Ексклюзиви
Вівторок, 10 вересня 2019 15:22

"Реформи мають рухати нові й трохи безбашенні люди"

Хочеться, щоб феномен Зеленського задав тренд на модну Україну, яка не боїться експериментувати. Може, трохи бідна, з прибамбасом, але щоб сюди їхали, бо тут цікаво, – каже політичний оглядач Леонід Швець

Верховна Рада скасувала депутатську недоторканність. Як це змінить українську політику?

– Важливо, що її не скасували, а врегулювали. Діє лише, коли депутат займається своєю політичною роботою: виступає з промовою, готує запит. Але не поширюється на його особисте життя. Зміна має пройти суспільну перевірку. Важливо, щоб у випадку порушення правоохоронців не стримував статус депутата.

Раніше зняти з депутата недоторканність було справжньою проблемою. Маючи одностайну більшість, Володимир Зеленський міг би це зробити помахом руки. Тож це невеликий здобуток нової влади. Зараз ніхто не може перешкодити "Слузі народу" робити, що вони вважають за потрібне.

Острахи репресій щодо опозиції – це питання не до законодавців, а до якості правоохоронної системи, перед якою ніхто не захищений.

Верховна Рада призначила новий Кабінет міністрів. Чим він особливий?

– Це наймолодший уряд з усіх, що були. Середній вік міністрів – 39 років. Вирізняється лише 55-річний Аваков. Ці люди здебільшого без управлінського досвіду. Очевидно, це недолік. У Львові мені розповідали, як там працював губернатор Олег Синютка. Бив кулаком по столу і смачно лаявся. Усі боялись і вважали його хорошим керівником. У нас досі поширена думка, що управлінець має знати кілька мов, серед них – матюкальну.

Новий уряд – це інша генерація. Вони трош­ки хіпстери в хорошому сенсі. Гройсман на п'ять днів старший за Зеленського. Але стиль першого – це класичний, номенклатурний чиновник. Тож питання не тільки у віці. Новий уряд має інший стиль. У міністрів є хороша освіта, амбіції щось змінити. Не знають, чого не можна. Ейнштейн казав, що необізнана людина не знає меж, тому здатна вирішувати складні завдання.

  Леонід ШВЕЦЬ, 55 років, журналіст, політичний оглядач. Народився 20 липня 1964 року в Світловодську Кіровоградської області. Навчався в Харківському державному університеті, на історичному факультеті й факультеті іноземних мов. Закінчив аспірантуру. Працював аналітиком у Національному інституті стратегічних досліджень. Писав виборчу програму Леоніда Кучми 1999 року. Керував групою політичних консультантів теперішнього мера Харкова Геннадія Кернеса напередодні парламентських виборів 2002-го. Був редактором харківського тижневика ”Подія”, ”Газети по-київськи”, ”Газети 24”, журналу ”Фокус”. Пише для українських видань, читає лекції. Одружений. Має сина, доньку й онука
Леонід ШВЕЦЬ, 55 років, журналіст, політичний оглядач. Народився 20 липня 1964 року в Світловодську Кіровоградської області. Навчався в Харківському державному університеті, на історичному факультеті й факультеті іноземних мов. Закінчив аспірантуру. Працював аналітиком у Національному інституті стратегічних досліджень. Писав виборчу програму Леоніда Кучми 1999 року. Керував групою політичних консультантів теперішнього мера Харкова Геннадія Кернеса напередодні парламентських виборів 2002-го. Був редактором харківського тижневика ”Подія”, ”Газети по-київськи”, ”Газети 24”, журналу ”Фокус”. Пише для українських видань, читає лекції. Одружений. Має сина, доньку й онука

Яку політику збирається провадити влада, судячи з персоналій у Кабміні?

– У цих людей правильна базова ідея: в Україні має бути менше державного впливу. Поки що не зрозуміло, як це будуть реалізовувати, але сигнали позитивні. Міністр кабінету міністрів Дмитро Дубілет сказав, що з 1 жовтня відмовляються від паперового документообігу. Це вражає.

Ситуація з Аваковим трохи б'є по Зеленському. Мовляв, він демонструє слабкість. Є сфера, в якій не готовий змінювати правила гри. Але він почув тиск суспільства. Заговорили, що лишають Авакова до Нового року.

З якими проблемами стикнеться нова влада одразу?

