде на авансцену, щоб виконати свою роль.
Як ви оцінюєте французьку присутність в Україні?
- У цілому я задоволений нинішнім рівнем співпраці Франції й України. До речі, французькі компанії не пішли звідси через економічну кризу, не згорнути свою діяльність. Нині відновлюється двосторонній товарообіг, також зачеплений кризою. Суттєво зростають обсяги французьких інвестицій, багато діючих сьогодні в Україні наших підприємств розглядають можливості розширення виробництв.
Серед іншого, все це вказує на величезну важливість реформ, які мають бути здійснені для покращення умов ведення бізнесу в Україні. На сьогодні вона ще далека від цього. Але мій досвід роботи тут свідчить - це можливо. Дуже задоволений, що вдалося значно покращити співробітництво наших підприємців з українською митницею. Її керівники змогли зрозуміти інтерес держави й запровадити розумні підходи в роботі з іноземними імпортерами. На жаль, не вдалося добитися такого з іншими структурами. Наприклад, із податковою службою.
Але ж за нормальних умов проблеми у відносинах бізнесу з митницею чи податковою мають вирішуватися автоматично, без втручання посла?
- Так. Та все ж є величезна різниця між нинішньою і колишньою ситуацією. Раніше навіть моє втручання не завжди допомагало вирішувати проблеми. Сьогодні ж французькі підприємства знають, до кого звертатися з тих чи інших питань. Відбувається реальне співробітництво. Це дуже важливо, адже підсилює інтерес бізнесу до України. І саме такі речі допомагали мені доносити до французького бізнесу переконання - так, український ринок складний, але у ваших інтересах тут бути й працювати.
1 
1
Коментарі
17