На створення колективного імунітету можуть піти 12–18 місяців

Чи ефективно ми використовуємо час до пікового рівня захворюваності на коронавірус?

– Є математичні моделі оцінювання хворих за кількістю смертей. У нас зареєстровано три, кожна з яких дорівнює 800 заражених. Тобто є 2400 недужих. Офіційна статистика завжди наводить нижчі дані, бо відстає від реальності. Люди заражаються в один день, а діагностують їх у міру звернень і накопичення маркерів вірусу. Так було при закритті Уханя, коли говорили про 400 хворих, а їх насправді було 2,5 тисячі.

В Україні немає тест-систем. Півтора місяця мери звітують, на які суми їх закупили. То чого ж досі їх немає в усіх областях? За час пандемії виконали 600 тестів. Обстежили десь 100–200 людей – бо зразки двічі беруть із носа, рота, мокроту легень.

Більшість смертей від коронавірусу записують в інші причини. Помітити це неможливо – в охороні здоров'я велика проблема з даними. Ексміністерка охорони здоров'я Уляна Супрун скасувала форму №12, що збирала статистику з регіонів. За нею можна було оцінювати ситуацію загалом. Усе було застаріле і паперове, але працювало.

 

Чи допоможе зупинити спалах запровадження карантину, обмеження у транспорті?

– Урядовці не проґавили початку захворювання. Але протидія мала бути ще жорсткіша. Не така, як у Китаї, де замикали під'їзди і випускали людей двічі на тиждень по харчі. Але треба було одразу налагодити масштабне тестування й ізоляцію всіх хворих і контактів, як Південна Корея.

Карантин сповільнює поширення недуги і відтягує пік захворюваності. Не може бути й мови про послаблення – ми ще не отримали жодних протиепідемічних досягнень.

За математичними моделями, зрозуміло: навіть один день зволікання з правильними заходами може призвести до перевищення ліміту найдефіцитнішого ресурсу – ліжкомісць у реанімації біля апарата штучної вентиляції легень. За негативного сценарію нам потрібно 64 тисячі цих апаратів. В Україні задекларували чотири тисячі. Потужність більшості з них розраховано на короткотривалі операції під час наркозу. Людям із двосторонньою пневмонією протягом 10–14 днів цього може не вистачити.

За тиждень карантину маємо 73 випадки захворювання і три смерті. Про що свідчать ці дані?

– Можемо повторити італійський сценарій. Там хворі лежать у підвалах і коридорах лікарні в черзі на місце в реанімацію. Їх сортують за законами військового часу. Рятують того, хто має більше шансів вижити. Тобто молодших. Старших відправляють додому помирати. Це плата, яку може заплатити Україна.

У світі під загрозою люди старші за 60 років. У нас так само?

– Організми українців "зношеніші", занедбані супутніми хворобами і поганим харчуванням. Імовірно, можуть масово помирати від 50 років.

Вихід – суворий карантин. Якщо зменшити на 10 відсотків кількість соціальних контактів, то в чотири рази протягом місяця зменшиться кількість захворювань у країні.

Дієво переселити старших людей із міста й забезпечити продуктами. Це зупинить циркуляцію. Або створити волонтерські служби, що привозитимуть харчі під двері.

Чи є сезонність у вірусу і чи піде він на спад улітку, коли буде спека?

– Вірус частіше передається повітряно-­крапельним шляхом, ніж через контакт. Ультрафіолет, температура і підвищення вологості трохи сповільнять поширення. Однак, якщо хворий кашляне у транспорті чи на роботі, хоч і влітку, інфікує. Єдиний шлях – соціальне роз'єднання до часу, коли перехворіє більшість людей або створять вакцину. На виникнення колективного імунітету можуть піти 12–18 місяців.

Що заважає на повну силу боротися з епідемією?

– Міністерство охорони здоров'я щодня випускає купу розрізнених документів, що потрібно знати. Лікарі не встигають цього опрацювати.

Зруйновано систему протиепідемічного захисту. Це наче організм із вимкненим імунітетом. Негласна позиція була в тому, що Україна бідна, аби утримувати такий соціальний інститут. Сан­епідслужбу пошматували, і тепер немає мережі лабораторій, щоб зробити аналізи. Раніше була мінімум одна в області, тепер – одна в країні. Немає повноцінної системи медичної статистики. Україна поводиться, як льотчик, що керує літаком без приладів. Кількість палива і напрямок визначає наосліп.

Які прогнози?

– Допомоги немає звідки чекати, бо коронавірус торкнувся всіх держав. Немає ніде у світі такої медичної системи, що була ідеально готовою.

У китайських госпіталях заготовляли плазму людей, які одужали після коронавірусу. Там є антитіла. Однак є питання, наскільки такі обсяги можливі в демократичній країні.

У Китаї кілька днів немає нових випадків. Та це не назавжди. Вони або з'являться, або про них не розголошують для покращення іміджу супердержави. Країна з контрольованою епідемією вже може претендувати на лідерство в геополітичних питаннях.

Коли епідемія мала би піти на спад?

– Економічні критерії не мають домінувати над питаннями життя і смерті. Іран відмовився оголошувати карантин через бідність. Їхні втрати світ намагається оцінити через супутникові знімки кладовищ. Якщо карантин в Україні скасувати через п'ять місяців, буде новий спалах, хоч і слабший.

Треба будувати економічну стратегію і дозувати карантинні заходи "пунктиром". Умовно, два тижні суворого карантину із забороною переміщення і два тижні роботи в три зміни, як у часи війни. Це розумні кроки, щоб не обвалити економіку й не вийти за ліміти ліжок у реанімації. Це зменшить темпи зростання епідемії. Такі малі перебіжки врятують підприємства. Це звучить як фантастика. Але вихід – у незвичних стратегіях. Бо такого у світі ще не було. Пандемія поставить під сумнів існування багатьох держав.

×