– Найбільша – вони самі. Інших немає. Опозиція відсутня. Петро Порошенко чи Віктор Медведчук можуть щось бурчати, але це нікого не цікавить. Мають маленькі сили. Тотальна більшість "Слуги народу" знищила на певний час політику в Україні як таку. Усіх цікавить, що відбувається в команді Зеленського та його голові. Не переговори, зустрічі чи офіційні рішення.

Через недосвідченість вони іноді говорять, коли варто мовчати. Наприклад, раднику Зеленського Руслану Стефанчуку закидали, що сказав про 400 поправок до Конституції. Мали ж на увазі законопроекти.

Чи змінилося ставлення до Зеленського та "Слуги народу" після виборів?

– З часів передвиборчої кампанії ми намалювали собі чорта і злякалися його. Але бачимо, що все нормально розвивається. Проте треба лишатися чутливими. Немає жодного контро­лю, крім громадського.

24 серпня на Марші захисників України всі відчували гордість. Виникла надія, що саме це і є громадянське суспільство, яке тиснутиме на владу. Це не так. Не варто сподіватися, що у вирішальний момент ті самі 10 тисяч (у Марші захисників взяли участь 12 тисяч людей, кажуть у столичній поліції. Ще 20 тисяч були спостерігачами. На майдані Незалежності було близько 50 тисяч. – Країна) зберуться і будуть щось вимагати. Урок попередніх Майданів: треба будувати дієві громадські структури.

На кого персонально слід звернути увагу в новому уряді?

– Добре, що в Кабінет міністрів пішов Дмитро Дубілет (IT-директор "Привату", співзасновник мобільного банку monobank. – Країна). На ринку може заробляти грубі гроші. У владу пішов із цікавості. Вірить, що може зробити щось гідне уваги.

До виборів говорили, що команда Зеленського здасть Україну Кремлю. Зараз виникає запитання, чи справді віце-прем'єр з питань євроінтеграції Дмитро Кулеба й міністр закордонних справ Вадим Пристайко робитимуть це? У їхніх професійних і особистих якостях ніхто не сумнівається. У важливих державних сферах стоять сильні запобіжники – правильні люди.

Чи можуть виникнути конфлікти між урядом і президентом?

– Новий прем'єр Олексій Гончарук – досить адаптивна людина. Він – не той, хто пішов би на конфлікт. Поки що Зеленський лишається рушійною силою змін. Ніхто не зацікавлений конфліктувати з президентом. Можуть просто викинути з команди й поставити іншого.

Новий уряд – інструмент президента Володимира Зеленського? Чи матимуть міністри самостійність?

– Окрім волі до змін, у президента нічого немає, і він це визнає. Його енергія підживлює всіх. Однаково поводиться перед камерами й без. Фактично люди обрали президентом такого, як самі. Але він не знає, як краще змінювати країну і що саме робити. Для цього по­трібні фахівці. За таким критерієм обирали уряд.

Прем'єром призначили юриста Олексія Гончарука. Які його сильні та слабкі сторони?

– Він знаходить спільну мову з вищим керівництвом. До певної міри – це нормально. Але занадто велика гнучкість – шкідлива. Кажуть, що він марнославний. Але, якщо йдеш у політику й не хочеш слави, тобі там нема чого робити. Реформатор має провести каденцію так, щоб пам'ятали.

Відсутність політичного досвіду – невелика вада. Микола Азаров мав стосунок до 14 бюджетів України. Але чи такі люди потрібні на керівних посадах у державі, яка хоче реформ? Рухати цим мають нові й трохи безбашенні.

Хотілося б, щоб новий уряд став командою. Важливо, щоб у Кабміні не з'ясовували, хто кому Рабінович, а підтримували одне одного. Це великий виклик.

Які реформи Кабмін продовжить, а які скасує?

– Буде перезапуск судової реформи. Досі була імітація. Єдине, що спромоглися зробити, – підібрати склад Антикорупційного суду. Нова влада хоче залучити до цієї реформи більше іноземців. Вони захищені від корупційного впливу. Не навчалися за однією партою в юридичній академії Сергія Ківалова.

Нова влада йтиме в Європу і продовжуватиме попередній курс. Міністерство освіти й науки очолила Ганна Новосад із команди колишнього керівника Лілії Гриневич. Продовжуватиме її починання.

Уряд Гройсмана за три роки роботи жодного разу не звітував. Тож треба провести ґрунтовний аудит їхньої діяльності.

У Кабміні замість шести віце-прем'єрів – два. Також скоротили кількість міністерств. Деякі об'єднали. Яка причина цього?

– Нова влада поставила перед собою завдання і для цього трохи перетрусила міністерства. Зараз ці зміни не викликають зауважень. Єдине – не дуже розумію, чим має займатися міністр із питань цифрової транс­формації. Адже айтішники просять, щоб влада мінімально втручалася в їхні справи.

Міністерство економіки не може говорити фермерам, що сіяти. Але ідея об'єднати його з Мінагрополітики досить вдала. Маємо аграрні холдинги, які працюють на експорт. Це – економіка.

Як ви оцінюєте 100 днів президентства Володимира Зеленського?

– Найбільша зміна – кількість місць у парламенті в однієї політичної сили. Вони самі цього не очікували. Розраховували на 150–170 місць. Необхідність створювати коаліцію відпала. Не треба ділитися портфелями. Путін заздрить Зеленському. У нього немає такої підтримки. А головне – вона легальна. Нікого не треба бити кийками. Зеленський і так може робити все, що захоче. Це і є його найбільше досягнення.

У закордонних поїздках тримається, не пасує. При цьому всі розуміють: він тільки навчається. Усім каже, що треба діяти швидко. Мовляв, він – на один термін, часу нема. Це його манера. Тактика – буря й натиск. Вона вбиває політику. Що йому можна закинути? Порушив регламент. Але через це Майдан не вийде.

Його потенційні опоненти розгублені. Він – яскрава пляма, до якої прикута увага. Розмови на маргінесі лишаться непоміченими. Такого ще не було. Зеленський не економіст-реформатор. Він політична парасолька, яка дає енергію і волю на перетворення.

Треба думати, що буде після нього. Можна провести прекрасні реформи, а потім дати задню. Маємо бути готові до наступних виборів, а не розгублені, як цього разу.

Ви писали, що "вся політика в Україні звелася до того, що діється всередині у Вови Зеленського". Наскільки він, на вашу думку, незалежний від олігарха Ігоря Коломойського?

– У політичному сенсі всім стало зрозуміло, що Зеленський – не лялька. В його дупі не стирчить рука Коломойського. Але певні інтереси він враховує. Смішно було б казати, що Зеленський абсолютно самостійний. Але ця залежність не формату телефонного дзвінка. Вплив Коломойського, скоріше, аргументаційний. Частота його інтерв'ю свідчить, що це чи не єдина можливість впливати на президента.

Зеленський впроваджуватиме деолігархізацію?

– Кажуть, в Офіс президента полюбляє заходити Саакашвілі зі своїми рецептами. Ми вже чули заяви Зеленського, що будемо піднімати Донбас за рахунок олігархів. Це його схема. Міхеіл у Грузії викликав людей із капіталом сумнівного походження, пропонував забути попередні гріхи, якщо олігарх вкладеться в економіку держави. Такий підхід можливий і в нас.

Нульова декларація означає, що ми закриємо очі на те, що було раніше. Але потім Національне антикорупційне бюро має активно працювати.

Чим уже сьогодні можна дорікнути новій владі?

– Провалюють медійну сторону. У Зеленського слабка прес-секретарка Юлія Мендель. Не відпрацьовує, бракує авторитету.

У його команді часом не узгоджують загальної позиції. Інколи запізно реагують. Деякі кроки погано пояснюють або не роблять цього взагалі. Приклад – парад. На порожньому місці створили проблему. Це – урок. Нехай учаться. Добре, що помиляються. Краще зараз, ніж коли наслідки можуть бути серйозніші.

Я думав, що в Зеленського буде більше комунікації з суспільством, зважаючи на артистичний досвід. Треба вибудувати команду, яка цим займатиметься. Закиди треба відбивати вчасно й аргументовано.

Після першого засідання нової Ради оглядач Віталій Портников написав, що в Україні більше немає парламенту. Мовляв, депутати голосували за закони, яких не було в порядку денному. Не бачили не тільки текстів цих законопроектів, а навіть їхніх назв.

– Фракція "Слуги народу" – аватар Зеленського. Умовно, 254 маленьких Зеленських. Від президента сказали, що треба прийняти. Це і зроблять. Принаймні на етапі, поки вони ще вчаться бути парламентаріями та поки стоїть завдання бліцкригу. Коли досвіду побільшає, почнуться дискусії. Але поки що ніхто не знає, що таке монобільшість.

Яку роль виконуватимуть інші партії?

– Їм нема чого робити в нинішньому парламенті. Треба готуватися до наступних виборів. У них може з'явитися сила, якщо монобільшість дуже налажає.

Коли більшість внесе до Конституції заплановані зміни, з'явиться резон переобрати нову Раду з 300 депутатів.

У нас президент починає політичну кар'єру з президентської посади. Прем'єр – із прем'єрської. Стартують звідти, куди інші йдуть роками. Ніхто не знає, чим це обернеться. Матимемо цікавий психологічний експеримент.

2015-го на виборах мера Кривого Рогу кандидат від "Самопомочі" Юрій Милобог програв батьку Олександра Вілкула 700 голосів. Довести, що Вілкул-старший використовував адмінресурс, і скасувати його результат на користь Милобога було легко. Але, коли "Самопоміч" уявила, що їй дістанеться Кривий Ріг, зробила все, щоб не перемогти. Одна річ керувати Львовом. Зовсім інша – очолювати дупу. Ніхто не хоче з нею асоціюватися. Іронія в тому, що людина з Кривого Рогу стала президентом. Фракція "Самопомочі", наприклад, у Харківській раді розпустилася ще 2017-го. Зараз усім заправляє Кернес. І це не дивно, бо проєвропейських сил там немає.

Прихильники Порошенка відмовляються аналізувати, що відбулося. Лише чекають, коли виборці Зеленського зрозуміють свою помилку. Тому націонал-демократичне крило української політики продовжує себе хоронити замість зробити висновки й відновитися в новому електоральному колі.

Зеленський заявив, що восени можуть розпочатися судові процеси над корупціонерами. Хто з колишніх посадовців у зоні ризику?

– Антикорупційний суд запрацював 5 вересня. Тому це не залежить від Зеленського. Суспільство за останні п'ять років не побачило справедливості. Ніхто не сів. А хто опинився за ґратами – вийшов. Тому запит на справедливість – колосальний.

Порошенка будуть ганяти, але нова влада поки робить вигляд, що в цьому не зацікавлена. Петро Олексійович за п'ять років каденції багато кого образив. Але довести це в суді важко. Вже є 11 проваджень, де він фігурує. Зараз йому не до політики. Те саме стосується Ігоря Кононенка (перший заступник фракції БПП у Верховній Раді восьмого скликання. – Країна). Депутат БПП Олександр Грановський намагається домовитись. Геннадій Корбан казав, що він просив не позиватися. Думаю, що це вирішать за якісь відступні.

Ми поки не знаємо, що будуємо. З одного боку – у Зеленського є все для створення жорстокого авторитарного режиму. З другого – може витягнути нас із болота, дати копняка. Або ж це може поєднатися, як було в Саакашвілі. Провів шикарні реформи, але на останньому терміні став вередливим диктатором. Небезпека в тому, як людина впорається із собою.

Якщо Україна обхезається ще раз, люди отримають серйозну травму в суспільній свідомості. Це означатиме, що ми не можемо дати собі раду. Привід для радості в Кремлі. Цього не можна допустити.

Якою ви бачите Україну після президентства Зеленського?

– Дуже хочеться, щоб феномен Зеленського задав тренд на модну Україну, яка не боїться експериментувати. Може, трохи бідна, з прибамбасом. Але, щоб сюди їхали, бо тут цікаво.

Торік до мене приїжджали друзі з Мюнхена. Майк працює девелопером. Не хотів відвідувати Україну, бо війна. Коли наважився, довго обирав готель. Всюди ходив боязко, приглядався. Кілька днів погуляв вулицями. Вересень, тепло, привітні люди, все смачно й весело. Почав говорити, що в нас є неймовірний потенціал. Хочу, щоб так закінчився період Зеленського. Якщо не скурвиться – покажемо всім, що так можна.

Зараз ви читаєте новину «"Реформи мають рухати нові й трохи безбашенні люди"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 249
Голосування Чи можливий мир на Донбасі за "формулою Штайнмаєра" (вибори+відведення військ+амністія бойовиків+особливий статус Донбасу)?
  • Так, пора закінчувати війну любими способами
  • Ні, мир буде тільки після перемоги
  • Потрібно далі проводити переговори та залучити до них США
  • Війна в Україні закінчиться тільки після повернення Криму
  • Ваш варіант (у коментарях)
Переглянути
Погода